Історія "хрещених батьків" мафії

Мафія не була б такою, коли б не її "герої", які змогли вивести звичайну бандитську мережу на якісно новий рівень розвитку, створивши те, що практично не підлягає знищенню - щоб там не говорили ті що при владі. Звичайно, хотілося б вірити в зворотне, але реальність не дозволяє. Хоча давайте залишимо філософію на потім, а наразі пригадаємо, тих, хто зробив мафію Мафією.

Коломбо

Сім'я Коломбо є однією з найбільш відомих сімей мафіозі в Нью-Йорку. Спочатку сім'я називалася не Коломбо, а Профаччі, проте після того, як в 1963 році Джозеф Колобмо став капо, клан назвали його прізвищем. Джозеф був дуже несхожий на тих капо, які правили до нього - в принципі, подібних до нього не було і після. Спочатку інші мафіозі вважали, що він слабкий і нерішучий, але потім зрозуміли, наскільки помилялися: Коломбо був не тільки швидкий і рішучий, але ще і дуже розумний, це справжній дипломат. Наприклад, для того, щоб відвернути увагу влади від мафії, він створив Італійсько-американску Лігу, яка займається захистом цивільних прав італійців, що жили в Америці. Ця група стала дуже популярною, тим паче, що Коломбо вдалося привернути навіть Френка Синатру до мирної діяльності даної групи (вона дійсно була мирною, хоча і прикривала мафію).

Правда, його ж дітище і погубило свого творця - під час одного з виступів якийсь негр на ім'я Джерома Джонсон три рази вистрілив в голову Коломбо. Природно, охоронці Коломбо не дали піти кривдникові, застреливши його на місці. Виявилось, що Коломбо не помер, проте функції мозку були незворотно порушені, довівши його до рівня рослинного існування.

Гамбіно

Гамбіно - представник одного з п'яти найбільш могутніх кланів мафії в Нью-Йорку. В принципі, саме Гамбіно добився того, що Коломбо став капо, проте після створення тим Італійсько-американскої Ліги розірвав з ним теплі відносини, хоча відкритої війни і не почав. У будь-якому випадку Коломбо був ставлеником Гамбіно, і останній не пробачив смерті Коломбо одному з "опозиціонерів", відкрито повсталого проти найбільш могутнього зі всіх мафіозі тих часів. Врешті-решт всякий опір був пригнічений, всі незадоволені були вбиті, і Гамбіно став отцем батьків хресної мафії. Помер він своєю смертю від серцевого нападу в 1976 році, а його клан до цих пір носить його ім'я.

Капоне

Звичайно, оповідання про історію мафії не може не згадувати ім'я могутнього Альфонс Габрієля "Аль" Капоне, який отримав прізвисько "Лице зі шрамом". Своє прізвисько Капоне отримав ще в початку своєї кар'єри, коли зазіхнув на сестру (за іншими даними, дружину) одного з гангстерів на ім'я Френк Галлуччіо. У бійці з Галлуччіо Капоне не зміг уберегтися від удару ножем, який порізав йому лице. У 1921 році Капоне відправився до Чікаго і приєднався до тамтешньої банди, у складі якої і почав активну діяльність, ставши врешті-решт неофіційним "королем" Чікаго. Найбільший прибуток він витягував з торгівлі спиртним, "бутлегерством", в той час, як в США панував жорсткий сухий закон.

Кінець імперії Капоне настав після того, як кращий з агентів Податкової поліції США, Еді О'хейр, довів незаконну діяльність Капоне, і той, після численних судових процесів, потрапив в сумно відомий Алькатрас. Через п'ять років він вийшов звідти немічним і хворим - позначився невиліковний сифіліс, підхоплений Капоне в роки своєї невгамовної молодості. Врешті-решт напівбожевільний "король" помер від обширного крововиливу в мозок в січні 1947 року.

Лучіано

Чарльз "Щасливчик" Лучіано - один з найбільш відомих і успішних гангстерів початку 20-го століття. Розквіт імперії Лучіано припав на 1929 рік, коли вся італійська мафія США проводила реорганізацію. Після того, як він став авторитетом, вороги Лучіано вислідили його, відвезли в покинуте місце, побили до напівсмерті, порізали і залишили вмирати. Проте він вижив, чим і заслужив прізвисько "Щасливчик". Найбільший прибуток Лучіано витягував з торгівлі наркотиками. Врешті-решт йому довелося виїхати з Америки до Італії, і Лучіано вважав за краще відправитися до Сіцілії, де реорганізував тамтешню мафію, впровадивши новий тип управління - зовсім, як у великих корпораціях. Йому це вдалося, і імперія "Щасливчика" охопила все Середземномор'я.

У 1961 році мафіозя отримав пропозицію від відомого тоді продюсера і сценариста Мартіна А. Гоша зняти по мотивах його життя фільм. Проте фільму не вийшло - в аеропорту Неаполя з Лучіано трапився серцевий напад, який його вбив. На той момент в Сіцілії і Калабрії під керівництвом Лучіано працювало близько 200 мафіозних кланів, і лише в Італії на нього працювало 20 тисяч чоловік.