Наталя Забіла:недитячі таємниці життя

Про Наталю Забілу казали, що вона "письменниця всього живого на землі". Юні герої її творів саджають дерева, квітники, доглядають за зеленими насадженнями.

Дворянка з діда-прадіда 

Народилася Наталя Забіла в 1903 в Санкт-Петербурзі в дворянській сім'ї. Її батько був сином академіка-скульптора Пармена Забіли і троюрідним племінником українського поета, друга Тараса Шевченка, Віктора Забіли. А рідна тітка батька була дружиною російського художника Миколи Ге. 

У сім'ї було семеро дітей: четверо сестер і троє братів. Всі вони виховувалися в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. Так, мама щоночі перед сном напам'ять читала їм вірші Пушкіна, Лермонтова, Жуковського, Майкова, Полонського, Олексія Толстого і багатьох інших. У сім'ї також любили і цінували художнє слово, музику, малювання. Дітей з дитинства привчали малювати, складати вірші, придумувати казки. Не дивно, що для Наталі це стало справою всього життя.

В Україну сім'я переїхала в 1917 році, оселившись в невеликому містечку Люботин, що недалеко від Харкова. Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити. Наталя закінчила прискорений курс гімназії. Працювала на різних посадах. Кілька років викладала в селі Старий Люботин під Харковом.

Творчість

Писати Наталя почала ще в студентські роки. Так, в 1924 році в Кам'янець-подільській газеті "Червоний кордон" був надрукований перший вірш Наталі, який називався "Війна - війні". Приблизно тоді ж з'явилися її перші публікації на сторінках газет і журналів. Незабаром молода поетеса увійшла в Союз селянських письменників "Плуг". Одна за одною вийшли у світ поетичні книги "Далекий край" (1927), "Сонячні релі" (1928), "Про сонце" (1930), "Тракторобуд" (1931-1933).

Однак ці "соціально насичені твори" нічим не відрізнялися від поетичних оповідань інших письменників про "щасливе" життя колгоспників і робітників, про героїчних комуністів і мудрого Леніна. Тому особливого успіху не мали.

Але поряд з "дорослими" творами Забіла написала вірші та оповідання для дітей: "За волю", "Про маленьку мавпочку". Маленьким читачам твори припали до смаку, і Наталя швидко знайшла свою нішу в українському літературному процесі.

Казки Забіли беруть свої витоки з багатющої скарбниці української народної творчості. В її творах відомі фольклорні сюжети набули "нового вигляду", який якнайкраще відповідає світосприйняттю дітей. Особливо подобалося те, що в казках Наталі обов'язково повинен бути щасливий кінець.

Про інтимне

У житті Забіла виявилася набагато активнішою й енергійнішою і жінкою, і коханкою, у неї було безліч кавалерів, шанувальників і коханців. Невтомний розвідник інтимних глибин Юрій Смолич писав: «Наталка була “свободолюбна”, її коханці не мали ліку, і перший її коханець був у неї, коли їй сповнилось лише шістнадцять років. Вона сприймала кохання тільки як кохання, і ніколи не будувала з кохання ніяких мук і гризот».

Смолич і Забіла спілкувалися відверто і знали про незчисленні романи один одного. Та в одному — ціна дівочої цноти — вони так і не зійшлися: «Наталка засміялась і махнула рукою: — Повірте, Юро, про це думають тільки мужчини, жінки ніколи не сушать собі голову над цим. Єрунда! Віддати свою незайманість, кохаючи, — радість. Для жінки, що кохає, тут немає ніяких проблем. Це ви вигадуєте проблеми. — Я не погодився з Наталкою, не згодний і досі».

Особисте життя

Наталя Забіла була заміжня тричі. Першим її обранцем став письменник Сава Божко, з яким вони познайомилися в Харківському інституті народної освіти. Чоловік напівжартома називав Забілу "дворянською відщепенкою". Сава хвалився приятелеві, мовляв, одружився з Наталею, бо не мав соціальних забобонів.

Пара жила разом кілька років. А потім розійшлися. Можливо, однією з причин цього були часті зради Сави: його навіть називали "примітивним донжуаном". 

Сава Божко

Проте багато в чому завдяки Божко почала писати вірші українською. Вона читала їх на літературних вечорах, і поети закохувалися в її карі очі, сміливу усмішку і хлоп'ячу стрижку.

У шлюбі Божко і Забіли народився син, незабаром після появи на світ якого Сава поїхав, а Наталя залишилася з дитиною в Харкові. До речі, материнство їй далося нелегко: до народження сина і після Наталя пережила кілька викиднів. 

Другим обранцем Наталії став поет Антон Шмигельський. Їх шлюб протримався не більше року: говорили, що Антон бив дружину і погано ставився до прийомного сина. 

А ще через кілька років Наталя втретє вийшла заміж - за художника Дмитра Шавикіна.  

Дмитро Шавикін

Побила Сосюру

У Наталі Забіли було багато шанувальників, серед яких був і Володимир Сосюра. Одного разу він зустрів Наталю в редакції газети "Червоний шлях", куди прийшов за гонораром.

Він почув, як Наталя зі своїм вже другим чоловіком Антоном Шмигельським на два голоси захоплювалися новою книгою Валер'яна Поліщука. Сосюра заявив, що найцінніше у збірнику - обкладинка, а Забіла почала критикувати його літературний смак.

Сосюра обізвав Наталю "безпартійною ідіоткою", за що вона накинулася на нього з кулаками. А Антон Шмигельський в цей час тримав Володимира ззаду за руки. Коли Забіла "випустила пару" і вибігла з кімнати, Шмигельський відпустив Сосюру. Про цей инцидент поет згадував: "Я не знав, що вона на третьому місяці вагітності. Тоді вона, як розлючена кішка, кинулася на мене і стала бити по обличчю... Хоча, зізнаюся, мені було не так боляче, як приємно, тому що мене б'є людина, у яку я досі був закоханий". 

Якщо чоловік прагне бути першим у житті жінки, то для мудрих жінок найважливішим є тихе передзимне кохання. Осінніми бризками сонця для Наталі Забіли стали почуття до художника Дмитра Шавикіна.
 

Їх робота над "Словом про Ігорів похід" була знаковою: Наталя Забіла перекладала твір українською, а Дмитро Шавикін ілюстрував "Слово". Вони обоє втомилися від радянської буденщини, обоє прагнули тихої незрадливої гавані, де можна відновитися, поплакатися, зализати рани.

Надійні друзі, фанати футболу стали ніжними коханцями, подружжям, але кожний мав сталі звички: життя чоловіка скорочувала оковита. Після смерті чоловіка майже 20 років Наталя Забіла співала теплих материнських пісень онукам.

Та, видно мало було випробувань у житті Наталії Львівни: на 49-му році від хвороби серця помер Тарас.

6 лютого 1985 р. у Києві померла 82-річна Забіла Наталя Львівна, українська дитяча письменниця, перекладач із польської, французької та російської; яка надрукувала понад 200 книг, більше 5 мільйонів примірників; перший лауреат літературної премії ім. Лесі Українки (1972 р.)

Олена Каташинська