Юрій Кондратюк:таємниці долі та винаходів

Юрій Кондратюк — піонер космонавтики та ракетобудування, учений, без розробок якого американці навряд чи полетіли б на Місяць, на честь якого названі кратер та мала планета. І разом із тим він чи не єдиний науковець, який увійшов у світову історію під чужим іменем. Половину свого життя Кондратюк замітав сліди минулого, змінюючи адреси та роботи, змушений був працювати кочегаром, мастильником вагонів на залізниці, робітником на цукровому заводі. А у вільний час чаклував над кресленнями та формулами польоту на Місяць. Чому наш видатний земляк змушений був змінити прізвище, хто був коханням його життя та куди зник Кондратюк у роки Другої світової війни, читайте у цій статті.

МАТИ БУЛА ДУШЕВНОХВОРОЮ,А БАТЬКО — ВІЧНИМ СТУДЕНТОМ

Справжнє ім'я Юрія Кондратюка — Олександр Шаргей. Із ним він прожив 24 роки.

Олександр Шаргей народився в Полтаві 21 червня 1897 року. 

Його мати, Людмила Львівна Шліппенбах, походила з дворянського роду, її предки були шведами, котрі після Полтавської битви залишилися в Російській імперії. Батько, Гнат Шаргей, — вічний студент. Починав учитися у Києві, потім подався до Німеччини, звідти — в Санкт-Петербург.

Дамоклів меч над майбутнім всесвітньо відомим генієм навис, ще, коли він був в утробі матері. Вона, коли була вагітною, взяла участь 1897 року в демонстрації протесту, приводом для якої послужило самоспалення народоволки Марії Вєтрової в Петропавлівській фортеці. За це Людмила Львівна потрапила до в'язниці. Щоправда, жінку швидко звільнили, дізнавшись про вагітність, але розум її затьмарився на все життя. Сина вона народжувала вже душевнохворою. Гнат не був поруч із дружиною, він поїхав до Санкт-Петербурга: вже вкотре гризти граніт науки. Там швидко знайшов собі іншу жінку — Олександру Кареєву — і почав жити з нею в цивільному шлюбі. Маленького Сашу виховували бабуся з названим дідусем. Матір же потрапила до будинку душевнохворих, згодом, коли майбутньому науковцю було 12, померла. Того ж року пішов із життя і батько. Дід із бабою віддали Олександра вчитися до Полтавської чоловічої гімназії.

Друга чоловіча гімназія в Полтаві, яку вчений закінчив зі срібною медаллю

Гімназистом він дуже любив фізику і математику, захоплювався астрономією. Залишилися і сімейні легенди про те, як з'явилася в Олександра Шаргея до космосу. Його дід згодом згадував, що у глибокому дитинстві мама розповідала Саші багато казок про зірки і планети.

У гімназії Олександр Шаргей прочитав книгу німецького письменника Келермана «Тунель» про намагання інженера побудувати тунель до центру Землі. Юнак вирішив зробити розрахунки, чи можливе таке будівництво, і дійшов висновку, що з урахуванням рівня розвитку техніки того часу — ні. Тоді гімназист замислився: якщо неможливо дістатися до центру Землі, то, може, реально відірватися від Землі?

Свої роздуми Шаргей написав на 104 аркушах звичайного гімназійного зошита, в якому почав робити розрахунки можливості космічного польоту. Згодом цю теорію він розвинув, і 1929 року вийшла книга вже не Шаргея, а Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів». Вона видавалася дуже складно. Спочатку вчений надіслав матеріали до державного видавництва в Москву. Один із відомих науковців того часу, професор Ветчинкін, дав схвальну рецензію, написав передмову, але державним коштом книгу так і не видали, бо вважали м неактуальною. Тоді 1929 року Юрій Кондратюк у Новосибірську, де працював, видав книгу власним коштом накладом лише 2 тисячі примірників. Один із них Кондратюк подарував ученому Костянтину Ціолковському. Нині говорять, що ще один примірник зберігається в бібліотеці конгресу США в розділі найбільш цінних друкованих видань. До речі, щасливим власником цієї книги є й Полтавський державний музей авіації і космонавтики. Її подарував космонавт Юрій Леонов (уперше у світі вийшов у відкритий космос — за межі корабля). На книзі написав: «Полтавчанам по праву».

Трасу равлика, або Кондратюка — шлях польоту на Місяць, описану у книзі, згодом використали американці.

ДОКУМЕНТИ З НОВИМ ІМ'ЯМ ТА ПРІЗВИЩЕМ ДЛЯ ОЛЕКСАНДРА ШАРГЕЯ ДІСТАЛА МАЧУХА

Після закінчення гімназії зі срібною медаллю Олександр Шаргей став студентом Петроградського політехнічного інституту, де вчився лише 40 днів. У жовтні його призвали до армії і направили у школу прапорщиків при Петроградському юнкерському училищі. Закінчивши цей заклад, молодий офіцер царської армії отримав призначення на Закавказький фронт, поїхав туди через Полтаву. Свої зошити з розрахунками залишив у мачухи, Олени Петрівни. Прослужив він недовго: у березні 1918 року військово-революційний комітет Кавказької армії видав постанову про демобілізацію. Олександр хотів поїхати до Києва. Але під час цих подорожей потрапив у Добровольчу армію генерала Корнілова, і лише в травні 1918 року йому пощастило з неї втекти до Полтави.

Коли приїхав у рідне місто, уже не було бабусі (вона померла), а дідусь переїхав у село. Тоді, зрозумівши, що в Полтаві на нього вже ніхто не чекає, Олександр поїхав до міста Сміла на Черкащині, де став робітником націоналізованої олійниці.

Шаргей розумів, що нова влада може його заарештувати будь-якої миті як неблагонадійного: мати — дворянка, сам — прапорщик царської армії, ще й воював у Корнілова, нехай і не зі своєї волі, а з примусу. Але хто б у часи Громадянської війни, а був 1921 рік, розбирався б?!

Тоді за порятунок пасинка взялася мачуха. Саме цього року помер від туберкульозу Георгій (Юрій) Васильович Кондратюк, родом із Луцька, який був родичем знайомого її приятельки. Вона просить у подруги, щоб та дістала їй метрику небіжчика, і вмовляє Олександра забути своє справжнє неблагонадійне ім'я і стати Юрієм Кондратюком 1890 року народження, хлопцем, за котрим не тягнувся шлейф «важкого» минулого. Зрештою, Олександр погоджується на авантюру.

Олександр Шаргей та Юрій Кондратюк

До кінця 1980-х років у Луцьку, де народився справжній Кондратюк, існував музей його імені, і волинці вважали, що саме їхній земляк став теоретиком космосу, відомим на весь світ. Але, коли таємниця була розкрита, музей закрили і почали створювати в Полтаві. Цей факт змушував Кондратюка часто переїжджати, змінюючи роботу. Він працював у тих місцях, де не потрібно було пред'являти документи.

КОНДРАТЮК СПРОЕКТУВАВ НАЙБІЛЬШИЙ У СВІТІ ЕЛЕВАТОР БЕЗ МЕТАЛУ ТА ЦВЯХІВ

Тривалий час учений жив у Західному Сибіру, де працював над проектуванням і будівництвом елеваторів (зерносховищ). Він побудував 1930 року найбільший у світі елеватор, який вміщував понад 10 тисяч тонн зерна. 

За величезні розміри сам автор назвав його «мастодонтом», порівнюючи з доісторичною твариною. Щоправда, за своє творіння був... заарештований разом зі своїм керівником, районним інженером Петром Горчаковим.

На чоловіків написали донос і звинуватили в шкідництві, бо створили елеватор за принципом зрубу — без металу та цвяхів. У доносі йшлося, що це зроблено для того, щоб будівля якомога швидше розвалилася і було загублено багато зерна. Насправді ж цей «мастодонт» прослужив людям дуже довго, він вистояв перед землетрусом та кригою. І лише в другій половині 1980-х років згорів через вогнище, яке розвели всередині нього бомжі.

Юрія Кондратюка і Петра Горчакова засудили до З років в'язниці, які замінили засланням. Але ж далі нікуди було засилати, і так — Сибір. Тому Юрій Кондратюк відбував заслання в конструкторському бюро при ОДПУ (об'єднане державне політичне управління, яке згодом увійшло в НКВС).

У бюро Кондратюк почув, про всесоюзний конкурс на кращий проект найпотужнішої вітроелектростанції, і вони вдвох із Горчаковим узялися за розробку проекту, який згодом отримав назву «Кримська вітроелектростанція» і був визнаний кращим у СРСР. За це вченим дозволили, хоча вони ще не були офіційно звільнені, поїхати спочатку до Харкова, а потім до Москви, щоб продовжити роботу над проектом.

ЮРІЙ КОНДРАТЮК ПІШОВ ДОБРОВОЛЬЦЕМ НА ФРОНТ І ЗНИК НАЗАВЖДИ

За спогадами очевидців, Юрій Кондратюк був високий, міцний, жилавий, мовчазний. Він жив у кімнатці на вулиці Радянській, 24 у Новосибірську. Багатьом здавалося, що науковець ніколи не відпочиває і жодного разу не був у відпустці.

Міст за проектом Кондратюка

1937 року на горі Ай-Петрі в Криму за підготовленим Кондратюком і Горчаковим робочим кресленням почалося будівництво фундаменту станції. Проте після трагічної загибелі Серго Орджонікідзе, керівника проекту, вже 1938-го вирішили припинити проектування і будівництво могутніх вітроелектростанцій. У зв'язку з цим наступні два роки Кондратюку довелося займатися проектуванням малих вітрових електростанцій у Проектно-експериментальній конторі вітроелектростанцій.

У цей час учений родом із Полтави отримав пропозицію про співпрацю від іншого відомого теоретика космонавтики і військової техніки Сергія Корольова, проте відповів відмовою. Швидше за все, Кондратюк побоявся викриття справжнього імені та прізвища. Адже робота над військовими проектами передбачала жорсткий контроль із боку НКВС. Під час перевірки біографії міг бути розкритий факт підробки документів і білогвардійське минуле. А це б означала лише одне — смерть у концтаборі або розстріл.

КОНДРАТЮКУ ПОДОБАЛАСЯ ДРУЖИНА ЙОГО КЕРІВНИКА

Особисте життя Юрія Кондратюка не складалося, він ніколи не був одружений, не мав дітей, принаймні офіційно. Учений дуже цінував дружбу, можливо, тому не зміг освідчитися Ользі Горчаковій, дружині свого керівника і друга Петра Горчакова. Залишилися відомості, що Юрій Васильович дуже симпатизував цій жінці. Але роману між ними не було, сім'я Горчакових йому стала рідною, тут Кондратюк знайшов затишок, якого ніколи не мав. Горчакова називала його «нашим милим фантастом», адже Юрій Васильович завади вірив у свою космічну мрію.

Заробляв Кондратюк багато, але витрачав гроші на друзів, родичів, знайомих, витрати на себе здавалися йому блюзнірською справою. Друзі згадували, що вчений мав прекрасне почуття гумору, був по-справжньому інтелігентним, вихованим у кращих дореволюційних традиціях. Йому, як генію, була притаманна неуважність — він міг забути в портфелі квіти, які хотів подарувати, натомість завжди презентував цукерки дівчатам, з якими його намагалися звести друзі.

Зоя Ценіна, красуня, яка стала коханням всього життя Кондратюка

Друзі згадували, що Юрій Васильович не визнавав жодних спиртних напоїв, навіть пива.
— До жінок  ставився з великою повагою, не любив вульгарних розмов і анекдотів, — згадувала Ольга Горчакова. — Якось у присутності жінок один шанований багатьма немолодий інженер дозволив собі прочитати вірші фривольного змісту латиною. Ніхто з жінок нічого не зрозумів, але Юрій Васильович латинь знав, у нього змінився вираз обличчя, Кондратюк підійшов до інженера і сказав: «За те, що ви наважилися зараз сказати в присутності жінок, б'ють по фізіономії. Забирайтеся звідси негайно!» Ми оніміли, ніхто не підозрював, що він здатний на такий вчинок — був миролюбний, покірливий і м'який.

Вчений з друзями в Новосибірську

БУВ І ФІЗИКОМ, І ЛІРИКОМ

Не всі знають, що Юрій Васильович був не тільки фізиком, а й ліриком — писав прекрасні вірші. На дружні епіграми він міг відповісти експромтом:

Женщин я не признаю,
С детства я Луну люблю,
О свидании с ней мечтаю,
Экипаж изобретаю...
Лечу я к ней в ракете,
Как в собственной карете!

По-справжньому, палко, пристрасно, віддано він був закоханий в одну жінку — Зою Ценіну, в якої купив квартиру. У них навіть був короткий, бурхливий роман. Зоя була красунею, за нею упадало багато чоловіків, та всі з грошима. А тут трохи навіжений мрійник зі своєю космічною теорією пропонує їй вийти заміж. Красуня на таку пропозицію лише усміхнулася — вони були абсолютно різними. Добрий і щирий Юрій, завжди готовий заради друга зняти останню сорочку, їй зовсім не підходив.

Отримавши відмову від коханої жінки, Кондратюк зібрав речі та виселився з квартири в Новосибірську на Нерчинській (нині — вулиця Челюскінців), попрощався, і більше вони не бачилися.

ДОВІДКА

Американський астронавт Ніл Армстронг спеціально побував у Новосибірську, де набрав пригорщу землі біля стін того будинку, де жив і працював Юрій Кондратюк. Згодом Армстронг заявив: «Ця земля для мене має не меншу цінність, ніж місячний ґрунт». Через візит групи американських учених і фахівців у галузі космонавтики в Новосибірськ, у квартирі, де жив Кондратюк, був екстрено створений музей.

ВИЗНАННЯ ТА УВІКОВІЧЕННЯ ПАМ'ЯТІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

У Радянському Союзі Кондратюк здобув визнання, про нього було багато публікацій, щоправда, говорилося і писалося не про все. Уперше справжнє ім'я науковця назвав космонавт Севастьянов, коли зняв фільм «Что в имени тебе моем». А 1969 року вийшла стаття в «Комсомольській правді» «Людина, яка передбачила». 1977-го Ніна Гнатівна Шаргей, зведена сестра Кондратюка, дала письмові показання спеціальній комісії про обставини зміни імені та прізвища Олександром Гнатовичем Шаргеєм.

Особисті речі та стіл Кондратюка в музеї авіації і космонавтики в Полтаві

У рідному місті вченого, Полтаві, є вулиця, яка має його ім'я, також на честь Кондратюка, назвали Полтавський національний технічний університет, а на будівлі педагогічного університету відкритий стенд його імені. У Новосибірську, де тривалий час жив теоретик космосу, відкрили музей Кондратюка, на честь науковця названа площа, також діє аерокосмічний ліцей його імені, є стенд Кондратюка в Новосибірській обласній науковій бібліотеці.

Ювілейна монета України присвячена 100-річчю з дня народження Юрія Кондратюка, піонера ракетної техніки і теорії космічних польотів, вченого в області космонавтики

Увіковічнили Кондратюка і в міжпланетних просторах. На його честь названий кратер на зворотному боці Місяця та одна з малих планет-астероїдів.

Куди зник Кондратюк: думки та офіційна версія

Із Новосибірська вчений переїхав до Москви.

Юрій Кондратюк зник, коли йому було всього 44 роки

Тут Кондратюк познайомився з Галиною Плетньовою, яка стала останньою його симпатією. Зустрілися вони незадовго до Другої світової війни, почали жити разом. Із фронту Кондратюк писав жінці листи та надсилав листівки. Одна з таких листівок, які вона зберігала, допомогла встановити дату ймовірної загибелі науковця — початок 1942 року, бо до цього вважалося, що Кондратюк загинув 1941-го.

ВЕРСІЯ ПЕРША — ЗАГИНУВ НА ФРОНТІ

Насправді достеменно невідомо, що сталося з ученим, до цього часу. За офіційною версією, 1942 року під час бою біля села Борсуки Калузької області Юрій Кондратюк пішов шукати розрив телефонного кабелю і з того завдання не повернувся. Похований нібито у братській могилі. Але будь-яких документів, які б підтверджували факт його загибелі, немає.

ВЕРСІЯ ДРУГА — ПОТРАПИВ У ПОЛОН ДО НАЦИСТІВ

Коли Кондратюк пішов добровольцем на фронт у Московське ополчення, він опинився у полоні в нацистів. Мав при собі зошит із розрахунками, які стосувалися ракетно-космічної теми. Той зошит потрапив на очі одному зі спеціалістів. Тоді Кондратюка відправили до вченого Вернера фон Брауна, який очолював ракетну програму нацистської Німеччини. А після війни вченого забрали американці до США. У новій країні Юрій Кондратюк знову змушений був змінити ім'я.

ВЕРСІЯ ТРЕТЯ — ПРАЦЮВАВ НА ГІТЛЕРІВЦІВ

Вернер фон Браун, який після війни переїхав до США і ніколи не був прощений за співпрацю з гітлерівцями, та Юрій Кондратюк — це одна особа.

ВЕРСІЯ ЧЕТВЕРТА — УТІК ДО США ТА ПОМЕР У ЗАБУТТІ

Після нацистського полону Юрій Кондратюк, побоюючись переслідувань у Радянському Союзі, переїхав до США.

В американському журналі «Life» була написана стаття, що російський механік-самоук Юрій Кондратюк помер нікому невідомий 1952 року. Але звідки ця інформація, невідомо, бо доступу до архівів американських ми не маємо. Але сам журнал зі статтею зберігається у фондах музею авіації і космонавтики.