Тріо Мареничів: таємниця перерваної пісні

На рубежі 70—80-х років минулого сторіччя чудове вокальне тріо з Луцької державної філармонії — Антоніна, Світлана та Валерій Мареничі, які виконували українські пісні, гриміло на всю країну. Родзинкою творчості цього гурту стали старовинні українські народні пісні, які учасники колективу дбайливо відшукували в архівах і надавали їм нового звучання.

Артисти настільки перейнялися українською піснею, що змогли закохати в неї всю країну. Мареничів цінували і поважали. Приміром, Муслім Магомаєв в одному з інтерв’ю сказав: «Я б хотів зробити азейбаржанській пісні такі крила, як Мареничі українській».

Витоки Мареничів — з Дніпропетровщини

Ансамбль був частим гостем на Дніпропетровщині. Може, тому, що Валерій Маренич — родом з Кривого Рогу.

— Акорди для семиструнної гітари показала мама, вони в мене лишилися. Мама співала в Дніпропетровській філармонії, а батько грав у духовому оркестрі на заводі в Кривому Розі, — згадує Валерій.

А щепрекрасний викладач вокальної майстерності музичного відділення Самарського соціально-педагогічного коледжу Антоніна Олексіївна Козакова з 1964 по 1968 роки вчила вокалу свою юну, талановиту тезку Тоню Сухорукову. Вона прищепила майбутній «зірці» високу пісенну культуру і любов до українських народних пісень, яку сама Антоніна Олексіївна увібрала з молоком матері. Справа в тому, що народилася Козакова і виросла в славетному своєю дивною пісенністю Придніпров’ї — в селі Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області. Поряд з малою батьківщиною майбутнього чоловіка Антоніни — Валерія Маренича.

Наш земляк, народний артист України, конферансьє Іван Шепелєв розповідав, що найкращим подарунком для емігрантів-українців були диски тріо Мареничів.

Добре сам пам’ятаю, що на пікові популярності цього тріо існувало багато «клонів» Мареничів, які частково заповняли великий попит на їх творчість.

Ера Мареничів

Згідно з легендою тріо Мареничів виникло досить випадково - якось на концерті ВІА в якому вони співали, в провінційному будинку культури зник електричний струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що філармонія швиденько оформила їх самостійною творчою одиницею...

Валерій Маренич (01.01.46) родом з Кривого Рогу, його дружина Антоніна Сухорукова (17.03.50) та її сестра Світлана (01.03.56) - корінні росіянки з Самари (тоді Куйбишева), а потрапили вони всі до Луцька з... Казахстану. 

Валерій Маренич

1946, 1 січня — народився в Кривому Розі 
1971 — одружився з Антоніною Сухоруковою 
1973 — разом з Антоніною та її сестрою Світланою створив ”Тріо Мареничів” 
1979 — представляли Україну на ”Євробаченні” 
1980 — не схотіли співати під фонограму на Московській Олімпіаді 
1981 — через відмову кинути гастролі Україною, аби виступити на Дні колгоспника в Москві, Мінкульт СРСР заборонив виступати за межами Волинської області; тріо прибрали з ефіру 
1983 — народився син Богодар 
1992 — гастролі Північною Америкою; чутки, що Мареничі втекли до Канади 
1998 — компакт-диск ”Три тополі” 
2003 — народні артисти України 
2004 — Мареничі заявили, що більше не виступатимуть утрьох 
2005 — диск Валерія ”Ген, на узліссі хрест мовчить”

Тріо Мареничі:

·         Валерій Маренич — вокал, гітара, бонги, кларнет

·         Антоніна Маренич — вокал, маракаси, гармоніка, бубон, бас-гітара

·         Світлана Маренич — вокал, бубон, гармоніка

Антоніна почала співочу кар’єру у вокальному октеті  оркестру «ВІО-66» під керівництвом Юрія Саульського, з 1971 р. вона співає у дуеті з Валерієм, а за два роки до них приєдналася і Світлана.

Візитною карткою ансамблю стали народні шлягери «Несе Галя воду», «Чом ти не прийшов», а також авторські пісні В. Івасюка та А. Злотника.

 Вперше з’явившись на телеекранах у 1978 році, учасники тріо в тому ж році стали заслуженими артистами України, а протягом наступних трьох років фактично не покидали ефір, підкоривши серця мільйонів слухачів. Цей період шанувальники колективу назвали «ерою Мареничів».

Тріо вибороло перше місце на огляді ВІА у Харкові, а нагородою стала поїздка на молодіжний фестиваль на Кубі (однак у Гавану їх так і не пустили).

 1979 рік. «Мелодія» випустила довгограй Мареничів, Укртелефільм зробив його відеоверсію.

 У цьому ж році Мареничі представляли Радянську Україну на Євробаченні із піснями «Ой у гаю при Дунаю» та «Несе Галя воду».

Раптове зникнення

Мареничі відмовлялися від стадіонних концертів, не співали під фонограму, не захотіли обслуговувати Московську олімпіаду, та ще й захоплювалися піснями січових стрільців. Після чергової відмови співати в офіційному концерті до радянського дня колгоспника спалахнув скандал — історія потрапила в газети. 

З міністерства культури прийшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений свіжо знятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні.

 Таке раптове зникнення суперпопулярного колективу України спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади — а вони, як і раніше, жили у Луцьку, утрьох в однокімнатній квартирі. Із небуття Мареничі повернулися тільки на початку 1994 pоку, коли, розпрощавшись із Волинською філармонією, самостійно відзначили 20-ту річницю своєї творчої діяльності великими концертами у столичному палаці «Україна».

1998 р. виходить перший компакт-диск Мареничів «Три тополі» з піснями початку 80-х, що раніше не видавалися, а вже через два роки перевидано перший альбом — «Ой під вишнею…».

Лютий 2003 р. — Антоніні, Світлані і Валерію Мареничам присвоєно звання народних артистів України. З цієї нагоди вийшов у світ збірник «Співає тріо Мареничів».

«Більше не виступатимемо утрьох»

Валерій Маренич все частіше виступав сольно, і в кінці 2004 р. відоме тріо розпалося (Мареничі заявили, що більше не виступатимуть утрьох). Першим оговтався Валерій, і вже за півроку випустив довгограй «Пісні волинських авторів», а вже 2005 р. вийшов його диск «Ген, на узліссі хрест мовчить». 

З допомогою Олеся Саніна то Олега Климчука Валерій Маренич підготував до тиражування новий компакт-диск своїх пісень, до якого увійшло два десятки переважно повстанських і героїчних пісень на слова волинських, львівських і київських авторів: «Нами снили поліські пущі», «Зв’язкова», «Я сьогодні від вас від’їжджаю».

Антоніна також виступає сама, подекуди залучаючи до своєї концертної діяльності і сестру Світлану.

Дмитро Кравченко

Колаж Василя ГЕРЕЯ

Розміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання

 на "На скрижалях" заборонено.

Читайте нас на

 https://www.facebook.com/naskryzhalyah