Таємниці хрещення України-Руси

Святий Володимир, на думку дослідників, був не першим, а останнім із хрестителів України-Русі.Ця історія повна загадок і білих плям. Ця історія -- надзвичайно захоплива, але ще дуже-дуже мало досліджена.І, щоб якось спробувати скласти розгублені у часі важливі історичні факти, ми зібрали за "круглим столом" відомих дослідників тих подій.Як же насправді відбувалося хрещення нашої прабатьківщини? Наскільки воно змінило хід нашої історії? Яким був Володимир Великий і чи дiйсно він був жорстокою людиною, як про це багато хто думає?

Деталі з'ясовуємо в розмові з керівником Інституту церковної історії, митрополитом УПЦ Київського патріархату Димитрієм, Володимиром Ричкою, доктором iсторичних наук, та Андрiєм Плахонiним, науковим спiвробiтником Центру iсторiї Давньої Русi Iнституту iсторiї України НАНУ.

Хто не з'явиться на хрещення – ворог

- Чи відомо, коли точно охрестився сам князь Володимир і де?Митрополит Димитрій: - Літопис вказує, що то відбулося влітку. Аналіз джерел дає пістави вважати, що сталося це 1 серпня 988 року за старим стилем (14 серпня - за новим). Князь Володимир скерував посланців своїх по всьому городу, говорячи: "Якщо не з'явиться хто завтра на ріці - багатий чи убогий, чи старець, чи раб, - то мені той противником буде..." Встановлене навіть точне місце дійства: річка Почайна - рукав Дніпра біля Києва.

А. Плахонiн: - Як сам князь Володимир приймає хрещення, на те маємо три різні версiї, що походять із давньоруських джерел.

Перша, що охрестився вiн пiсля битви з печенiгами у Васильковi (сьогоднi це мiстечко за 30 кiлометрiв вiд Києва), збудував церкву святого Василiя, там i прийняв друге, християнське iм'я -- Василiй.Iнша версiя, бiльш поширена, що Володимир із церковними iєрархами з Константинополя, корсунськими священиками, дружиною Анною та усiма киянами заходив у рiчку Почайну (це рукав Днiпра). А в окремому джерелi в той же час охрещено всiх 12 дiтей Володимира, яких вiн мав вiд рiзних жiнок.

I третя версiя, що обряд хрещення i шлюб Володимир провiв у Корсунi-Херсонесi,  коли взяв це мiсто. А здобув вiн його, за переказами, аби таки одружитися з вiзантiйською принцесою Анною. Бо свого часу йому в цьому вiдмовили, хоча вiн допомiг на той час iмператоровi Вiзантiї варязьким вiйськом припинити громадянську вiйну. Херсонес, провiнцiя Вiзантiї, теж, за однiєю з версiй, повстала проти iмператора, i Володимир, завоювавши це мiсто, допомiг Костянтину. 

Так Анну, сестру iмператора Вiзантiї, вiддали замiж за Володимира. I впродовж цього шлюбу мiж Києвом та Вiзантiєю не було конфлiктiв.

Чи можна вважати точною дату хрещення?

Андрiй Плахонiн, науковий спiвробiтник Центру iсторiї Давньої Русi Iнституту iсторiї України НАНУ:

- Вважається, точний рiк охрещення Русi невідомий -- чи це 988-й, чи 989-й, чи 990-й? Але знаємо, що побудував Володимир-Хреститель з цiєї нагоди перший кам'яний храм на Русi, на честь Пресвятої Богородицi. А що вiддав на його будiвництво й утримання десяту частину князiвських доходiв, то в iсторiю вiн увiйшов як "Десятинна церква". До слова, її настоятелем Володимир зробив Анастаса Корсунянина -- священика, котрий i "здав" йому Херсонес. Згiдно з лiтописом, цей отець надiслав стрiлу з запискою, у якiй вказав розмiщення водогону, з якого Херсонес отримував воду.Водогiн перекопали, i Херсонес здався. А коли князь Володимир повернувся на територію України, то вирішив охрестити киян. Тоді кількість мешканців міста налічувала понад 10 тисяч людей. Охрестили всіх -- без винятку. Слуги князя ходили у кожен двір і перевіряли, чи бува ніхто не залишився вдома, щоб уникнути хрещення. Володимир призначив певний день всенародного Хрещення і вивів усіх на Дніпро з самого ранку.

Тоді був липень-червень, тож люди пірнали у воду з головою і повторювали молитви, які говорили священнослужителі. Після цього він продовжував хрестити мешканців інших міст. Окрім цього Володимир спалив усіх ідолів, яких сам раніше понаставляв у місті.

Як відбувалося хрещення

Митрополит Димитрій, керівник Інституту церковної історії:

- Християнізація роками тривала в усіх містах. Існували християнські мiсiї, одночасно в чотирьох містах були відкриті єпископські кафедри -- у Чернігові, Переяславі, Новгороді, Володимирі-Волинському. Цікаво, що в той час містом визнавали тільки населений пункт, який мав кам'яний храм.У літописах зустрічаємо оповідання, що поганські служителі - волхви - приходили в міста, піднімали людей, але серйозного опору не було. На півночі вплив волхвів був більший. У Новгороді були заворушення. Взагалі на північ християнство пробиралося дуже важко.

На глибокій півночі Русі -- там, де тепер Росія - християнізація відбувалася ще кілька столітть -- у XIV, XV і навіть XVI століттях. Поки ж жив Володимир, християнізацією на півночі були більш-менш охоплені Новгород, Ростов, нині білоруський Полоцьк, а далі на південь -- фактично вся Україна (навіть Тмутаракань -- згодом населену українцями Кубань). На півдні ж Володимир не охопив християнізацією степову зону, яку Київ тоді не контролював.

- Чи можна стверджувати, що князь примушував людей до нової для них, малозрозумілої віри?

- А для населення Русі християнство на той час уже не було новою, малозрозумілою релігією. Насправді Русь натодi вже була значною мірою християнізована, серед місцевого люду було повно християн, хоч кількісно вони, ймовірно, ще становили меншість. У написаному на початку XVII століття в монастирі на Чернігівщині Густинському літописі вперше зустрічаємо такий підсумок із давніх літописів і польських джерел:

Русь хрестилася п'ять разів

Українська літописна традиція починає знайомити нас із християнством ще починаючи від апостола Андрія Первозванного. Літопис "Повість минулих літ" містить розповідь про подорож на сучасні українські землі апостола Андрія Первозванного.

Вдруге - за першомученика князя Аскольда, який правив за сто років до Володимирового хрещення.

Втретє - в часи місії слов'янських святителів Кирила і Мефодія, яка відбувалася майже одночасно з Аскольдовим хрещенням Руси.

Четвертий раз це відбувалося за Рівноапостольної княгині Ольги, бабці Володимира.

Княгиня Ольга:відоме та невідоме

І тільки п'ятим стало Володимирове хрещення, яке нині вважають офіційним прийняттям Руссю християнства. На цей раз хрещення вдалося закріпити в статусі офіційної державної релігії.

Як багато християн у Русі було до Володимирового хрещення?

- З тих джерел, які маємо, це важко оцінити. Навіть загальну кількість населення тодішньої Русі науковці оцінюють цифрами, що відрізняються в рази, -- від 3 до 12 мільйонів осіб. Ймовірно, християнами на той час була менша частина народу, але точно значна. Причому це були більшою мірою впливові люди -- оточення князя, частина дружини. Простий же люд довше не бажав відмовлятися від давніх традицій і звичного укладу життя.

Навіщо Володимир пішов на цей крок?

- Очевидно, що князь, який на той час не мав Віри Христової у серці, керувався політичними міркуваннями. На початку свого правління Володимир військовою силою об'єднував під своєю владою дедалі більше слов'янських земель, тож, аби їх втримати, відчував нагальну потребу в єдиній для населення всіх опанованих земель релігії й відповідно державній ідеології.Також на той час Русь переважно оточували вже християнські країни і "офіційне" язичництво Русі спричиняло чимало перешкод у налагодженні вигідних "міжнародних відносин". Грішник і святий

У чому святість князя Володимира.

Чому церква назвала його рівноапостольним? Адже стверджується, що він був жорстоким і розпусним правителем. Це так?

А. Плахонін: - Епоха Володимира - це доба усних джерел і переповідань. Історія князя вкрай переповнена чутками і брехнею. Адже про нього говорили всі. Справжні літописи, базовані на достовірних фактах, велися значно пізніше, починаючи з ХІІІ століття.

Правдиві факти є з дитинства князя, його походів на печенігів та правління. Не вигадка й те, що Володимир мав міцний характер і дуже любив жінок. Якщо жінка не хотіла з ним бути, то він брав її силомiць. Коли Володимир воював у Полоцьку, то згвалтував полоцьку княжну Родену на очах у її батьків, а потім вбив їх. Поза любовними втіхами, князь завойовував нові землі, перемагав печенігів і зміцнював язичницьку релігію в Київській Русі.

Та його наче підмінили, коли він охрестився.З цього приводу є теж чимало легенд.

Але точно відомо, що Володимир Великий хрестився двічі. Вперше він заприсягся перед самим собою, що охреститься, якщо переможе кількатисячне військо печенігів, яке оточило Київ. Коли ж переміг, то попросив проповідників, які приходили з інших країн, щоб його охрестили.Незабаром князь вирушив у Херсонес, який тоді належав Візантійській імперії. Завоювавши місто, Володимир вирішив оженитися з константинопольською царівною Анною. Брати Анни висунули умову шлюбу -- Анна вийде за київського князя лише тоді, коли він прийме справжнє хрещення. Мовляв, те, що було у Києві - несправжнє.

 Говорять, що в Херсонесі Володимир осліп і прозрів допiру тоді, коли йому провели обряд хрещення.Коли Володимир став християнином, то так прагнув утриматися від спокуси кохання, що носив спеціальний пояс, який вгамовував його статевий потяг.

Митрополит Димитрій: -- Звичайно, спочатку він був аж ніяк не святою людиною. Літописець описує його спосіб життя так: "Був же Володимир переможений похіттю, і були у нього дружини [...], а наложниць було в нього 300 у Вишгороді, 300 в Бiлгороді і 200 на Берестові".

Однак зі Святого Письма знаємо, що Христос над усе цінує внутрішній подвиг людей, які зуміли найбільше змінити свою свідомість і життя, піднятися духовно з найглибшої прірви.Князь насправді переобразився у Христі, прийняв Христа, відкинув усю свою поганську гріховність і став жити по-новому та мільйони інших людей учити.

По-перше, з літопису знаємо про чудо, коли він осліп перед хрещенням і знову прозрів, вийшовши з хрещенської купелі у Корсуні.

По-друге, він відпустив усі ті сотні жінок, без розпусти з якими раніше не уявляв свого життя, і залишився тільки з дружиною-християнкою Анною.

По-третє, він відразу став будувати храми, відкрив християнські школи. Це прозріння, преображення у Христі тривало ціле його життя. І похований він разом із дружиною Анною був у Десятинній церкві за його заповітом. Маємо достатньо підстав уважати "пізнього" Володимира ревним християнином, а роль його у входженні до Церкви Христової найбільшої країни тогочасної Європи є визначною.Церква визнала князя Володимира святим у XIII cтолітті.

Володимир Великий: від байстрюка до імператора

Загадка смерті князя.

Як помер святий Володимир?

Володимир Ричка, доктор iсторичних наук:- Помер Володимир Великий 15 липня 1015 року в княжому селі Берестовiм. Там був Печерський монастир, навколо якого розкинулось це село. Князь дуже любив приходити в те місце щоб обдумати, військові стратегії. Там він і вмер. Вночi тiло Володимира перевезли в Десятинну церкву, i там вiдкрито поклали - у саркофазi роботи грецьких майстрiв. Пiсля того, як "Десятинка" завалилася через монголо-татарську навалу, про саркофаг з тілом князя вже ніхто не чув. Аж у 30-х роках ХVІІ століття до пошуків повернувся Петро Могила. Знайшовши рештки, митрополит заявив, що відкопав мощі князя Володимира. Та чи справді це були мощі "Ясного Сонечка" України-Русі - достеменно невідомо донині.

А. Плахонін:- На 99 відсотків упевнений, що кістки, які знайшов Петро Могила не належать Володимировi Великому. Саркофаг був сумнівного походження, не з мармуру. Це могло бути поховання якогось дрібного князя ХІІ століття. Потрібно зробити ще чимало дослідів та експертиз, які б допомогли нам розібратися. Та я переконаний, що мощі, до яких зараз молиться увесь світ, не мають жодного стосунку до Великого князя Київської Русі.

А до чого тут Москва?- Чи має Москва підстави демонструвати нині свою першість у християнізації Русі?Митрополит Димитрій: - У Москви немає підстав очолювати всі ці святкування. Тому що перша згадка про Москву датована 1147 роком, а християнство в Києві і на давньоруських землях уже було офіційною релігією понад півтора століття. І, до речі, найважче християнство приживалося саме в угро-фінських племенах - на нинішній "базовій" для російської держави території.

Не забуваймо і про те, що існувала ще сибірська місія аж у XVIII столітті. Вона, до речі, була побудована винятково на єпископах-українцях, яких спочатку Петро І, потім Єлизавета, потім Катерина ІІ брали з Києво-Могилянської академії для того, щоби просвітити народи Сибіру, які були приєднані тоді до Російської імперії.

Загалом християнізація Росії тривала аж до ХІХ століття - процес затягнувся на тисячоліття.Звісно, Москва має підстави святкувати ювілеї Володимирового хрещення, адже Московська Церква історично була гілкою Київської Церкви як материнської. Так само можна святкувати і в Мінську, і деінде, де шанують цю подію. Але, звісно, що центром святкування не має бути Москва, бо тоді це не відзначення надважливої події для людей Віри Христової, а просто акт неоімперської політики. Київ -- наш Єрусалим, звідси почалося руське християнство, і звідси розійшлося як по всій тодішній Русі, так і по землях, які так почали іменувати себе аж через кілька столітть і то тільки для того, щоб обгрунтувати свої імперські претензії.

Андрій ГАНУС,Юлія ГОЛОДРИГА