Джакомо Казанова:життя і авантюри

Джакомо Казанова об’їздив всю Європу. Його приймали такі великі монархи, як Катерина II, Фрідріх Великий, Людовик XV. Перед сучасниками він поставав як письменник, хімік, математик, історик, фінансист, юрист, музикант і таємний агент. Однак у першу чергу Казанова прославився як великий італійський авантюрист і коханець. Він називав своєю професією розпусту, а головною справою життя – чуттєві насолоди.

Батьківщина Джованні Джакомо Казанова (1725 – 1798) – Венеція. Батько його невідомий, мати, Занетті Казанова, була чарівною, але посередньою актрисою. Один його молодший брат став згодом священиком, а другий – знаменитим живописцем, членом Французької академії. До самої смерті Джакомо називали «братом того самого Франческо Казанови». Зате в наші дні ніхто й не пам’ятає імені такого художника, як Франческо Казанова, зате всі знають про любовні пригоди його брата. Поки Занетта підкорювала на сцені аннінгофского оперного будинку петербурзьких гульвіс, вихованням малюка Джакомо займалися далекі родичі, які вирішили присвятити його Духовному служінню. Казанова здобув чудову освіту.

Юний Казанова

У 11 років Казанова всерйоз мав намір одружитися на 13-річній Беттіні, сестрі священика з Падуї, у якого він тоді жив. Проте доводи святого отця переконали Джакомо в тому, що, ставши абатом, він буде щасливий швидше, ніж ставши зразковим сім’янином. Коли хлопчикові виповнилося 15 років, він відправився в своє рідне місто Венецію. Для початку Джакомо домігся посади проповідника в венеціанській церквушці Сан-Самуель, в якій його хрестили. Молодий привабливий абат кружляв голови прихожанкам. Однак кар’єра абата зруйнувалася через п’яну витівку.

Слава про молодого абата швидко рознеслася по всій Венеції. Синьйори і сеньорити обсипали свого коханця милими дрібничками: діамантами, золотими монетами і дорогими хутрами, наперебій закликали погостювати у своїх маєтках. Але Джакомо все це швидко набридло, і він вважав за краще виїхати в семінарію Сан-Кіпріано на острові Мурано. Але звідти за любовні гріхи його відправили на виправлення в венеціанський форт Сан-Андреа ді Лідо, що на виході в Адріатику. Так Джакомо з абата перетворився на ув’язненого.

Проте там Джакомо захворів. Лікарі не могли визначити дивну хворобу (лише у 1879 році вона отримала назву "гонорея"). Все ж таки йому прописали шість тижнів суворого посту й холодні ртутні примочки. Казанова видужав, хоча і під час лікування не зміг відмовитися від суспільства гарненьких жінок. Він навіть пишався першою з його «професійних травм» (до кінця життя ж їх набереться аж 11 різновидів).

Численні мандрівки Казанови

З Венеції Казанова біг в Калабрію, на південь Італії. На радощах він відправився в бордель, де і заробив другу хворобу і програв компанії підвипивших ченців всі гроші. Провінція не припала Казанові до смаку, і він вирушає до Риму. Колізей здався йому похмурою руїною, зате лабіринти давньої вілли Альдобрандіні і сади вілли Боргезе, що на березі Тібру, були для нього справжнім раєм. Що не дивно, адже там постійно прогулювалися молоденькі дівчата! Чи це не мрія!

Казанові було 25 років, коли він вперше відвідав Париж. Джакомо оселився в Готель де Бургонь, знаменитий тим, що там жив Мольєр. Поступово він почав заробляти «постачальником» красунь багатим громадянам. Любов для нього вже не просто життєва потреба, а й професія. Він спокушав вподобаних йому дівчат (найбільше до душі йому були молоденькі худі брюнетки), навчав їх любовній науці, світським правилам, а потім з великою вигодою для себе поступався іншим – фінансистам, вельможам і навіть самого короля.

Незабаром Казанова, звинувачений в чергових гріхах, втік до Австрії. Ця країна Казанову зажахала, оскільки в порівнянні з добродушним папою Римським і веселим французьким двором імператриця Марія-Тереза виглядала справжнім злобним інквізітарем. Казанова спочатку вів себе скромно і заслужив розташування Марії-Терези й короля Франца-Стефана. Але скоро він не втримався і спокусив тринадцятирічну дівчину, за що і отримав наказ негайно і назавжди покинути Австрію.

Ув’язнення

На світанку 25 липня 1755 року інквізиція звинуватила Казанову у вірі в Сатану, так як він їв м’ясо в піст. Казанову ув’язнили в тюрму Пьомби (I Piombi) на 5 років. Острог представляв собою маленькі кімнатки під дахом Палацу Дожів. А дах цього палацу був покритий свинцевими плитами.

Втеча з ув’язнення стало невідступною мрією Казанови. Через рік і три місяці він втік з в’язниці, що завжди вважалося неможливим. Здійснив він втечу, проробивши дірку в стелі і вибравшись на дах. Втеча Казанови з Пьомбо наробила багато шуму в Європі і принесла популярність авантюристові. Так, у 1931 році Джакомо Казанова знову став вільною людиною, але вже з репутацією політичного емігранта.

Вигнанець

У Парижі у нього було два будинки: розкішні апартаменти на вулиці Монторгейль і особнячок «Пти Полонія» (Маленька Польща). Він височів на невеликому пагорбі, поруч з королівським парком для полювання. Казанова розбагатів і став справжнім марнотратником життя. Доходило і до відкритих сутичок з представниками правосуддя.

Через деякий час Казанова був арештований на вулиці Сен-Дені у власному візку. Поліцейські доставили його у в’язницю Фор-Левек і тримали там два дні, поки герцог Ельбеф (один з коханців Казанови) не заплатив заставу. Казанова вийшов на свободу і поїхав до Голландії, а потім перебрався до Швейцарії.

Гральна кар’єра

Його улюбленою грою був «Фараон». Так, наприклад, у 1750 році, якщо вірити його «Мемуарам», під час однієї з партій цієї гри, яка проходила в Ліоні, сума ставок перевищила 300 000 франків.Цікава минувшина на сторінках спільноти "На скрижалях"

Вершиною гральної кар’єри Казанови стала його участь в організації державної лотереї в Парижі в 60-х роках XVIII століття. Один з вельмож зажадав від французького монарха 20 000 000 франків в обмін на свої послуги з відкриття та утримання військового училища для нащадків дворянських родин. Король пристрасно мріяв про створення подібного військового закладу, але в той же час не хотів такого різкого спустошення державної казни. Казанова, почувши про фінансові труднощі французького короля, запропонував йому організувати лотерею.

Два ліворнця, брати Кальзабіджі, запропонували за зразком «генуезького лото» (його принцип у загальних рисах відповідає нашому Спортлото) розіграти лотерею на 90 номерів. Влада з недовірою поставилися до цієї затії. Але Казанова переконливо довів, що народ з готовністю розкуплять лотерейні квитки і король, стовідсотково, отримає прибуток.

Загальна сума, отримана від продажу у Франції лотерейних квитків, склала два мільйони франків, а чистий дохід організаторів досяг шестисот тисяч франків, з яких тільки на Париж припало не менше ста тисяч.

Назад в Італію

Гроші звідкись текли до Казанови річкою. Разом з грошима з’являлися і нові романи. Щоправда, дуже нетривалі. Його невпинно висилали звідки-небудь: з Флоренції за аферу з векселями, з Модени і Турина за спокушання дівчаток. І хоча Джакомо і любив безцільні подорожі, але його завжди тягнуло на батьківщину, до Італії.

Знову поневіряння

15 грудня 1764 року на шістці коней в п’ятнадцятиградусний мороз Казанова в’їхав до Санкт-Петербургу. Тут його цікавило все: фабрики, церкви, пам’ятники, музеї, бібліотеки. Він відвідав Царське Село, Петергоф і Кронштадт. У Літньому саду Джакомо розмовляв з Катериною II.

Через рік Джакомо повернувся до Німеччини. За 39 років в донжуанський список Казанови увійшли 122 жінки. Він спав з аристократками, з повіями, з черницями, з дівчатами і, може бути, навіть зі своєю дочкою. Є версія, що в Дрездені Казанова зустрів свою дочку Софі, яка була одружена і хотіла мати дітей, але її чоловік виявився безплідним. Казанова завжди був радий догодити гарненькій жінці, тим більше власній дочці. Софі завагітніла, а щасливий батько поїхав до Іспанії. З 1775-го по 1783-й Казанова був інформатором інквізиції, доносив про читання заборонених книг, про вільну вдачу, спектаклі і т п. Він навіть мав псевдонім – Антоніо Пратоліні.

Йшли роки, а в житті Казанови постійними залишалися тільки поневіряння. Він поневірявся по Австрії, Голландії, Франції. Коли про нього дізнався молодий і дуже багатий граф Вальдштайн, Казанова бідував в Тепліці (місто в сучасній Чехії). Граф надав Джакомо пост бібліотекаря у своєму Богемському замку Дукс (Духов). Там Джакомо вже займався не любовними підкорення (через імпотенції та подагри), а тим, що писав мемуари. У мемуарах «Історія мого життя» (написані в 1791-1798 рр., а опубліковані в 1822-1828 рр.) описав свої численні любовні й авантюрні пригоди. Мемуари Казанови отримали з цього часу всесвітню популярність і були незабаром переведені на багато європейських мов. Його книгою захоплювалися Стендаль, Мюссе, Делакруа, Ахматова, Блок, Цвєтаєва.