Анна Ярославна: таємниці королеви

Анна Ярославна – єдина королева Франції, яка походила з України й відома в Європі як Anne de Kiev (тепер – Anne de Kyiv) – всім знайома ще зі школи. Нині її постать набуває щораз більшого значення у контексті зміцнення українсько французьких відносин. Через це виникає закономірне питання: що ж конкретно нам відомо про Анну Ярославну, як відокремити достовірні свідчення від пізніших нашарувань і здогадок?

Анна Ярославна (автор Артур Орленов)

Насамперед слід зазначити, що в жодному давньоруському писемному джерелі Анна Ярославна не згадується. Всі свідчення про неї мають західноєвропейське походження. Дата народження Анни невідома. Виходячи з часу укладання її шлюбу, історики дійшли висновку, що вона з’явилася на світ у 1020-х або 1030-х роках.

Доньки Київського князя Ярослава Мудрого. Анна, ймовірно, остання.
Фреска в Софійському соборі в Києві

Батьком Анни був великий князь київський Ярослав Мудрий, що мав слов’янсько-скандинавське походження. Матір’ю – його дружина Інгігерда (у православному хрещенні Ірина), донька першого християнського короля Швеції Улофа ІІІ Шетконунга. Беручи до уваги, що Анна з-поміж усіх Ярославен вийшла заміж останньою, припускають, що вона була наймолодшою донькою у князівській родині. Враховуючи також освіченість батька, його любов до книжної мудрості, можна не сумніватися, що дівчина отримала прекрасну освіту.


			Портрет Анни Ярославни. Зроблена у Венеції гравюра з колекції академіка Бассена

У середині XI століття Київська Русь встановила відносини із Французьким королівством, що на той час перебувало у стані феодальної роздробленості. До того ж, французький король Генріх І з династії Капетингів ворогував з могутньою Священною Римською імперією, яка об’єднувала території сучасних Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Ліхтенштейну, Чехії, Австрії, Швейцарії, Словенії, північної і центральної Італії. У такій ситуації Генріх І прагнув домогтися військово-політичного союзу із Київською Руссю. У 1044 році померла його перша дружина Матильда Фризька, від шлюбу з якою так і не народився спадкоємець престолу, і король вирішив просити у Ярослава Мудрого руки його доньки. До того ж, у близьких до Франції країнах вже на залишалося принцес королівської крові, які б не були близькими родичками Генріха.

До Києва вирушило французьке посольство, яке зустріло прихильний прийом. Як відомо, Ярослав Мудрий активно практикував так звану “шлюбну дипломатію” – троє його синів були одружені з польською, німецькою і візантійською принцесами, а двоє дочок стали дружинами королів Норвегії та Угорщини. Тож батько дав дозвіл на шлюб третьої доньки з французьким правителем. Вінчання відбулося у Реймсі у 1049 або 1051 році. При цьому майже напевно Анна перейшла у західне християнство (пізніше – католицизм) і в одному з джерел згадується під ім’ям Агна (Agna).

Від’їзд Анни, гравюра. Петро Клодт, ХІХ ст.

На момент укладання шлюбу король мав трохи більше 40 років. Королева, імовірно, була десь удвічі молодшою. Така різниця у віці тоді вважалася абсолютно нормальною. Цілком спокійно різниця у віці подружжя сприймається і в наш час. Скажімо, чинний Президент Франції Еммануель Макрон на момент одруження (2007 рік) був майже вдвічі молодшим за свою дружину Бріжит Макрон. Дуже поширеною є легенда, нібито Анна Ярославна привезла з собою до Франції так зване Реймське Євангеліє – рукопис зі знаменитої бібліотеки Ярослава Мудрого, на якому згодом присягали усі королі Франції.

Насправді ця пам’ятка постійно перебуває на території Франції лише з 1574 року, а її київське походження є не більше, ніж припущенням. Зате відомо, що наречена привезла з Києва дорогоцінний посаг. Її онук, король Людовик VI Товстий, подарував абатству Сен-Дені під Парижем “найкоштовніший гіацинт бабці, доньки короля рутенів”. Найімовірніше, фантазією пізніших часів є знаменитий лист Анни до свого батька Ярослава Мудрого, де вона нібито бідкалася: “До якої варварської країни ти мене відправив! Тут житла похмурі, церкви потворні, а звичаї жахливі”. Не існує ні оригіналу цього листа, ні хоча б достеменних свідчень про факт його створення.

У шлюбі з Генріхом І Анна народила чотирьох дітей – Філіпа, Едігну (Емму), Роберта (помер у дитячому віці) і Гуго. Ім’я старшого сина, спадкоємця престолу, мало грецьке походження і у Франції до того не зустрічалося. Тож імовірно, його обрала для дитини саме Анна, добре знайома з грецькою (візантійською) культурою. У подальшому ім’я прижилося: шістьох королів Франції зватимуть Філіп і ще одного – Луї-Філіп.

23 травня 1053 року Анна Київська (Анна Ярославна) народила сина - майбутнього короля Франції Філіпа I.

Враховуючи те, що Капетинги й споріднені з ними династії Валуа, Бурбони та Орлеанський дім перебували на престолі Франції до 1848 року, Анна Ярославна стала пращуром щонайменше 32 французьких монархів (якщо брати до уваги тільки тих, хто досяг повноліття і реально правив). А в Іспанії та Люксембурзі її нащадки – Іспанські й Пармські Бурбони – досі на престолі! 1059 року Папа Римський Миколай ІІ надіслав Анні листа, в якому віддав шану її чеснотам та належному вихованню дітей:

“Дійшло до вух наших, найпрекрасніша дочко, що милістю своєю нужденних щедро та подарунками побожно обдаровуєш, якнайсамовідданіше молитви старанно до Бога звертаєш, на тиск грубості силою смиренності відповідаєш, а також про інші добрі справи, за які вчетверо тобі воздасться, обов’язком королівським на тебе покладені, клопочешся... Славна дочко, плідності божественний дар маєш та найкращі паростки на світ виводиш, вигодовуючи молоком дитинства початок... Від тебе діти найголовнішому навчаються, що вони є шляхетними людьми, для королівського престолу народженими, та в лоно церкви просторе прийнятими”.

Наступного року Генріх І помер. Королем став малолітній Філіп І. Попри поширене твердження, регентом при ньому стала не мати, а граф Балдуїн Фландрський. Однак певний час авторитет Анни був дуже високий. Вона здійснювала безпосередній вплив на сина та французьку політику. Брала участь у підписанні державних документів (з-поміж них до наших днів дійшли майже виключно дипломи, видані різноманітним монастирям). У 1061-1062 роках Анна Ярославна вийшла заміж за графа Рауля де Крепі де Валуа, який очолював феодальну опозицію до її колишнього чоловіка і мав величезні земельні володіння, що майже не поступалися королівському домену.

Це спричинило гучний скандал при дворі. Граф уже був двічі одружений до того, причому з другою дружиною навіть не розлучився, а просто вигнав її, звинувативши у перелюбі.

В результаті Анна втратила вплив і авторитет при дворі, а Рауль взагалі був відлучений від церкви. Тільки після смерті свого другого чоловіка у 1074 році Анна змогла повернутися до королівського двору. Наступного року вона разом із Філіпом І підписала хартію, видану монастирю Нотр-Дам де Понлевуа, де згадувалася вже не як королева, а як “мати Філіпа короля”. Це – останнє зі збережених донині свідчень про неї. Більше немає жодних достовірних звісток. Лише у 1089 році Філіп І подарував щедрі пожертви церкві святого Квентіна в Бове для поминальних молитов за своїх батьків – отже, Анна на той час вже померла.

Статуя Анни в абатстві Сен-Вінсент, Франція

Стосовно місця поховання доньки Ярослава Мудрого існують кілька версій: абатство Вільє у графстві Гатіне, монастир Святого Вінсента у м. Санліс або одна з давньоруських церков, якщо екс-королева на схилі віку повернулася на Батьківщину. Та жодна з гіпотез не має підтвердження. Точно відомо, що останків Анни немає у королівській усипальниці в абатстві Сен-Дені. Пам’ять про Анну Ярославну зберігають як у Франції, так і в Україні. 2005 року у місті Санліс їй встановили пам’ятник. Вулиці Анни Ярославни існують у Києві, Кривому Розі, Глухові. В українській столиці діє Французький ліцей імені Анни Київської (Lycée français Anne de Kiev) – перший французький навчальний заклад в Україні, визнаний Міністерством освіти Франції.

На надгробку королеви Анни

Щороку у Києві проводиться Міжнародний фестиваль мистецтв “Anne de Kiev Fest”. 10 листопада 2016 року на Львівській площі Києва в присутності посла Франції Ізабель Дюмон було відкрито пам’ятник Анні Ярославні в образі дитини, що символізує проведені нею у рідному місті дитячі роки. А зовсім нещодавно Паризька єпархія Української православної церкви Київського патріархату оголосила про створення Всесвітньої ініціативної ради з питань канонізації Анни Київської.