П’ять мільйонів примірників – такий наклад і сьогодні нелегко видати. А знаменитій галицькій кулінарці Дарії Цвєк це вдалося. Її «Солодке печиво» витримало дев’ять перевидань за радянських часів. У 2013 році книжку опублікувало «Видавництво Старого Лева».
Серед книжок, між якими минуло моє дитинство, була й затишна «До святкового столу» Дарії Цвєк. Зі світлою облямівкою й помаранчевим квадратом посередині, у якому – сервірований стіл із букетом на вишиваній скатерці. Справила на мене неабияке враження.
Згодом, читаючи у школі «Солодку Дарусю» Марії Матіос, я збагнула таємницю цього прізвища. У нас на Бойківщині цвях називається цьвок, на Гуцульщині ж він цвєк – лінгвістичне коло замкнулося. Ще цікавіше, що «солодкою Даркою» звали саму кулінарку. І це теж маленька іронія культури.
Народилася Дарія Маркевич на Тернопільщині 1909 року. Мала добре виховання: її батько Яків працював у Варшаві в Міністерстві скарбу й був добрим танцюристом та «вродженим інтелігентом». Мати Юлія добре готувала, очолювала Союз українок у селі Цуцилів на нинішній Надвірнянщині. У родині ще була сестра Мирослава і брат, який помер маленьким.
 |
| Маленька Дарія |
Буваючи з батьком на світських прийомах, Дарія вчилася етикету: застільні традиції в той час були святою справою. Від мами з бабою перейняла науку куховаріння. А ще – активну позицію, прагнення освіти, вміння «зберегти обличчя» в найгірших обставинах.
 |
| Дарія Цвєк |
Ось що вона розповіла у спогадах, записаних франківським художником Ігорем Роп’яником:
«Була війна російсько-австрійська. По тій місцевості, де жили мої батьки, ішов фронт (селище Гримайлів Гусятинського р-ну на Тернопільщині). Люди від куль ховалися по пивницях і за стінами мурованих домів. Школи були закриті. Моя мама відшукувала кусочки чистого паперу, рисувала на ньому лінійки і вчила мене писати букви. Фронт посунувся далеко від нашої місцевості, тоді відкрили школу, появилися зошити, олівці і букварі. Мене, як вже знаючої букви, оприділили відразу до другого класу, де вже писали пером і чорнилом…».
 |
| Спогади, записані рукою Дарії Цвєк. Із архіву Роп’яників |
Дарія була пластункою 13-го куреня імені Орисі Завісної в Коломиї. Закінчивши гімназію, вступила на педагогічний семінар Українського педагогічного товариства тут же, у Коломиї. Дуже любила біологію. Тож вивчилася на вчительку біології й почала викладати у школі піді Львовом.
 |
| Пластунки 13-го куреня імені Орисі Завісної у Коломиї, серед яких — Дарія Маркевич. 15 червня 1926 року. Фото з архіву Івана Дитюка |
Крім любові до біології, як згадували подруги, Дарія була флейтисткою в семінарському оркестрі. А ще грала на скрипці – на прохання батька.
У Львові на вечорницях познайомилася з гімназійним учителем німецької мови Левком Цвєком. Той хоч був із багатодітної бідної родини, та вивчився в університеті у Відні. У 22 роки Дарія вийшла за нього заміж у Варшаві.
Після весілля Цвєки подалися вчителювати до Чорткова на Тернопільщині, пізніше в село Солоне. Згодом опинилися в Івано-Франківську.
«Дарцю, пиши книжку», або Сила сестринства
Кулінарну кар’єру Дарії допомогла розпочати подруга. Не батько, не чоловік, а жінка поряд – відома письменниця Ірина Вільде (справжнє ім’я – Дарина Макогон).
Якось прийшла Дарія до Дарини з черговим тортом. А та заохотила подругу зробити книжку рецептів: «Дарцю, пиши книжку!» Вільде не вперше так говорила і зрештою домоглася свого. Кажуть, що буквально привела авторку за руку до директора видавництва.
1960 року у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книжка «Солодке печиво». І відразу стала бестселером.
Сестринство, дружба з жінками були дуже важливі в житті письменниці. Дарія Цвєк пережила Ірину Вільде на двадцять років. Її інша подруга Марина Турчин згодом розповідала в інтерв’ю про двадцятирічну дружбу з Дарією.
Дарія Цвєк перетворила традиційно патріархальну сферу на простір жіночого розвитку
Складно описати, які емоції викликали сторінки у книжці Цвєк. Запам’яталися накинуті олівцем канапки з паюсною ікрою, трикутничком лимона і масляними квітами. А ще малинова зупа й качка на пікніку, яку треба було цілу в пір’ї обмастити глиною й запекти. Це були цікаві вправи для дитячої фантазії. А за простотою рецептів ховалася вишуканість смаку й форми.
Переписи Дарії Цвєк походять із традиційної української кухні. Кулінарка прагнула зберегти національну гастрономічну культуру. Передавала рецепти від мами, бабусі, тети Мирослави. Сама з четвертого класу записувала все в зошит. А ще збирала рецепти і традиції по гуцульських селах.
У її книжках – пампушки з рожею (варення з троянд – ред.), численні канапки, оселедці з грибами, маківники й медівники, холодець і печені зайці, домашня локшина та кулеб’яка… Втім, поряд із ними вписуються апельсинове суфле й вишневий крюшон, морозиво з вином, шоколадні кекси та індичка з родзинками. Авторка не цуралася нетутешніх продуктів і не боялася нового.
Чимало рецептів по-святковому розкішні, дорогі: для них треба десятки яєць, кілограмові порції морозива, масла, літри найжирніших вершків, рідкісні види ікри та м’яса. Це – спогад про ту аристократичну українську кухню, яку марно намагалася затулити радянська гастрономія.
Звісно, десь не обходилося без радянського нальоту. Так я вивчила слово «зорини» замість «хрестини». Серед святкових меню читаємо на «Перше травня» і на «Жовтневі свята».
А ще книжки Дарії Цвєк – це не лише рецепти, а й поради, настанови і правила етикету. У якомусь сенсі авторка перетворила традиційно патріархальну сферу на простір жіночого розвитку й агентності. Максимально, як це було можливо в тих обставинах.
Дарія Цвєк опублікувала з десяток книжок. Найпопулярніша — «Солодке печиво». А також збірки рецептів для дітей, буденних і святкових страв, швидких рецептів на «неждані гості» тощо. Усі вони стали бестселерами.
«Солодка пані»
 |
| Дарія Цвєк |
Таким ім’ям нагородили Дарію Цвєк вдячні читачки й читачі. Сама ж вона жартувала, що вміє спекти щось смачне навіть із попелу.
Дарія Цвєк – приклад діяльної української жінки. Була жвавою, скромною, дуже любила молодь. Після Другої світової радянська влада виселила родину з помешкання на вулиці Грушевського. Дарія почала працювати кухаркою в лікарні. Пекла торти і здавала їх у крамниці.
Згодом місцева партійна еліта помітила талант. Тож Цвєк почала готувати обіди для радянських можновладців і вчила їхніх дружин правил етикету. Пізніше вела курси кулінарної майстерності в Івано-Франківському медінституті.
Цвєк мала талант до дизайну в різних формах. Ті особливі фотографічні композиції в її книжках – з декорованими стравами, підібраним посудом, квітами, прикрасами – авторства самої кулінарки. Ілюструвала праці не лише світлинами, а й малюнками.
Свого часу здобула першу премію за композицію з квітів і каміння. На престижній ВДНГ (виставка досягнень народного господарства – ред.) у Москві. Перемагала там і в інші роки як ландшафтна дизайнерка. За спогадами, всі захоплювалися її облаштованим квітником і двором.
Дарія Цвєк пропрацювала вчителькою біології 35 років. Грала в театрі. Входила в Союз українок у тодішньому Станиславові (нинішньому Івано-Франківську).
Вела кулінарну рубрику на радіо. Тоді це була дуже престижна справа. Багато дописувала в газети.
Останні роки
 |
| Дарія Цвєк |
Уже в новому тисячолітті вийшла збірка рецептів та порад Дарії Цвєк «Малятам і батькам». Нею опікувалося львівське «Видавництво Старого Лева». Видання визнали «Книгою року-2002».
Пишуть, що з цієї книжки почався видавничий успіх ВСЛ. Головна редакторка видавництва Мар’яна Савка ще встигла попрацювати над текстом спільно з авторкою.
Дарія Цвєк готувала до публікації «Енциклопедію галицької кухні». Вважала цю працю найважливішою у своєму житті. Спершу працювала над нею з донькою Христиною, але та померла. Далі з енциклопедією авторці допомагала подруга Марія Тучин. Разом робили вирізки з газет, набирали на друкарській машинці, компонували ті рецепти. На жаль, завершити цю працю Дарія Цвєк не встигла. Легендарна кулінарка померла 2004 року.
22 квітня 2014 року в рамках проекту «Івано-Франківськ — місто героїв» на вулиці Шашкевича відкрили пам’ятну дошку Дарії Цвєк
Через шість років в Івано-Франківську перейменували вулицю Голуба, де вона мешкала з сім’єю.
На кількох сайтах Дарію Цвєк меншовартісно називають «українським Джеймі Олівером». Дивує, що людям досі треба якась прокладка, аби раптом не возвеличити «всує» українську майстриню. Насправді ж ім’я галицької кулінарки ще за її життя стало брендом.
Христина Семерин
Колаж Василя Герея
Розміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання
на "На скрижалях" заборонено.
Читайте нас на
https://www.facebook.com/naskryzhalyah
Reviewed by Василь Герей
on
02:33:00
Rating:
Немає коментарів: