Село Саджавка, розташоване на мальовничих теренах Івано-Франківщини, зберігає в собі не лише чарівність карпатської природи, а й чимало історичних таємниць пов’язаних з певними подіями чи окремими особистостями.
За спокійними краєвидами ховаються спогади про події минулого й сліди видатних постатей, чиї долі переплелися з цим селом. Однією з таких загадок є могила на старому цвинтарі у Саджавці — місці, де, знайшла свій вічний спочинок Ольга Устиянович.
Її ім’я досі звучить у колі дослідників історії та культури як частина великої і ще не до кінця розгаданої мозаїки минулого.
 |
| Ольга Устиянович |
Ольга Устиянович — постать, ім’я якої хоч і нечасто згадується і мало досліджене, проте вона була сестрою відомого українського маляра й громадського діяча Кирила Устияновича(1839-1903), та відіграла значну роль у формуванні культурного середовища XIX століття. Донька священника й письменника Миколи Устияновича(1811-1885), зростала в атмосфері глибокої пошани до українського слова, традицій і духовності.
Микола Устиянович, батько Ольги, був знаним культурним діячем — автором віршів, духовних пісень і активним учасником національного відродження. Він автор відомих пісень “Верховинець” (“Верховино, світку ти наш…”) та “Піснь опришків” (“Гей, браття-опришки…
 |
| Микола Устиянокич |
У другій половині XIX століття служив на парафії у Сучаві, де його родина мешкала поруч із родиною Кобилянських. Саме там зародилася щира дружба між юними Ольгою Устиянович і Ольгою Кобилянською.
Ці стосунки відіграли важливу роль у становленні майбутньої письменниці. Завдяки родині Устияновичів Кобилянська відкрила для себе світ українських і чеських казок, народної поезії та глибоких розмов про літературу. Ольга Устиянович стала для неї прикладом і натхненням у перших літературних пошуках.
У своїх спогадах Кобилянська згадувала цю подругу дитинства як одну з тих, хто пробудив у ній любов до рідного слова.
У листі з 1921 року вона писала: «Сама тоді я мала 5–6 років. Не буду я розказувати про той гарний час, котрий пережили ми, діти, між собою. Між мною й наймолодшою донькою достойного білоголового поета, Ольгою, зав’язалася щира, нерозривна приязнь, котра триває по сьогоднішній день».
Особливе місце в житті Ольги Устиянович займає село Саджавка біля Коломиї. Вона часто гостювала тут у своєї сестри Марії Устиянович-Бобикевич. Її чоловік, Сидір Бобикевич, був місцевим парохом з 1905 до 1932 року. Саджавка стала осередком літературного й духовного спілкування, місцем, де черпала свої творчі сили Ольга Кобилянська.
 |
| Ольга Кобилянська у Саджавці з родиною Бобикевичів |
В подорожі до Саджавки Ольгу Кобилянську супроводжувала і Ольга Устиянович, давня подруга письменниці. Така гостина для родини пароха, як якесь родинне свято, яке як згадувала донька Марії Бобикеви - Клавдія, робило на неї враження “пира душі”.
У 1932 році Саджавка стала місцем останнього спочинку Ольги Устиянович. Чому саме тут вона була похована — достеменно невідомо. Припускаю, через відсутність власної родини, а може тому, що найближчими людьми для неї залишалася родина сестри Марії Бобикевич, а можливо тому,що Саджавка була для неї своєрідним місцем сили і енергії і в тойже час душевного спокою, як і для Ольги Кобилянської, яку манила на подив її знайомих саме Саджавка.
«-Знаєш, Малю, я опишу колись Саджавку, так подобалася мені!» – говорила нераз Ольга Кобилянська Марії Бобикевич.
Таким чином, Саджавка, де зайшла свій останній спочинок Ольга Устиянович, пов’язана з іменами цілої плеяди видатних діячів культури і є місцем поховання представниці славетного роду Устияновичів.
 |
| На фото 1882 року, де Ольга Кобилянська разом із сестрами Устиянович – Ольгою і Марією, дві панночки у костюмах вершниць – і обидві Ольги. |
Про Ольгу Устиянович збереглося небагато інформації з кількох причин.
Вона не залишила по собі публічних творів чи мемуарів, які б зберегли її ім’я в історії літератури. Її роль була радше «невидимою» — як людини, що впливала на інших, зокрема на Ольгу Кобилянську.
Її життя пройшло поруч із більш відомими постатями — батьком Миколою Устияновичем, братом Корнилом, сестрою Марією та подругою Ольгою Кобилянською. В історичному планіі такі люди часто лишаються «другорядними», в тіні слави інших, хоча їхній вплив може бути глибоким.
Більшість спогадів про неї не була систематизована чи видана. Її пам’ять зберігалася радше в родинному середовищіі, в родині Бобикевичів. Такі постаті стають відомими лише тоді, коли їх згадують або досліджують краєзнавці
Як і багатьох жінок XIX століття, її внесок у культуру або суспільне життя не завжди фіксувався офіційно чи належно оцінювався.
Проте завдяки збереженим листам Кобилянської, спогадам родини Бобикевичів і краєзнавчими дослідженнями, ім’я Ольги Устиянович повертається до історії — вже як живе, значуще й пов’язане з місцем, яке шанує свої корені.
 |
| Пам'ятна табличка на могилі Ольги Устиянович |
Ольга Устиянович — не просто подруга Кобилянської. Вона — одна з тих жінок, що стали провідниками української ідеї в повсякденному, духовному й культурному житті. Її ім’я заслуговує на згадку поряд з іменами тих, хто творив нову українську літературу й підтримував одне одного у складні часи боротьби за національну самосвідомість.
Василь ГЕРЕЙ
Колаж Василя ГЕРЕЯ
Розміщення цієї публікації на інших сайтах без відкритого активного посилання
на "На скрижалях" заборонено.
Читайте нас на
Reviewed by Василь Герей
on
12:20:00
Rating:
Немає коментарів: