Роксолана:кохання і правління

Історія — невичерпне джерело для митців. З такою ж історією, як у Туреччини, котра понад шість століть, з 1299-го до 1922 р., була метрополією Османської імперії, сюжетів вистачить не на один Голлівуд. Та історія кохання султана Сулеймана і Роксолани – особлива.
Найдовговічніший — 46 років на троні! — османський правитель, прозваний у Європі Великим і Пишним, а в турецькій історії — Кануні, себто Законодавець, не просто закохався в українську полонянку, а взяв із нею законний шлюб і жив у моногамному подружжі майже 40 років. Понад те — розпустив свій гарем!  Це було нечуваним для магометанина, а вже для володаря наймогутнішої на той час імперії, де “сонце сходить і заходить” — поготів. Адже закони шаріату дозволяли правовірному мусульманину мати чотирьох законних дружин, а наложниць — скільки зможе утримати. А релігія, традиції, звичаї, оточення, що тиснуть на кожного, хай він тричі падишах, нещадними лещатами? Зрештою, генетична схильність чоловіків до полігамії? І все це, освячене століттями, перекреслює одна-єдина жінка?!  “Для його величності султана це така кохана дружина, що, переказують, відколи він її спізнав, відтоді вже не хотів знати жодної іншої жінки; подібного не робив ніхто з його попередників, бо в турків є звичай міняти жінок”, — доповідав сенату Венеціанської республіки 1554 р., коли Роксолані було вже майже 50 років, посол у Стамбулі Доменіко Тревізано. Наче підтверджував звіт свого попередника Бернардо Наваджеро: “Його величність настільки кохає дружину, що ніколи ще не було в оттоманському палаці іншої жінки, яка мала би більшу владу. Кажуть, що вона приємна, скромна і дуже добре знає вдачу великого володаря”.


Анастасія  Лісовська – єдина жінка в султанському гаремі, що мала офіційний титул. Вона – султанша Хасекі, і султан Сулейман поділяв з нею свою владу. Вона – жінка, яка змусила султана назавжди забути про гарем. Але в Європі вона відома більше під ім’ям Роксолана. Вся Європа хотіла знати подробиці про жінку, яка на останньому прийомі в палаці в сукні із золотої парчі піднялася з султаном на трон з відкритим обличчям!
Іменем Роксолани – Хуррем – Султан названий район Аврет – базару в Стамбулі, де, за переказами, була продана в гарем турецького султана Настя Лісовська, а потім, вже будучи Хуррем – Султан, збудувала мечеть, притулок для вбогих, лікарні. З її ім’ям турки пов’язують низку архітектурних пам’яток у Стамбулі, значні економічні перетворення в країні. Усипальниця Роксолани – Хуррем – Хасекі – національна святиня Туреччини. Гробниця її чоловіка султана Сулеймана Пишного, з яким вона прожила в законному шлюбі 40 років, і усипальниця Хуррем-Султан – поруч. За тисячолітню історію Османської імперії удостоєна такої честі єдина жінка – Роксолана.


Анастасія Гаврилівна Лісовська  була дочкою священика Гаврила Лісовського з Рогатина – невеликого містечка на Західній Україні, розташованого на південний захід від Тернополя.
Перша половина XVI ст. була часом, коли турки разом із підвладними їм татарами нещадно грабували території південно-східної Європи. Через всю Україну тяглися сумні дороги невільників – в кримське місто Кафу (сучасна Феодосія), на найбільший ринок рабів, а потім через море в Стамбул. Цей шлях пройшла в числі інших полонянок і дівчинка, попівська дочка з містечка Рогатин (тепер Івано-Франківська область) Настя Лісовська.

Історики припускають, що Анастасія потрапила в гарем османського султана Сулеймана Пишного 15-річною. Спочатку полонянку привезли в Крим – звичайний шлях всіх невільниць. Цінний «живий товар» татари не гнали пішки через степ, а під пильною охороною везли на конях, навіть не зв’язуючи руки, щоб не попсувати мотузками ніжну дівочу шкіру. Уражені красою бранки кримчаки вирішили відправити дівчину до Стамбулу, сподіваючись вигідно продати її на одному з найбільших невільничих ринків мусульманського Сходу.
В столиці султанів прекрасну полонянку продавати  повіз сам господар. У перший же день, коли ординець вивів полонянку на ринок, вона випадково потрапила на очі  всесильному візирові молодого султана Сулеймана I, благородному Рустем-паші. Турка вразила краса дівчини, і він вирішив купити її, щоб зробити подарунок султанові.
Дізнавшись для кого призначена рабиня, торговець подарував її султанові в знак поваги. Такий поворот справ дав можливість Роксолані стати законною дружиною Сулеймана, що було б неможливо, якби її купили за гроші. Потрапивши в Топкапи, Роксолана доклала багато сил, використовуючи свою хитрість і чарівність, щоб завоювати прихильність султана.
Існує легенда про те, як Хуррем (Hurrem – у перекладі з перської мови “усміхнена”, “смішлива”, “весела”) потрапила на очі султанові. Коли султанові представляли нових рабинь (більш красивих і дорогих, ніж вона) в коло танцюючих одалісок раптом влетіла маленька фігурка і, відштовхнувши «солістку», розсміялася. А потім заспівала свою пісню. Гарем жив за жорстокими законами. Євнухи чекали лише одного знака, що приготувати для дівчинки: одяг для спальні султана або шнурок, яким удавлювали рабинь?


Султан був заінтригований і здивований. І в той же вечір Хуррем отримала хустку султана – знак того, що ввечері він очікує її в своїй спальні. Зацікавивши султана своєю мовчазністю, вона попросила тільки одного – права відвідувати султанську бібліотеку. Султан був шокований, але дозволив. Коли через деякий час він повернувся з військового походу, Хуррем володіла вже кількома мовами.
Вона присвячувала своєму султанові вірші і навіть писала книги. Це було небачено у ті часи, і замість поваги викликало страх. Її вченість плюс те, що султан проводив усі свої ночі з нею, створили Хуррем стійку славу відьми. Про Роксолану говорили, що вона зачарувала султана з допомогою нечистої сили. І справді він був зачарований. В одному зі своїх віршів Роксолана писала, звертаючись до султана: «Дозволь Хуррем бути принесеною в жертву за один волосок з твоїх вусів».
Роксолана жадібно вбирала в себе все, чому її вчили в палаці, брала все, що давало їй життя. Історики свідчать, що через деякий час вона опанувала турецьку, арабську та перську мови, навчилася досконало танцювати, декламувати сучасників, а ще – грати за правилами чужої, жорстокої країни, в якій вона жила. Слідуючи правилам своєї нової батьківщини, Роксолана прийняла іслам.
Постійні інтриги при дворі Сулеймана розвинули в Роксолані здібності психолога. Вона вивчала людей, їх поведінку і, як результат, завжди знала, кому що потрібно сказати і як діяти. Так що незабаром султан виявив, що саме Хуррем з її гострим розумом здатна дати кращу пораду в державних справах. Майбутня султанша Османської імперії щохвилини була насторожі, тому що там, де їй випала доля жити, діяв тільки один закон: або знищують тебе, або ти.


Весілля Сулеймана і Роксолани відбулося в 1530 році. В історії османів це був небачений випадок – султан офіційно одружився на жінці з гарему. Роксолана стала для нього втіленням усього, що він любив в жінках: вона цінувала мистецтво і розуміла політику, була поліглотом і прекрасної танцівницею, вміла любити і приймати любов. Ніщо їх так не радувало, як можливість побути наодинці.
Ось що писав один іноземець (британський дипломат, який служив у Стамбулі) про весілля Сулеймана зі своєю наложницею Хюррем: «Цього тижня у Стамбулі відбулася небачена досі подія: султан Сулейман оголосив султаншею свою українську наложницю Роксолану, через що в Стамбулі відбулося велике свято.
Не можна передати словами пишність весільної церемонії, що відбулася у палаці. Було влаштовано загальний хід. Вночі ж усі вулиці були ілюміновані. Всюди були влаштовані розваги, грали музиканти. Будинки були розфарбовані. Народ був у захваті. На площі Султанахмет була споруджена трибуна, перед якою відбулося змагання.
На свято прийшли Роксолана та інші наложниці. Брали участь у змаганні мусульманські і християнські лицарі. Потім відбулася вистава за участю канатохідців, фокусників, диких звірів, серед яких були і високі жирафи.
З приводу весілля в Стамбулі ходили різні чутки. Однак, ніхто не знав в точності того, що сталося».


Сулейман і Хуррем могли годинами говорити про кохання, політику, мистецтво… Вони часто спілкувалися віршами. Роксолана, як справжня жінка, знала, коли треба промовчати, коли сумувати, а коли засміятися. Не дивно, що під час її правління сумовитий гарем перетворився на центр краси та просвітництва, а саму її стали визнавати правителі інших держав. Султанша з’являється на людях з відкритим обличчям, але незважаючи на це, користується повагою видних діячів ісламу, як зразкова правовірна мусульманка.
Палацова гвардія обожнювала “сміхотливу пані”, яку ніколи не бачили без чарівної посмішки на обличчі. Роксолана платила тим же. Вона побудувала для казарми яничарів-палаци, збільшила платню і наділила новими привілеями. Коли Сулейман II, залишивши керувати імперією дружину, пішов вгамовувати бунтівні народи Персії, війна буквально спустошила скарбницю.
Це не збентежило хазяйновиту дружину. Вона розпорядилася відкрити у європейському кварталі і в портових районах Стамбула винні магазини, після чого в скарбницю османських правителів потекла дзвінка монета. Цього здалося мало, і звеліла Роксолана поглибити бухту Золотий Ріг і реконструювати причали в Галате, куди незабаром стали підходити не тільки легкі або середні, але і великотоннажні судна з товарами з усього світу. Торгові ряди столиці росли, як гриби після дощу.
Повнилася і скарбниця. Тепер у Хуррем-султан вистачало грошей і на те, щоб будувати нові мечеті, мінарети, будинки пристарілих, лікарні – багато чого. Султан, повернувшись з чергового звитяжного походу (він не програв жодної битви!), не впізнав навіть палац Топкапи, який перебудовувався на кошти, здобуті заповзятливою дружиною.
Роксолана допомагала діячам мистецтва, листувалася з правителями Польщі, Венеції, Персії, прославилася доброчинністю.
Сулейман воював, розширюючи межі Османської імперії. А Роксолана писала йому ніжні листи. ”Мій султане, – писала вона, – який безмежний і пекучий біль розставання. Рятуй мене, нещасну, і не затримуй своїх прекрасних листів. Нехай душа моя отримає хоч краплину радості від твоїх послань. Коли нам їх читають, твій слуга і син Мехмед і твоя рабиня і донька Мігріма плачуть, сумуючи за тобою. Їх сльози зводять мене з розуму”.
”Моя дорога богиня, моя дивовижна краса, – відповідав він, – пані мого серця, мій найяскравіший місяцю, моїх бажань глибинних супутниця, моя єдина, ти мені миліша всіх красунь світу!”


Роксолана, подолавши тисячний заслін султанських наложниць, залишивши позаду чотирьох його дружин, стала першою і улюбленою дружиною султана Сулеймана Пишного,  розуму і порад якої він потребував не менше, ніж  її обіймів.
Султан Сулейман був суворою замкнутою людиною. Він любив книги, складав вірші, приділяв багато уваги війні, але був байдужий до розпусти. Як належало «за посадою», він одружився на дочці черкеського хана Гульбехер, але її не любив. І коли зустрів свою Хуррем, то знайшов у ній свою єдину обраницю.
Свого первістка Хуррем назвала Селімом – в честь попередника її чоловіка, султана Селіма I (1467-1520 рр.), прозваного Грізним. Роксолана дуже хотіла, щоб її маленький золотоволосий Селім став таким же, як його старший тезка.
Але спадкоємцем престолу раніше офіційно вважався Мустафа – старший син першої дружини падишаха, красуні-черкешенки Гульбехер.
Лісовська прекрасно розуміла: поки її син не стане спадкоємцем престолу або не сяде на трон падишахів, її власне становище постійно перебуватиме під загрозою. У будь-який момент Сулейман міг захопитися новою красивою наложницею і зробити її законною дружиною, а яку-небудь зі старих дружин наказати стратити.
В гаремі, за будь-яку провину, дружину або наложницю живцем саджали в шкіряний мішок, кидали туди ж розлючену кішку і отруйну змію, зав’язували мішок і по спеціальному кам’яному жолобу спускали його з прив’язаним каменем у води Босфору. Ті що провинилися, вважали за щастя, якщо їх просто швидко затягнуть шовковим шнурком.
Тому Роксолана дуже довго готувалася і почала активно і жорстоко діяти лише після майже п’ятнадцяти років.


Першою жертвою Роксолани став видатний державний діяч Туреччини, візир-меценат Ібрагім, якого в 1536 році звинуватили у надмірній симпатії до Франції і задушили за наказом султана.
Місце Ібрагіма відразу ж зайняв Рустем-паша, якому симпатизувала Роксолана. За нього вона віддала заміж свою 17-річну доньку (Рустему було 39 років). Зате він був у великому фаворі при дворі, близький до трону падишаха і, найголовніше, був кимось на кшталт наставника і «хрещеного батька» спадкоємця престолу Мустафи – сина черкески Гюльбехар, першої дружини Сулеймана. Пізніше Рустем теж не зміг уникнути придворних інтриг своєї тещі: використавши рідну доньку в якості розвідника, Роксолана викрила зятя в зраді султана і – як наслідок – Рустем-паша був обезголовлений.
Але перед цим, Рустем-паша виконав своє призначення, заради якого і був висунутий підступною володаркою. Хуррем з зятем змогли переконати султана в тому, що спадкоємець престолу Мустафа (син Сулеймана і Гульбехер) зав’язав тісні стосунки з сербами і готує змову проти батька. Інтриганка добре знала, куди і як ударити – міфічна «змова» була цілком правдоподібною: на Сході за часів султанів криваві палацові перевороти були звичайною справою.
До того ж Роксолана призводила як неспростовний доказ справжні слова Рустем-паші, Мустафи і інших «змовників», які чула дочка Анастасії і султана.
Пророк заборонив проливати кров падишахів і їх спадкоємців, тому за наказом Сулеймана Мустафу, його братів і онуків султана задушили шовковим шнурком. Їх мати Гульбехер збожеволіла від горя і незабаром померла.
Одного разу Валіде Хамсі, мати Сулеймана, яка мала на нього вплив, сказала йому все, що думала про «змову», страти і його кохану дружину Роксолану. Після цього вона прожила менше місяця. Вважається, що в цьому їй «допомогли» кілька крапель отрути…
Таким чином, за сорок років шлюбу Роксолані вдалося практично неможливе. Вона була проголошена першою дружиною, а її син Селім став спадкоємцем. Але на цьому жертви не припинилися. Були задушені два молодших сина Роксолани. Деякі джерела звинувачують її в причетності до цих вбивств – нібито це було зроблено для того, щоб зміцнити становище її улюбленого сина Селіма. Однак достовірних даних щодо цієї трагедії так і не було знайдено. Зате є дані про те, що близько сорока синів султана, народжених іншими дружинами і наложницями, були розшукані і вбиті.
Роксолана так і не побачила втілення своєї мрії – вона померла раніше, ніж зійшов на трон її улюблений син Селім. Він царював вісім років. І, всупереч Корану, любив «прийняти на груди» – тому й залишився в історії під ім’ям Селім-П’яниця. Академік Кримський охарактеризував його як «виродка-алкоголіка і жорстокого деспота». Правління Селіма не пішло на користь Туреччини. Саме з нього починається занепад імперії Османів.
У виправдання Хуррем можна сказати тільки те, що, якщо б вона не вела себе таким чином, то з нею сталося б те, що вона робила з іншими. Можливо, з точки зору нашої епохи, її дії виглядають неприйнятними, але в епоху Роксолани – це був єдиний спосіб виживання і самозбереження. Наприклад, братовбивство – це спосіб запобігання міжусобиць, які могли призвести до розколу держави.


Кохана Сулеймана II померла від застуди  18 квітня 1558 року (за іншими версіями 1561 або 1563) і була похована з усіма належними почестями. Сулейман I – 1566 року. Він встиг добудувати мечеть величну Сулейманіє Джамі – одну з найбільших архітектурних пам’яток Османської імперії,- біля якої покоїться прах Роксолани у восьмигранній кам’яній усипальниці, поруч з теж восьмигранною гробницею султана. Понад чотириста років стоїть ця усипальниця. Всередині під високим куполом Сулейман звелів виліпити алебастрові розети й прикрасити кожну з них безцінним смарагдом – улюбленим самоцвітом Роксолани.
Коли помер Сулейман, його гробницю теж прикрасили смарагдами, забувши, що його улюбленим каменем був рубін.

 Олеся
Роксолана:кохання і правління Роксолана:кохання і правління Reviewed by Василь Герей on 11:18:00 Rating: 5

Немає коментарів: