Не всі романтичні історії кохання закінчувалися весіллям, особливо у воєнні роки. Війна як об’єднувала долі, так і розлучала на довгі роки. Проте, недаремно кажуть, що таке кохання особливе, воно наділяє людей неймовірними силами шукати своєю другу половинку незважаючи на роки і відстань, шукати все життя. Наша історія неймовірної долі українки Мокрини і італійця Луїджі.
 |
| Мокрина Юрзук та Луїджі Педутто |
Історія непростого кохання італійця і українки
Їхня оповідь почалася багато років тому, і тепер вона більше схожа на романтичну мелодраму, яку людям важко буде забути та про яку вони переказуватимуть знову і знову.
Українка Мокрина Юрзук та італієць Луїджі Педутто зустрілися в 1943-му в німецькому таборі для військовополонених в Австрії. Йому тоді було 21 рік, їй – 23, та вона вже мала новонароджену дочку Надю. Молоді люди відразу помітили один одного.
"Яка ж вона красива! Треба її захистити. А ці ямочки на щоках!"- подумав він. "Який же він худий! Буду його годувати ", — промайнуло у відповідь в її думках. З тих пір ці дві долі розвивалися як одна.
Луїджі в усьому допомагав Мокрині, підтримував дівчину на чужині. Вона розповідала, що він неодноразово допомагав їй з дочкою, шив для них хусточки, а одного разу приніс їй тепле пальто, яке власноруч зшив з окремих шматочків тканини. Це так вразило молоду дівчину, що вона подивилася на італійця новими очима.
Два наступні роки молоді ховали від усіх інших в своїх серцях ніжні почуття один до одного та не відводили своїх очей. Цікаво те, що вони не знали мов своїх половинок, та й навіщо — погляди і дотики говорили набагато більше.
"Я знала, як сказати по-італійськи:- Я тебе люблю . До нього нікому такого не говорила", — розповідала Мокрина.
Луїджі називав її лагідно Марією, і дівчині подобалося її нове ім’я. Після закінчення війни хлопець серйозно планував забрати і Мокрину-Марію, і її дочку до себе в Італію, але коли прийшов час і їх дійсно відпустили на волю, доля розпорядилася інакше. Місцева влада не дозволила нікому з військовополонених міняти місце свого проживання. Українку відправили назад до себе на Батьківщину, а пізніше і Луїджі виїхав до Італії.
Коли Мокрина покидала табір, Луїджі самотньо дивився услід. У руці він стискав листок з адресою та локоном своєї Марії, який таємно зрізав в ніч перед розлукою. "Я поверну тобі його. Обов’язково поверну ", -сказав собі Луїджі.
Покохали один одного під час війни і возз’єдналися через 60 років
Йшли роки і у кожного з них по-своєму складалося життя. Луїджі так і залишився в Італії, одружився, у нього народився син. Мокрина повернулася в своє село, вийшла заміж, виховувала трьох дітей.
Обидва зберігали спогади один про одного все життя, пам’ятаючи кожну хвилину, що провели разом. Італієць кілька разів намагався знайти свою таємничу Марію, але нічого не виходило. Після того, як він овдовів, він відновив свої спроби і з волі випадку якраз дізнався про програму «Жди меня.» Саме ця програма і допомогла італійцеві нарешті зрушити свої пошуки з мертвої точки.
Майже через 60 років він знайшов своє перше кохання. У 2004 році італієць приїхав на зйомки передачі і коли він почув, що його Мокрина в студії, то заплакав від щастя і, впавши на коліна, сказав: «Дякую тобі, Господи!».
Коли закохані зустрілися, вони довго не могли розімкнути обіймів. На момент їх зустрічі йому вже було 82, а їй 84 роки .
«У тебе все ті ж ямочки на щоках,» — зворушено сказав Луїджі, а потім раптом урочисто витягнув з кишені пакетик з пасмом її волосся і повернув Марії її локон, стримавши дану колись обіцянку.
Протягом декількох років він приїжджав в гості до своєї коханої в селище Верабове під Кривим Рогом. Мокрина теж побувала в гостях у Кастель-Сан-Лоренцо в Італії. Луїджі зробив Мокрині пропозицію, пропонував залишитися в Італії, але Мокрина відмовилася, ссилаючись на роки і погане здоров’я.
Італієць приїжджав до своєї українці щоліта, допомагав їй по господарству, готував для неї італійські страви, намагався хоч якось відшкодувати той час, що вони провели окремо один від одного.
Відкриття пам’ятника закоханим
Тим часом українці, вражені історією кохання Луїджі і Мокрини, вирішили увічнити їх в бронзі. Скульптура «Історія кохання» була відкрита 7 травня 2013 року, у Маріїнському парку Києва біля Моста закоханих.
Вона зображує двох уже немолодих людей, які ніжно та міцно обіймають один одного. Історія, що стоїть за цим пам’ятником, приховує цілу епоху повну різних подій, але центральною лінією в якій виступає любов.
Пам’ятник вічного кохання – особливе місце для молодят. Говорять, що якщо біля нього сфотографуватися, то шлюб буде довгим та міцним.
Авторами скульптури є Олександр Моргацький і Григорій Костюков. Поруч з роботою розміщена інформаційна табличка на трьох мовах: українською, італійською та англійською.
30 квітня 2017 році копія монумента закоханим була урочисто відкрита і на батьківщині Луїджі Педутто в італійському місті Кастель-Сан-Лоренцо.
Заради такої події до Києва прилетів і Луїджі Педутто. Незважаючи на далеку дорогу і хворі ноги, літній італієць перебував у піднесеному настрої від однієї думки про зустріч зі своєю Марією. Але, на жаль, Мокрина тоді погано себе почувала, і замість неї приїхали її родичі.
Збирався приїхати до коханої, але їх розлучила смерть
Онучка Мокрини Олена розповіла, що Луїджі обіцяв приїхати в серпні, але закохані так і не змогли побачитися. На цей раз їх розлучила смерть.
Мокрина чекала його, як зазвичай, у серпні — прибрала весь будинок, приготувала італійські газети, які він привозив для неї в попередні відвідування. Вона питала своїх онуків і правнуків кожен день, чи не дзвонив Луїджі.
Родичі ніяк не могли зібратися з духом повідомити їй, що цей енергійний чоловік помер. Дізнавшись про цю сумну новину, Мокрина розплакалась. «Доля така … Чоловіки йдуть першими …» — сказала вона сумно.
Сама Мокрина пережила свого коханого на два роки. Вона померла в 2015 році, її поховали на місцевому кладовищі в Верабово.
Сумно, що ця історія кохання ось так несподівано обірвалася і тепер вони обнімаються тільки на пам’ятнику в Києві.
Руслана Сторожук
Колаж Василя ГЕРЕЯ
Розміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання
на "На скрижалях" заборонено.
Читайте нас на
https://www.facebook.com/naskryzhalyah
Reviewed by Василь Герей
on
12:33:00
Rating:
Немає коментарів: