Віра Холодна:таємниці королеви кіно

Життя Віри Холодної супроводжувалося плітками про любовні пригоди, а версій смерті вистачило б на десяток шпигунських трилерів.

Їй присвячували пісні, про неї знімали фільми.
Віра Холодна прийшла в кінематограф, коли він був чорно-білий, німий і безликий, і подарувала йому своє обличчя та погляд, сповнений печалі.

Проживала, а не грала
Дівоче прізвище Віри - Левченко. Вона народилася у Полтаві у 1893 році, проте невдовзі з родиною переїхала до Москви, де отримала освіту, вийшла заміж за юриста Володимира Холодного та вирішила стати актрисою.
У 1912 році у подружжя народилася доня – Женя. Пологи були важкі, і лікарі попередили, що їй не можна народжувати знову, принаймні у найближчі роки, тому подружжя взяло на виховання ще одну дівчинку, Нонну, племінницю Володимира, щоб у Жені була сестричка.
З початком Першої світової війни її чоловік вирушив на фронт, а Віра почала акторську кар'єру. Після невеликої ролі в постановці "Анни Кареніної" Холодна звернулася в кіноательє одного з ключових діячів дореволюційного кіно - Олександра Ханжонкова, де швидко стала провідною актрисою.

Актриса часто отримувала листи від незнайомих чоловіків із зізнаннями в коханні. Були навіть такі, які писали, що покінчать життя самогубством через нерозділене почуття до неї. Багатії робили спроби купити її. Але ні купити, ні звабити цю жінку було неможливо: Віра залишалася вірною своєму чоловікові.

Одного разу Віра Холодна отримала звістку про поранення свого чоловіка. Вона покинула зйомки і подалася шукати госпіталь під Варшавою, до якого потрапив її тяжко поранений чоловік... Лікарі сказали, що Володимир навряд чи виживе. Віра день і ніч була біля нього, доглядала і таки вирвала із лап смерті!

Не маючи театрального досвіду, Віра "проживала, а не грала" своїх героїнь. Дехто стверджує, що грати вона просто не вміла і була лише "гарненькою натурницею". Так чи інакше, її ролі знайшли особливий відгук у глядачів. Кожен наступний фільм з нею здобував дедалі більшу популярність, у кінотеатри шикувалися черги і за чотири роки Віра зіграла у близько півсотні картин.

Знімалася Віра переважно у так званих "салонних драмах", які були особливо популярними в ті роки. Хоча і зараз не втратили актуальності, адже найкращий британський фільм 2018 року "Фаворитка" можна віднести саме до цього жанру.

Це були драми з життя аристократії або тих, хто хотів увірватися до "вищого світу". Персонажі Холодної часто опинялися в любовних багатокутниках, де, окрім чоловіків і жінок, були - гроші, слава, азартні ігри та алкоголь.
1916 року у власника фірми «Ханжонков і К», на якого працювала зірка екрану Віра Холодна, з’явився конкурент, який спочатку не був сприйнятий всерйоз: Дмитро Харитонов відкрив у Москві кіноательє, але не мав людей, які вміли професійно робити кіно. Усі думали, що новачка чекає банкрутство. Але він... запропонував операторам, режисерам і кращим артистам, які працювали у Ханжонкова, набагато вищу платню. Зірка найбільшої величини у світі кіно Віра Холодна перейшла у кіноательє Харитонова пізніше за інших: їй було незручно залишати роботодавця. Але всі друзі уже працювали у Харитонова, а сім’я її потребувала грошей...

Харитонов беріг кадри, не перенавантажував людей. Якщо у Ханжонкова знімали в шаленому темпі один фільм за другим, Харитонов давав можливість відпочивати. За час, за який у Ханжонкова знімали вісім фільмів, у Харитонова знімали три. У Віри з’явився час для дітей. А кінофабрика Харитонова процвітала.

Пристрасна жінка та ікона стилю
Найчастіше Віра ставала жертвою чоловічої пристрасті. Та, якщо "попелюшки" європейського і американського кіно, пройшовши всі випробування, все ж отримували заслужені любов і багатство, то героїнь Холодної очікували страждання та смерть.

Екранна пристрасть була такою переконливою, що кожного наступного партнера з фільму записували у коханці Віри. І постійно збільшувалася кількість історій про чоловіків, які вкоротили собі, або комусь іншому, віку через невдалу любов до Холодної.
Серед палких шанувальників Віри був поет і артист Олександр Вертинський, який присвячував їй свої тексти. А його пісня "Ваші пальці пахнуть ладаном" стала гімном передчасної смерті "королеви екрану".

Проте, як це трапляється й досі, глядачі лише переносили екранний образ на виконавицю ролей. Близькі й колеги Холодної згадували її як віддану сестру, дружину та матір.

Для жіночої аудиторії, у свою чергу, Холодна стала взірцем для наслідування стилю. Жінки намагалися копіювати її одяг, зачіску і капелюшки, які часом були досить неочікуваними і вигадливими.
Вона сама вигадувала собі моделі суконь, підбирала тканини, сама прикрашала капелюшки… Листівки з її зображеннями у різному вбранні виходили величезними тиражами. Були серії листівок – Віра Холодна в хутрах, у циганських вбраннях, у чоловічому одязі, у відкритих вечірніх сукнях, у різноманітних капелюшках… Її фантазія виявлялася навіть у виборі парфумів: вона прямо на шкірі змішувала два аромати, – і у результаті виходив тільки їй властивий ніжний гіркуватий-солодкий запах. Однак за зовнішнім блиском ховалася нелегка праця.

Акторка працювала в умовах воєнного часу – у нічні години простоювала в гримі й поверталася додому під ранок з різким головним болем і запаленими очима. Міг заснути оператор, бути роздратованим звукорежисер, однак королева екрану завжди залишалася незворушною і терплячою.

Загадкова смерть?
Популярність фільмів з Вірою Холодною не вщухала навіть у розпал громадянської війни в Росії. Водночас число діячів культури, які втікали в Україну, збільшувалася. Для багатьох це було повернення на батьківщину.

Віра Холодна повернулася в Україну у складі експедиції московського кінопідприємця і харків'янина Дмитра Харитонова. Від українського уряду він дістає дозвіл організувати кіновиробництво в Одесі.


У 2010 році на Одеській кіностудії відкрили меморіал, присвячений Вірі Холодній
Холодна грає у кількох фільмах, виступає з естрадними номерами. Та вже 16 лютого 1919 року, після короткої хвороби, помирає у неповних 26 років. Офіційна версія - грип з ускладненнями, так звана "іспанка".

Проте для людей це було занадто просте пояснення. Непристойні вигадки про її коханців трансформувалися у вигадки про причини її передчасної смерті.

Пліткарі завзято сперечалися, шпигувала Холодна на користь більшовиків, білих чи французів. Розстріляли її моряки, отруїли білими ліліями, чи задушив ревнивий коханець. На роль коханця, звісно, було достатньо кандидатів з найвищих політичних, військових і мистецьких кіл.

Символ буржуазного кінематографа
Зі становленням комуністичного режиму титул "королеви екрану" обертається для Віри безсоромним паплюженням її пам'яті. Холодна стала символом буржуазного кінематографа, і її ім'я згадувалося переважно в негативному контексті.

Стрічки з нею і далі можна було побачити, але тепер сеанси починалися з пояснення на кшталт: "Це зображення жалюгідного і марнославного буржуазного способу життя, де продається все: жінки, краса, любов". Зі схожими попередженнями у радянські кінотеатри потрапляли й американські фільми.

Одеський цвинтар з могилою Холодної знищили на початку 1930-х років. Проте слава акторки не давала спокою завзятим будівникам комунізму.

Розкопки на місці знищеного цвинтаря в Одесі почалися у 2009 році

У доволі аморальному світлі про Віру Холодну йдеться у п'єсі "На світанку" Григорія Плоткіна, де поряд з нею згадується інший персонаж тогочасної Одеси - бандит Мішка Япончик, а також у "Світанку над морем" Юрія Смолича, відомого своїми мистецькими доносами для НКВС, які він писав на режисера Олександра Довженка.

Певне відновлення світлого образу, хоча знову далекого від реальності, відбулося у любовно-революційній "Рабі кохання" Нікіти Міхалкова, який вийшов на екрани у 1975 році. Віра Холодна стала прототипом головної героїні, далекої від політики популярної актриси, яка закохується у підпільного революціонера і зацікавлюється його боротьбою.

Варто було б говорити і про участь Холодної у визвольній боротьбі України. Так письменник Костянтин Паустовський розповідає, що у революційний час у Києві ходили чутки, що Віра Холодна зібрала свою армію і, як Жанна д'Арк, очолюючи своє військо на білому коні, увійшла в місто Прилуки, де оголосила себе українською імператрицею.
Під час похорону актриси, яка пішла з життя у 26 років, вихлюпнулося стільки всенародного горя, стільки людей проводжало її в останню путь... Говорили потім, що на похороні люди не впізнавали у покійниці Віру Холодну, що вона була не схожа на себе, обличчя — синє (як пояснювали, від бальзамуючого розчину). Потім багато чуток ходило: що померла вона не від іспанки, а її отруїли, бо працювала на контррозвідку, за однією версією — шпигувала для французів, за другою — для чекістів... І що лікаря, який відмовлявся підписати діагноз «іспанський грип», шантажували, щоб змусити. Навіть і така чутка пройшла, що похоронили не Віру Холодну, а невідому померлу (тому й не впізнавали), а Віра завдяки інсценуванню втекла за кордон, бо виникла загроза викриття її таємної місії... Ще один варіант чуток — нібито актрису викрали, бо на ній було багато дорогоцінних прикрас.

Володимир Холодний прожив лише кілька місяців після смерті дружини і помер від тифу.

За чотири роки Віра Холодна знялася у 80 фільмах. На сьогодні вціліло лише п’ять кінострічок, і ті збереглися погано...

Наталія ЖОВНІР