Єдиний українець з Хрестом Вікторії

У 1855 році королева Великої Британії відвідала парад скалічених і поранених англійських солдатів і офіцерів, які повернулися з Криму.

29 січня 1856 р. за відвагу під час Кримської війни 1854–1855 рр. відбулась перша нагорода Хрестом Вікторії (англ. Victoria Cross, офіційне скорочення англійською мовою «VC») є найвищою та найпочеснішою нагородою за мужність перед лицем ворога, котрою можуть бути нагороджені військовики з країн-підлеглих Британській корони, будь-якого звання в будь-яких родах збройних сил і цивільні особи під військовим командуванням. Оригінальний надпис«FOR VALOUR» («ЗА МУЖНІСТЬ»).

Всі ордени Хреста Вікторії виливаються із бронзи двох трофейних китайських гармат, захоплених у росіян під час облоги Севастополя. Метал, з якого виготовляються «правильні» Хрести Вікторії, міститься в спеціальному сховищі в Доннінгтоні й переміщується лише за виняткових обставин.
Всього Хрест Вікторії вручався 1355 разів (з них 14 разів – іноземцям). Єдиним українцем, який отримав Хрест Вікторії, є капрал Пилип Коновал.
Він народився 15 серпня 1888 року в с. Кутківцях на Хмельниччині. Селянський син не зазнав особливих радощів дитинства, жив на хуторі, підлітком працював разом із батьком-каменотесом. Згодом парубок став на ноги, одружився з Анною, дочекався появи Марічки. Коли Пилипа призвали до армії, він відслужив строк, був інструктором рукопашного бою. Після демобілізації Коновал повернувся додому, але прогодувати сім’ю було складно. У 1913 році Пилип Коновал сказав Анні: «Я зароблю і скоро повернусь,» – і виїхав до Канади. Може, воно так би й було, але вир першої світової перекреслив родинні плани: Пилип став капралом 47-го канадського піхотного батальйону Канадських експедиційних військ армії Об’єднаного Королівства.
22 серпня 1917 року у яру з копальнями під м. Лансон у Франції під час артилерійського обстрілу загинули всі командири, але свинцева злива не вщухала. Ще трохи – і скосить усіх. Тоді капрал Пилип Коновал дав наказ прикрити його, узяв два самопали та підземними тунелями поповз до ворожого окопу, де здолав трьох кулеметників. Та ще шестеро кайзерівців напросилися, щоб Коновал продемонстрував їм вправність інструктора рукопашного бою, капрал Коновал знищив розрахунок і повернувся з ворожим кулеметом на власні позиції. Наступного дня він знову захопив вороже кулеметне гніздо і знищив його вибухівкою. Поранений герой сам здолав 16 німців.
15 жовтня 1917-го король Великобританії Георг V, вручаючи Пилипові Коновалу Хрест Вікторії, потис героєві руку і сказав: «Ваш подвиг – один з найважливіших в історії моєї армії. Прийміть за це мою подяку». Після отримання ордена з рук монарха Коновал був помічником військового аташе при російському посольстві в Лондоні.
Наступного року Пилип взяв участь у експедиції країн Антанти проти більшовиків на Далекому Сході, але до України не зміг потрапити. Пізніше дізнався Пилип Коновал, що Анна загинула в радянських концтаборах, Марічка померла під час голодомору. Провівши майже чотири роки в канадських військах, 30-річний українець повернувся у Ванкувер до цивільного життя. Жив досить скромно: найвища військова нагорода не гарантувала йому ні належних умов життя, ні роботи. Він працював у парламенті Канади прибиральником, пізніше – сторожем секретної кімнати № 16 в офісі канадського прем’єр-міністра. І тільки в 47 років зважився на друге одруження з 33-річною вдовою Жюльєтт Ледюк-Аґер, усиновив її Роланда та Альберта.
Уявіть собі, що майже через 40 років Пилипа Коновала запросили на чай до прем’єр-міністра Антонія Ідена.
3 червня 1959 року упокоївся 72-літній Пилип Коновал у відділенні для ветеранів громадської лікарні Оттави. Його поховали з усіма військовими почестями як кавалера одного з найпочесніших військових орденів світу.
Реалісти зауважують, що нам катастрофічно бракує часу: якби людина мала п’ять хвилин на роздуми, кількість героїв на порядок знизилась би. А якби вистачало б державної мудрості, то не штампували б орду Героїв України з антиукраїнською сутністю. Чи не тому держави світу скупо роздають нагороди і шанують своїх героїв?
На честь Пилипа Коновала відкрито тримовні (англійською, французькою і українською) меморіальні дошки: у манежі Кортьє в Оттаві; у 360 відділі королівського канадського легіону у Торонто; у Вестмінстері. У французькому Лансоні було урочисто встановлено меморіальну дошку українцю Пилипу Коновалу.
У рідному селі Кутківці встановлено пам’ятник П. Коновалу коштом Легіону ветеранів Канади. Автор пам’ятника П. Кулик.