Жінки Нестора Махна:кохання і доля

Нестор Махно був людиною, яку не розуміли навіть сучасники і про яку впродовж його багатостраждального життя не так багато людей говорили добрі слова. А ось жінки його любили. Але де він брав сили на ці пристрасті, й досі залишається таємницею. Сімнадцять поранень, три клінічні смерті від тифу. Вісім років у кайданах в Бутирці, туберкульоз.

Перше кохання
А він встигав ще й закохуватися. Першою любов’ю його була Анастасія Васецька із Гуляй- Поля. Познайомилися вони на «досвітках» перед Паскою, але його арештували і відправили в Бутирку. Він писав ій звідтіля листи, передавав їх через матір. Думки про кохану допомогли йому витримати і кайдани, і хворобу, і втрату легені. Синя хустка — єдиний подарунок від любого — Настя зберігала все життя.
Називала Нестора Сонечком і, коли вони одружились, турбувалася про нього, як за дитину. Селян благала не турбувати Нестора — йому це шкідливо. Варила борщ на півнячому м’ясі, як радив лікар. Дістала десь його фото і повісила під образом. Допомагала Нестору реалізувати його акторські амбіції, влаштовуючи на сільській сцені самодіяльні спектаклі.
Коли ж Настя народила сина, Нестора ніби підмінили: куди поділась його суворість, жорсткість, навіть темні очі його якось посиніли. А сподвижники сполохались, їм здавалося, що батько тоне у клопотах про сім’ю. Хто ж поведе народ на боротьбу з буржуазією? Потайки від Махна вони вивезли Настю з сином із села.

А як же Нестор Іванович? Одні свідки розповідають, що він мало не перестріляв своїх побратимів. Інші оповідають, що батькові доповіли про зраду жінки з одним прибулим чоловіком — і це його протверезило. Невже він так легко повірив? Ті, хто «рятував» Нестора від сімейних кайданів, знали на який мозоль наступити. «Ти прийшов нам волю дати, — говорили вони, — а сам?!» Нагадували, що він ватажок, і в такі моменти все інше відходило на задній план. Але Настю він не забув. Так трапилося, що через деякий час, пробираючись з Поволжя на Україну, Махно плив у трюмі якогось корабля і на причалі побачив у Саратові Анастасію з дитиною на руках. Чи то дійсно була вона, а може, йому просто здавалось? Він знепритомнів, а коли опам’ятався, то якась жінка з дитиною відходила від пристані, а поряд з нею йшов чоловік. Нестор пригадував, що жінка чомусь повернула дитину лицем до ілюмінатора, через який він на них дивився.
З чуток, Насті заборонено було бачитися з Махном. А сина їхнього вбили — це історичний факт.
Друга жінка
Друга жінка Нестора Махна, яку називали фатальна Соня і про яку говорили, що заради нього вона прийняла навіть православ’я. Полюбивши Нестора і прийнявши хрещення, отримала ім’я Ніна. Соня була з дуже багатої єврейської сім’ї. Старі люди і досі пам’ятають, як в’їжджало в Гуляй — Поле подружжя Махно: на тачанці килими, на конях — дорога упряж, Соня, кажуть, заворожувала Нестора. Вибуховий і непередбачуваний у своєму гніві, при ній він ставав лагідним. При тому ніхто і ніколи не чув, щоб вона нагадувала про свою владу. Бувало, підходила до нього тихо, ласкаво брала за руку і цим могла зупинити, скажімо, розправу махновців над білими офіцерами. Нестор ховав у кобуру револьвер і кричав: «Відпустити!» Важко це уявити, але… Куди ж поділася Соня?
Щезла, кажуть, Махно просто стомився від неприродності, яку нав’язувала Соня. Зіграла свою роль і соціальна нерівність. Нестор начитався Кропоткіна, Бакуніна і був захоплений ідеєю анархізму. І, Безумовно, поряд з ним не було що робити розпещеній красуні.
Інша справа його «вічна коханка» Маруся Никифорова, жінка польського анархіста Бжостека.
Любов до Марусі соратники Нестора сприймали як важку хворобу. І «вічна» вона була тому, що Нестор вважав її соратницею в боротьбі, захоплювався її відданістю ідеї анархії. Саме від Марусі він почув слова, які жадав, але які йому не говорили ні Настя, ні Соня. «Ти не такий, як всі ми. На тобі печать Бога!» — сказала йому Маруся і Нестор не міг її не полюбити.
Водночас він продовжував любити і свою турботливу Настю. 
Маруся Никифорова
Маруся не церемонилася з Настею, називала її «кішкою брюхатою»,  приходила на спектаклі в Гуляй — Польський клуб, щоб зірвати виставу. В кожаній куртці, з нагайкою в руці, рудоволоса красуня вривалася на сцену, штовханом ногою збивала грамофон, шмагала нагайкою Настю, яка намагалася врятувати реквізит. А загримованому «артисту» наказувала: » «Щоб я тебе поряд з Настею не бачила!» І залишала сторопілу залу. Настя плакала. У ці хвилини Махно був повен рішучості розірвати з «рудою» назавжди. Він наздоганяв її, хапав за руку, а вона, вся в сльозах, викрикувала йому в лице: «Я тебе ненавиджу! Якщо ти не очолиш революцію в Махнограді (так вони звали Гуляй — Поле), я застрелю себе!». І виймала револьвер…
-              Махно нічого з собою не міг зробити. Варто було їй поправити на його шиї шарф, як він обм’якав і починав кашляти. І вже другим тоном вона починала туркотіти: «Тобі б зараз випити гарячого чаю з липою і завалитися зі мною в постіль!» Соратники Махна сприймали його любов до Марусі як важку хворобу.
Якийсь час вони навіть ділили владу в Олександрівському повіті. І Нестор відчував у Марусі суперницю. Адже вона також в 1908 році отримала 20 років каторги за вбивство урядника, але відважилася тікати з в’язниці, зуміла мігрувати в Париж, де прожила до 1917 року. Нестор трохи ревнував до її слави.
І все-таки їхній розрив відбувся. Знайшлася спокусниця крутіше Марусі. Знайшлася, але не жінка. Політика! Нестор Іванович помирився на якийсь час з більшовиками і став головнокомандуючим в повстанській армії «батька Махна». Це розлютувало Марусю. «Друг більшовиків — ворог анархістів! — заявила вона, напророчила. — Вони тебе продадуть».
Більше живою він її не бачив. За наказом Троцького її разом з чоловіком повісили в Таганрозі — у полі, на стовпі. Похоронив їх Нестор, поставив хрест над могилою, але за колишніх соратників мститися не став.
Не вірив у пророцтво Марусі. Однак, воно збулося. Коли махновці розбили Врангеля і виконали відведену їм роль, Троцький і Фрунзе почали знищувати махновщину.
Н. І. Махно, Г. А. Кузьменко серед групи інтернованих махновців у Польщі. 1922 р.

Але Нестор Іванович зустрів свою майбутню дружину Галю. Знайомство їх почалося з того, що молода вчителька відчитала батька за грубість. Але потім чорноока красуня разом з іншими селянами прийшла поздоровити його з днем народження, і він зрозумів: вона! Запросив на танець. Галина впала в його обійми, і вони помчали в степ на тачанці. Ця жінка стала його другим «я».Читайте українські історії на сторінках спільноти  "На скрижалях"
Входила до слідчої комісії і при штабі і займалася полоненими. Вона карала «славних синів матері анархії», які возили в тачанках своїх невінчаних Марусь. Але у війську її всі звали «матінкою».

«Матінка» Галина
Цей шлюб для Галини Андріївни Кузьменко обернувся в’язницями: таборами.Чи був щасливим Нестор Іванович з нею? Мабуть, ні. Він говорив їй: «Ти ніколи мене не любила». Йому здавалося, що ця освічена жінка любить в ньому того Махна, одного погляду якого боялися і вороги, і друзі, якому беззаперечно корилася ціла армія і з яким рахувалися  Ленін, Фрунзе, Троцький,  Дибенко, Колантай. А йому хотілося ласки, адже він був дуже хворий і часто відчував себе одиноким. В такі хвилини Нестор сумнівався в любові Галини.
Галини Андріївни Кузьменко
Але, це вона втікала з ним за кордон і польську в’язницю пройшла разом з ним також. Народила йому дочку і була дійсно прекрасною жінкою. Вибравшись з в’язниці, вона пробралася в 1924 році в Париж, знайшла там затишне місце: стала чекати чоловіка знала, що друзі анархісти готують його втечу. Заради того, щоб підтримати його згасаючі сили, вона змушена була працювати без відпочинку — і прачкою, і чорноробочою, і швачкою… Сама перебивалася з хліба на воду, щоб купити ліки важкохворому чоловікові.
Лежав Нестор Іванович в 1934 році у тісній комірці лікарні для бідних. Крім легеневого туберкульозу, в нього розвинувся ще й кістковий. Його змучувала температура, нестерпні болі, а необхідних ліків не було. Галина Андріївна знімала квартиру далеко від лікарні, але відвідувала Нестора. А за два дні до смерті вони з дитиною були в нього. Батько взяв на руки доньку і тихо прошепотів: «Дівчинко моя, будь хоч ти здоровою і щасливою.”
Галина Кузьменко, донька Олена та Нестор Махно
У подадальшому доля Галини Андріївни й Олени Несторівни була нелегкою. Галина Андріївна, як жінка «радянського комісара Нестора Махна» (такий напис вона зробила на його могилі), пройшла фашистський концтабір, сталінський Дубровлаг, поселення в Казахстані, але померла все-таки на батьківщині в 1978 році.
Галина Кузьменко з дочкою
Олена вийшла заміж за француза, але разом з матір’ю в 1942 році була заарештована й відправлена в концтабір. В 1945 році їх обох привезли під конвоєм в СРСР, а в 1946 році в Києві судили. Матері дали 10 років. Олені 5 років. Відсидівши, Олена закінчила Ташкентський будівельний технікум і Джамбуський будівельний інститут. Працювала на будовах Джамбула інженером і прорабом. Надалі її доля невідома.

Факти із життя Нестора Махна досліджував режисер Володимир Савельєв. Відомості про його діяльність та жінок, які надихали легендарного батька, він збирав в архівах КДБ і паризьких сховищах. Савельєв вважає, що саме з жіночих рук отримав ключ до розуміння історичної постаті легендарного українця Нестора Івановича Махна.
Галина Кузьменко, Джамбул, 70-і

Нестор Махно:історія та міфи

Василь СЛОБОДЯНИК
Жінки Нестора Махна:кохання і доля Жінки Нестора Махна:кохання і доля Reviewed by Василь Герей on 14:12:00 Rating: 5

Немає коментарів: