Роман Шухевич: таємниці охоронців

Спогади Любомира Полюги "Богдана" (1925-2016) —діяча ОУН і УПА, особистого охоронця Романа Шухевича, радянського політв'язня.

"Серед нічної тиші ніжний стукіт у вікно: 3-1-3. Вмить прокинувся, вихопив пістолю із-під подушки, скоро пролунало ще тихіше 2-1-2. Так, це хлопці, сказала «Маня» — (хатнє псевдо Катерини Зарицької «Монети» — Головної провідниці УЧХ,) і пішла відчинити вікно та привітати гостей. Невдовзі в хаті вже були Головний командир УПА Роман Шухевич і з ним два особисті охоронці «Зенко» і «Левко».

Любомир Полюга

Це була перша моя зустріч із славни­ми охоронцями. Дуже хочеться за­лишити згадку про цих мужніх хлопців, які були незмінними охоронцями про Головному командирові УПА до його смерті. На жаль, зібрані матеріали від очевявдів, рідної сестри, друзів та ор­ганів; безпеки не всі підтверджені і збігаються. Про родовід і родинні зв'яз­ки «Зенка» розказує його рідна сестра Ірина Заєць-Хименко, яка нині після ув'язнення в інтинських таборах про­живає у Черкасах.

Михайло Заяць

Михайло Заяць народився 28 вересня 1921 р. в с. Берлин Бродівського повіту у свідомій українській сім'ї. Закінчив сільську семирічну школу. Він був зав­жди веселий, сміливий, гарно співав, брав участь у всіх шкільних заходах, ви­ставах, усюди, де збиралась молодь. Мав акторські здібності — граючи різні ролі, прекрасно вмів перевтілюватися, що в майбутньому, згадує сестра Ірина, нераз ставало в пригоді під час під­пільної діяльності брата.

Ще юнаком Михайло включився у національне життя села. Був членом товариства «Луг», вступив до ОУН. За активну політичну діяльність разом із старшим братом Володимиром (чле­ном ОУН., вояком УІІА, який під.псев­до «Лісовий» діяв на терені Брідщини, загинув у вересні 1950 р.) був ув'язне­ний польською владою в Березі Кар- тузькій (1937 — 1939 рр.). Старожили Берлина згадують Михайла як великого патріота.

1942 року Михайла брали в Німеччи­ну. Знання німецької мови допомогло йому втекти та перейти на нелегальне становище. Згодом Михайло включив­ся у визвольну боротьбу. На жаль п. Іри­на не має точних даних про його діяльність, тільки знає, що він займався виготовленням необхідних документів для українського підпілля. Певно, не відав, що згодом стане великим фахів­цем у цій царині.

На той час Михайло (далі розповідає сестра Ірина) перебував у Берлинському самооборонному кущовому відділі, яким керував уродженець Берлина Ми­хайло Дудка, псевдо «Стефанівський». В документах РВ НКВС-НКВД у списку 31-го повстанця куща «Стефанівського» Михайло Заяць стоїть під номером 9. («Список бандитов, состоящих на учете в Бродском РО НКВД-НКГБ по состоянию на 20.07.1945 г.»). За даними іншого документа — доповідна записка «О результатах ликвидации банд-бойовок» від 23 серпня 1945 р. — говорить про те, що шість повстанців, серед них Михайло Заєць вийшли Із боївки «Сте­фанівського» і перебувають в іншому районі.

Михайло Заєць

Далі розказує Генерал-хорунжий УПА Василь Кук: «Зенко-Влодко» нав­чався техніки виготовлення докумен­тів, печаткарства у талановитого майстра-печаткаря Григорія Васьковича у Берлині. Михайло, маючи вроджені задатки до малювання, різьбярства швидко опанував це мистецтво і в май­бутньому передавав іншим. Я цінував «Зенка» як мужнього, одчайдушного повстанця, як здібного і талановитого печаткаря. З його рук виходили від­битки печаток, документів, яких навіть експертам було дуже важко розрізнити». 1945-1946 рр., як печаткар, був при полковникові В.Куку, а 1946 року пере­ходить у підпорядкування до головного командира УПА Романа Шухевича і стає рівночасно його особистим охо­ронцем.

Для праці над матеріалами, зустрічей з командирами УПА, контакту із зов­нішнім світом головному командирові УПА необхідні були підпільно-штабні квартири («хати»). Таку зв'язкову «хату» в 1946 р. ор­ганізувала зв'язкова Романа Шухевича Оля Ільків «Роксолана» разом із Голов­ною провідницею УЧХ Катериною Зарицкою «Монетою» в Княгиничах Рогатинського району. В цій підпільній хаті, застосовуючи свою майстерність побудови бункерів, «Зенко» разом із другим охоронцем «Левком» побудува­ли за останнім словом конспірації неве­ликий бункер.

З початку грудня 1946 р, із такого бун­кера, також збудованого «Зенком» і «Левком», довелося мені забирати ма­теріали при ліквідації «всипаної» конспіративно-штабної хати Головного командира УПА Романа Шухевича у Львові по вул. Сулемирського 4. Для існування конспіративної хати в Княгиничах була с­творена підпільна сім'я. Господинею хати була Оля Ільків «Роксолана» з маленькою донечкою Дзвінкою, Любомир Полюга «Богдан» став чоловіком Олі батьком Дзвінки, сестрою Олі — Катерина Зарицька «Монета».

В той час, коли Командир із Катери­ною Зарицькою працювали над полі­тичними матеріалами, в другій кімнаті «Зенко» сідав біля швейної машини, витягав свій інструмент, маленькі загос­трені голки, долота, сверла і займався виготовленням печаток. Я дуже диву­вався — щойно в цих руках був автомат, граната, а тут така тонка художня робо­та. «Зенко» майстерно вирізав на гумі нову ідентичну до відбитку печатку, ав­томат у цей час лежав біля нього заряд­жений.

Михайло Заєць "Зенко" - охоронець Р.Шухевича і зв язковий В.Кука.

Свою майстерність «Зенко» старався передати мені. З перших хвилин нашо­го знайомства ми побраталися. Зенко» був шатеном з гарними синіми очима, кучерявим волоссям. Типовий бойовик — рішучий, мужній і дуже відважний. Усі хатні любили його за щиру веселу вдачу. У трудні хвилини завжди знахо­див вихід.

Якось на третій день гостювання у нас Провідника з охоронцями трапи­лась несподіванка. Внаслідок необе­режності, через незчинене вікно сусідка побачила в хаті чужу людину. (Це був «Зенко», який сидів за маши­нкою до шиття). Настала загроза ліквідації хати. Із вкрай небезпечної си­туації вийшла «Монета». «Зенка» пере­одягнули в подерту одежу, обмазали шию і руки копотем із примуса, він ви­глядав як «міняйло» із Бессарабії. В торбі в нього були шматки тканини, які мав вимінювати на картоплю. Насампе­ред зайшов до сусідки Марти, яка бачи­ла його через вікно. Симпатичного молдаванина Марта навіть запросила на вечерю. Обходивши село, ввечері, як стемніло, повернувся до хати. Тут пригодились «Зенкові» акторські здіб­ності, роль молдаванина-міняйла зіграв бездоганно.

Михайло Заєць

Остання моя зустріч із «Зенком» і «Левком» була 15-го вересня 1947 р. — тоді вони залишили хату і за завданням Командира пішли в терен.

21 вересня 1947 р. потрапляє в руки КГБ Катерина Зарицька «Монета». На­ступного вечора, останній раз в охо­роні, відпроваджую Головного коман­дира Романа Шухевича в Рогатинський ліс і передаю по зв'язку. Повертаючись, в Рогатині, в перестрілці, важко поранений, потрапляю в руки чекістам.

Така ж підпільно-конспіративна хата була у Грімному Комарнянського ра­йону. Господинею хати була Дарка Гусяк «Алейка», її мати та зв'язкова Головного командира Р.Шухевича Марта Пашківська «Мартуня». Після провалу хати в Княгиничах сюди приходив Коман­дир із особистою охороною («Зенком» і «Левком»), який деякий час — днів з десять тут перебував.

На початку 1948 року хата була розконспірована. Якось непередбачено в кімнату зайшов дільничний міліціонер і побачив озброєних «Зенка» і «Левка». В перестрілці «Зенко» ліквідує ворога. Командира в хаті тоді не було.

Після провалу «хат» в Княгиничах і Грімному у Командира було ще дві за­пасні «хати» у Львові: в Лисиничах в домі пані Олени Яремкової, а також на вулиці Маріупольській 32 у помеш­канні пані Марії Угрин. У цих під­пільних «хатах», де Провідник перебув зиму 1947-1948 рр., були сконструйо­вані криївки, добре замасковані тими ж «Зенком» і «Левком», яким дав високу оцінку сам Роман Шухевич, Весною 1948 року в Бібрецькому лісі на Львів­щині був зачитаний наказ Проводу про нагородження Командира охорони боївки Р.Шухевича — Михайла Зайця «Влодка».

Нову підпільну хату в Білогорщі біля Львова організовують Дарка Гусяк і Галина Дидик «Анна», зв'язкова Голов­ного командира УПА. Ця штабна квар­тира проіснувала з 1948 р. по 5-те березня 1950 р. Тут винахідливі «Зен­ко» і «Левко» зробили дві криївки. Од­ну, невеличку, замасковану дерев'яною перегородкою, на другому поверсі «ха­ти». Другу — під домом. 3-го березня, довідавшись про небезпеку, яка загро­жує «хаті» в Білогорщі, Командир відправляє «Зенка» і «Левка» провірити готовність резервних «хат» прийня­ти Провідника. Тому 5-го березня в критичний момент Командир був без охорони. Після смерті Головного ко­мандира УПА Романа Шухевича пол­ковник Василь Кук направляє «Зенка» і «Левка» в розпорядження крайового провідника Західноукраїнських земель Романа Кравчука.

Перебуваючи в підпіллі, Михайло Заяць підтримував зв'язок із родиною. Так, 1949 року він двічі відвідував стар­шу сестру Юстину, яка лежала в лікарні у Львові. До молодшої сестри, яка кара­лась в інтинських таборах, «Влодко» пише два листи.Пізнавайте минувшину з спільнотою "На скрижалях"/

Ось декілька рядків із листа від 25.08.1949 р.: «я гуляю по волі, для мене немає перешкод, живу серед тих, «чорніших чорної землі»... і працюю. — Згадаю про Тебе — контраст». В другому листі від 29.01.1950 р.:

«Від часу мойого відходу формально­го і від останньої нашої зустрічі пройшло дуже небагато часу, та історія його дуже багата, розказувати може тільки той, хто переживав його. Всту­паючи в завод, зустрівся з багатьма перешкодами, щоб побороти їх, пот­рібно було перейти школу життя; кому пощастило, кому ж ні — вступив в інший завод. Будучи вже кілька років в одному за­воді, я призвичаївся до одного фаху робота стала відомою, ясною, певною. Маючи добру працю, не думаю покида­ти її. На заробіток не дивлюся. Заплати повністю вистарчає для мене..»

В обох листах була зазначена адреса відправника: Львів вул. Костюка 4 кв. 2. Щерба Антоніні.

б березня 1950 р. Ірина отримала поштiвку від Мирона Марецького із за­стереженням не писати на попередню квартиру. Це була остання звістка сестрі Ірині про брата Михайла. Далі сліди повстанця губляться. За однією з версій «Зенко»-«Влодко» за допомогою підроблених документів легалізувався в Польщі, там проживав і помер.

Інша з версій випливає з архівної довідки — на основі документа від 26 червня 1956 р, в якому уповноважений управління КГБ при РМ СРСР по Львівській області у Бродівському ра­йоні повідомляє начальника УМВС Львівської області про синів спецпоселенки Теклі Володимирівни Заяць (ма­тері повстанця). Зокрема, про Михайла читаємо наступне: «Заяц Михаил, 1922 года рождения уроженец села Хмелевое (тепер Берлин) Бродовського района Львовськой области в банде ОУН находилея. с 1944 года под кличкой «Владко», ликвидирован в 19... (нероз­бірливо) году на территории Волынской области, акта о его ликвидации в райапарате не имеетея».

Що ж до року загибелі повстанця, то його важко розібрати через незро­зуміле виправлення, з якого прогля­дається 1955 рік. Навіть якщо взяти до уваги цю дату, то поки що не з'ясованим залишається точне місце та обставини загибелі повстанця.

Про другого охоронця Романа Шухе­вича, блондина середнього росту, дуже тактовного, інтелігентного, завжди врівноваженого «Левка» на превели­кий жаль жодних даних не маю. Навіть не зумів до цього часу дізнатися його справжнє ім'я та прізвище.

Колаж Василя Герея

Розміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання

 на "На скрижалях" заборонено.

Читайте нас на

 https://www.facebook.com/naskryzhalyah