У
благочесті та християнській покорі
Він прийшов у світ у III ст. в Кападокії, що належала до складу Римської імперії й був сином хлібороба. Та й його ім’я Георгій у перекладі з грецької означало «хлібороб». В українській мові це грецьке ім’я зазвичай має іншу форму — Юрій.
Народжений у місті Бейруті (колись — Беліт), біля підніжжя Ліванських гір, як і святий Василій Великий і святий Григорій Богослов, він виріс у християнській родині: його батько помер смертю мученика за Ісуса Христа, а мати, перебравшись у Палестину, виховала сина у благочесті та християнській покорі. Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і за свою відвагу у боях був відзначений імператором Диоклетіаном і прийнятий до його охорони як один із старших воєначальників.
Невдовзі потому Юрій став радником, незмінним супутником, наближеним імператора. Диоклетіан був талановитим правителем, але зберігав фанатичну прихильність до римських богів. Узявши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, він практикував жорстокі гоніння на християн.
Він прийшов у світ у III ст. в Кападокії, що належала до складу Римської імперії й був сином хлібороба. Та й його ім’я Георгій у перекладі з грецької означало «хлібороб». В українській мові це грецьке ім’я зазвичай має іншу форму — Юрій.
Народжений у місті Бейруті (колись — Беліт), біля підніжжя Ліванських гір, як і святий Василій Великий і святий Григорій Богослов, він виріс у християнській родині: його батько помер смертю мученика за Ісуса Христа, а мати, перебравшись у Палестину, виховала сина у благочесті та християнській покорі. Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і за свою відвагу у боях був відзначений імператором Диоклетіаном і прийнятий до його охорони як один із старших воєначальників.
Невдовзі потому Юрій став радником, незмінним супутником, наближеним імператора. Диоклетіан був талановитим правителем, але зберігав фанатичну прихильність до римських богів. Узявши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, він практикував жорстокі гоніння на християн.
Відмовився
зректися Христа
Тоді було видано суворі закони проти християн. Наказано було палити їхні книги, руйнувати церкви, а на них самих чекали тортури. Довідавшись про це, Юрій і сам почав готуватись до смерті. Роздав гроші й майно бідним, відпустив на волю своїх рабів. Залагодивши таким чином свої справи, відважний юнак прийшов на імператорську раду до Никомідії, де тоді вирішувалася доля християн, і відкрито заявив, що він — християнин: «Я — раб Христа Бога мого, і свідчу про цю істину». Хтось із сановників запитав у нього словами Пилата: «Що є істина?», на що Юрій відповів: «Істина є Сам Христос, якого ви гоните».
Вражений його поведінкою, імператор став вмовляти юнака не руйнувати свого життя й за римським звичаєм принести жертву язичницьким богам. Проте Юрій відмовився зректися Христа. Із цієї хвилини розпочався період великих випробувань і страждань відважного християнина, який вирішив не зраджувати своїх ідеалів навіть перед загрозою смерті.
Після марних умовлянь зректися Ісуса Христа імператор наказав застосувати до Юрія тортури. Його кинули за ґрати, поклали спиною на землю, ноги вклали в колодки, а груди притиснули важким каменем. Але святий стійко зносив страждання та прославляв Господа. Тоді мучителі Юрія почали застосовувати ще жорстокіші тортур. Вони били його воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігати в чоботях із гострими цвяхами всередині.
Тоді було видано суворі закони проти християн. Наказано було палити їхні книги, руйнувати церкви, а на них самих чекали тортури. Довідавшись про це, Юрій і сам почав готуватись до смерті. Роздав гроші й майно бідним, відпустив на волю своїх рабів. Залагодивши таким чином свої справи, відважний юнак прийшов на імператорську раду до Никомідії, де тоді вирішувалася доля християн, і відкрито заявив, що він — християнин: «Я — раб Христа Бога мого, і свідчу про цю істину». Хтось із сановників запитав у нього словами Пилата: «Що є істина?», на що Юрій відповів: «Істина є Сам Христос, якого ви гоните».
Вражений його поведінкою, імператор став вмовляти юнака не руйнувати свого життя й за римським звичаєм принести жертву язичницьким богам. Проте Юрій відмовився зректися Христа. Із цієї хвилини розпочався період великих випробувань і страждань відважного християнина, який вирішив не зраджувати своїх ідеалів навіть перед загрозою смерті.
Після марних умовлянь зректися Ісуса Христа імператор наказав застосувати до Юрія тортури. Його кинули за ґрати, поклали спиною на землю, ноги вклали в колодки, а груди притиснули важким каменем. Але святий стійко зносив страждання та прославляв Господа. Тоді мучителі Юрія почали застосовувати ще жорстокіші тортур. Вони били його воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігати в чоботях із гострими цвяхами всередині.
Ідоли
впали додолу
Святий мученик все стерпів, а на запитання імператора, яка ж сила допомагає йому, Юрій відповів: «Не думай, що не шкодять мені катування завдяки людському зусиллю, — я рятуюся тільки призиванням Христа і Його силою. Хто вірує в Нього, не зважає на муки і здатний творити діла, які творив Христос».
Подвиги великомученика Юрія збільшили число прихильників християнства. Навіть дружина Диоклетіана цариця Олександра, бачачи дива мученика, стала докоряти чоловікові за його жорстокість, а потім і сама увірувала в Христа. Імператор засудив її разом зі святим Юрієм. Але Олександра не дожила до ганебної кари: вона тихо віддала Богові душу, коли її вели до місця страти.
Побачивши це, імператор постановив будь-яким способом змусити святого принести жертву ідолам. В останню ніч Юрій щиро молився, а коли задрімав, то побачив самого Господа, який поклав йому на голову вінок і мовив: «Не бійся, але дерзай і сподобишся царювати зі Мною». Прийшовши до капища, святий Юрій перехрестився і звернувся до головного ідола: «Чи ти хочеш прийняти від мене жертву як Бог?» Біс, що жив в ідолі, закричав: «Я не Бог, єдиний Бог тільки Той, якого ти проповідуєш». Почувся галас і плач, ідоли впали додолу і розсипалися.
Святий мученик все стерпів, а на запитання імператора, яка ж сила допомагає йому, Юрій відповів: «Не думай, що не шкодять мені катування завдяки людському зусиллю, — я рятуюся тільки призиванням Христа і Його силою. Хто вірує в Нього, не зважає на муки і здатний творити діла, які творив Христос».
Подвиги великомученика Юрія збільшили число прихильників християнства. Навіть дружина Диоклетіана цариця Олександра, бачачи дива мученика, стала докоряти чоловікові за його жорстокість, а потім і сама увірувала в Христа. Імператор засудив її разом зі святим Юрієм. Але Олександра не дожила до ганебної кари: вона тихо віддала Богові душу, коли її вели до місця страти.
Побачивши це, імператор постановив будь-яким способом змусити святого принести жертву ідолам. В останню ніч Юрій щиро молився, а коли задрімав, то побачив самого Господа, який поклав йому на голову вінок і мовив: «Не бійся, але дерзай і сподобишся царювати зі Мною». Прийшовши до капища, святий Юрій перехрестився і звернувся до головного ідола: «Чи ти хочеш прийняти від мене жертву як Бог?» Біс, що жив в ідолі, закричав: «Я не Бог, єдиний Бог тільки Той, якого ти проповідуєш». Почувся галас і плач, ідоли впали додолу і розсипалися.
Подвиг
в ім’я віри
Це останнє чудо теж не вплинуло імператора, який одразу ж на вимогу жерців наказав відтяти Юрію голову. Святий на місці страти у пристрасній молитві просив Господа простити мучителів, повторюючи слова Христа про помилування нетямущих. Спокійно і мужньо святий великомученик Юрій загинув 6 травня 303 року. Йому не було ще й 30 років. Сильний, непоборний воїн, він зазнав страшних мук за сповідування віри в Христа й загинув від них. І за цей подвиг в ім’я віри Церква нарекла його Переможцем.
Шанування Юрія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. На іконах святого Юрія зображують на білому коні, а своїм списом він проштрикує змія. Це зображення ґрунтується на одному з переказів про чудеса святого великомученика. Розповідають, що неподалік місця, де народився святий Юрій у місті Бейруті, в озері жив змій, який жер людей.
Що то був за звір — удав, крокодил чи велика ящірка, – не відомо. За велінням бісів, що жили в ідолах, імператор мав регулярно за жеребом віддавати йому на поживу дітей своїх громадян і, коли черга дійшла до нього, він мусів віддати свою єдину дочку. Минув час, і Диоклетіан, убравши її в найкращі шати, відправив до озера.
Гірко плакала дівчина, чекаючи смертної години. Зненацька до неї під’їхав на коні Юрій зі списом в руці. Дівчина просила його не залишатися з нею, щоби не загинути. Але святий, побачивши змія, лиш перехрестився і зі словами: «В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» – кинувся на тварюку. Великомученик пробив горло змія списом, і кінь потоптав його конем. Потім він звелів дівчині зв’язати змія своїм поясом і, наче пса на повідку, привести до міста.
Жителі в страху розбігалися, але святий зупинив їх: «Не бійтеся, але покладайтесь на Господа Ісуса Христа і віруйте в Нього, бо це Він послав мене до вас, щоби врятувати». Потім святий убив змія мечем, а жителі спалили його за містом. 25 тис. чоловік, не рахуючи жінок і дітей, охрестилися тоді, і була побудована церква в ім’я Пресвятої Богородиці та великомученика Георгія (Юрія).
Це останнє чудо теж не вплинуло імператора, який одразу ж на вимогу жерців наказав відтяти Юрію голову. Святий на місці страти у пристрасній молитві просив Господа простити мучителів, повторюючи слова Христа про помилування нетямущих. Спокійно і мужньо святий великомученик Юрій загинув 6 травня 303 року. Йому не було ще й 30 років. Сильний, непоборний воїн, він зазнав страшних мук за сповідування віри в Христа й загинув від них. І за цей подвиг в ім’я віри Церква нарекла його Переможцем.
Шанування Юрія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. На іконах святого Юрія зображують на білому коні, а своїм списом він проштрикує змія. Це зображення ґрунтується на одному з переказів про чудеса святого великомученика. Розповідають, що неподалік місця, де народився святий Юрій у місті Бейруті, в озері жив змій, який жер людей.
Що то був за звір — удав, крокодил чи велика ящірка, – не відомо. За велінням бісів, що жили в ідолах, імператор мав регулярно за жеребом віддавати йому на поживу дітей своїх громадян і, коли черга дійшла до нього, він мусів віддати свою єдину дочку. Минув час, і Диоклетіан, убравши її в найкращі шати, відправив до озера.
Гірко плакала дівчина, чекаючи смертної години. Зненацька до неї під’їхав на коні Юрій зі списом в руці. Дівчина просила його не залишатися з нею, щоби не загинути. Але святий, побачивши змія, лиш перехрестився і зі словами: «В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» – кинувся на тварюку. Великомученик пробив горло змія списом, і кінь потоптав його конем. Потім він звелів дівчині зв’язати змія своїм поясом і, наче пса на повідку, привести до міста.
Жителі в страху розбігалися, але святий зупинив їх: «Не бійтеся, але покладайтесь на Господа Ісуса Христа і віруйте в Нього, бо це Він послав мене до вас, щоби врятувати». Потім святий убив змія мечем, а жителі спалили його за містом. 25 тис. чоловік, не рахуючи жінок і дітей, охрестилися тоді, і була побудована церква в ім’я Пресвятої Богородиці та великомученика Георгія (Юрія).
Покровитель
України
Із писаних джерел складно дізнатися, коли Юрія було визнано святим. Десь є записано, що Папа Бенедикт ХІV (1740-1758 рр.) проголосив св. Юрія патроном англійського королівства. В історичних записках Англії є примітка, що 1222 року день смерті св. Юрія було проголошено національним святом. Він ставпатроном лицарства. Культ його в Середньовіччі дуже поширився, було засновано лицарські ордени його імені, і в ім’я святого Юрія при посвяченні на лицаря складали воїни свою присягу.
Культ святого Юрія перейшов до нашого козацтва, на острів Хортицю, серце Січі, бо козаки називали острів його іменем, а козацьку пісню «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Мати» співають донині.
Князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім’я, на честь свого святого заступника 1030 року засновує місто Юр’їв, тобто місто Георгія. Він здвигнув церкву Св. Юрія в Києві, заклав монастир на його честь. Отак Юрій Змієборець став прообразом лицарства і патроном боротьби за найвищий ідеал народу – свободу, та символом боротьби проти зла. Відтоді на колишній території Київської Русі Юрій стає ледве не першим у сонмі християнських святих. День великомученика Юрія в народі ще називають — «Юріїв день».
Святий є покровителем України, а також столичної Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини) і головної святині Галичини та Львова — собору Святого Юра, збудованого за часів козацтва.
Із писаних джерел складно дізнатися, коли Юрія було визнано святим. Десь є записано, що Папа Бенедикт ХІV (1740-1758 рр.) проголосив св. Юрія патроном англійського королівства. В історичних записках Англії є примітка, що 1222 року день смерті св. Юрія було проголошено національним святом. Він ставпатроном лицарства. Культ його в Середньовіччі дуже поширився, було засновано лицарські ордени його імені, і в ім’я святого Юрія при посвяченні на лицаря складали воїни свою присягу.
Культ святого Юрія перейшов до нашого козацтва, на острів Хортицю, серце Січі, бо козаки називали острів його іменем, а козацьку пісню «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Мати» співають донині.
Князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім’я, на честь свого святого заступника 1030 року засновує місто Юр’їв, тобто місто Георгія. Він здвигнув церкву Св. Юрія в Києві, заклав монастир на його честь. Отак Юрій Змієборець став прообразом лицарства і патроном боротьби за найвищий ідеал народу – свободу, та символом боротьби проти зла. Відтоді на колишній території Київської Русі Юрій стає ледве не першим у сонмі християнських святих. День великомученика Юрія в народі ще називають — «Юріїв день».
Святий є покровителем України, а також столичної Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини) і головної святині Галичини та Львова — собору Святого Юра, збудованого за часів козацтва.
Дарина
Галицька
Святий Юрій:український покровитель
Reviewed by Василь Герей
on
14:47:00
Rating:
Reviewed by Василь Герей
on
14:47:00
Rating:
Немає коментарів: