Козацька символіка

Всередині 16 століття на українських землях виникає новий суспільний стан  – козацтво, яке групується навколо січі. Запорізька Січ стала не тільки фундаментом відродження української державності, а й могутньою підпорою українського народу в боротьбі проти кріпосницького та національного гніту , турецько-татарської агресії.

За внутрішнім устроєм козацька держава була своєрідним військовим товариством. Територія держави називалася Вольностями Війська Запорозького.Політичний устрій Запорозької Січі являв собою своєрідний сплав демократії і жорсткої військової дисципліни. Запорізькі козаки протягом усього свого історичного існування мали власне начальство, яке звичайно щороку змінювалося й неодмінно було нежонатим. Повний штат керівного складу запорізьких козаків налічував велику кількість осіб,послідовні ступені якого виглядають так — кошовий отаман, суддя, осавул, писар, курінні отамани, військові чиновники та похідні й паланкові начальники. Перші чотири з перелічених посадових осіб, а саме кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул і військовий писар становили власне так звану військову старшину, яка відала всіма військовими, адміністративними, судовими та духовними справами Війська Запорозького Низового, наступні після них службові особи лише допомагали головним і виконували їх волю й накази.

Кошовий отаман об'єднував у своїх руках військову, адміністративну, судову й духовну владу. У воєнний час кошовий був «головним командиром», у мирний  –  «конституційним» володарем Запоріжжя, тому керував усіма областями козацьких вольностей , поєднуючи у своїх руках таку широку владу, «володів життям і смертю кожного з козаків». Офіційно кошовий титулувався: "мосціпане отамане кошовий", "його благородіє пан кошовий"; неофіційно ж звався "батьком, панотцем, вельможним добродієм".

Військовий суддя  – друга після кошового особа в Запорізькому Війську. Суддя був охоронцем тих предківських звичаїв і одвічних порядків, на яких базувався весь лад козацького життя. Обов'язком військового судді було судити винних швидко, правдиво й безсторонньо; він розглядав кримінальні й цивільні справи, після яких виносив вироки злочинцям, залишаючи, однак, остаточну ухвалу кошовому отаману або військовій раді.

Військового писаря товариство обирало на загальній раді: він відав усіма письмовими справами війська; надсилав листи, тобто накази по куренях; водночас вів усі рахунки; писав, після нарад із ченцями, папери до різних володарів і вельмож від імені всього Запорізького Війська; приймав усі укази;  ордери, листи, що надходили у Січ від різних пануючих, державних і простих осіб на ім'я кошового та всього війська. Попри все своє справжнє значення військовий писар, однак, ніде й ні в чому не намагався показати свою силу, навпаки, він завжди тримався нижче свого становища.

Військового осавула обирала загальна рада простих козаків низового товариства. Обов'язки його були дуже складні: він стежив за ладом і пристойністю серед козаків у мирний час у Січі, а у воєнний — у таборі; стежив за виконанням судових вироків за рішенням кошового чи всієї ради як у Січі, так і у віддалених паланках війська; заготовляв продовольство для війська на випадок війни; приймав хлібне й грошове жалування; охороняв усіх, хто мандрував степами запорізьких вольностей; захищав інтереси війська на прикордонній лінії; стежив за ходом битв; допомагав тій чи іншій частині в гарячі хвилини бою.

Уся влада в козацькій державі належала Січовій (Військовій ) Раді, яка збиралася два – три рази на рік: 1 січня нового року, 1 жовтня, на Покрову Богородиці, у певні дні березня чи квітня — на свято Воскресіння Христового, нарешті, перед походами на ворогів або під час прийому в Січі важливих осіб. Рада керувала всіма важливими справами Січі, зокрема проводила внутрішню і зовнішню політику.

Оскільки Військо Запорізьке мало добре упорядкований державний апарат,то важливим складником їхньої ідеології стала символіка.Кожна з козацьких клейнод унікальна, адже мала своє призначення, символізувала певну гілку влади на Запорозькій Січі.

Герб Війська Запорізького –  постать козака, озброєного мушкетом і шаблею — виник приблизно в другій половині XVI ст. Узаконив його Стефан  Баторій у 1578 р. Цей герб вперше зображено на печатці Війська Запорозького в 1595 р. за гетьманування Григорія Лободи. Упродовж існування козацтва цей символ залишався незмінним. Він зображався на головних печатках Війська Запорозького та Гетьманщини, на прапорах, портретах, іконах, у рукописах, друкованих виданнях.

                                                             

Коругва  – прапор Війська Запорозького, найбільша святиня козацтва. Шили її з найдорожчих тканин та оздоблювали вишивкою і гаптуванням. Найчастіше золотом вишивали образ Покрови Пресвятої Богородиці – заступниці козацтва, або козака з шаблею та мушкетом, траплялися також образи святих. Історичний герб корогви — маливове тло з білим хрестом. В нижній частині герба шляхетські роди зображували свої ініціали (у Вишневецьких це були зірка і півмісяць). Після загибелі легендарного Байди козаки продовжували використовувати його прапор. З часом зірка і півмісяць відпали, лишився білий хрест на малиновому тлі.  Козацькі прапори були також блакитного, жовтого, жовто – блакитного, малинового, червоного й чорного кольорів, на яких відбивались родові знаки тих гетьманів, які були при владі.

         

Булава– найважливішою ознакою влади кошового отамана. Це була палиця з горіхового дерева довжиною 50 – 70 см. зі срібною чи визолоченою кулею на кінці. Вона завжди розкішно оздоблювалась коштовним камінням. Курінні ж отамани носили жезли-пірначі — різновид булави, металева головка з гострими виступами, насадженими на держало.

Бунчук — це древко завдовжки 2 – 2,5 метри із золотою кулею, на якій було підвішено кінське волосся й червоні мотузки як символ гетьманської влади. Звичай ношення бунчука спочатку був у турків, потім цю традицію перейняли поляки, а тоді вже й українські гетьмани.

Печатка — символ влади судді. Нею скріплювались всі документи Війська Запорізького, виданіКошем універсали, привілеї, дипломатичне листування. На печатці був зображений герб — постать козака, озброєного   мушкетом і шаблею.

Каламар  – символом влади військового писаря. У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламари мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони з металу (бронза, срібло), скла або кераміки.

Литаври  –відзнака довбиша. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати січову раду.

 Козацька символіка мала велике значення й була унікальною, тож недаремно точилася боротьба за клейноди Богдана Хмельницького: якщо без верби й калини нема України, то без атрибутів козацької символіки немає й самого козацтва.

                                                                                Список використаної літератури:

1.Д.Яворницький "Історія запоріьких козаків"
2.М.Грушевський " Історія України - Русі"
3.С.Кульчицький "Історія Украни"
Елена Капник