Українські міста в яких побував Гітлер

Історія німецької ставки під Вінницею доволі відома. Зате мало хто знає, що під час війни Гітлер об’їздив мало не всю неньку Україну! Полтава, Умань, Маріуполь, Запоріжжя, Житомир, Бердичів – ось українські населені пункти, де він устиг побувати. Причому неодноразово.

Фюрер: радісний і скажений
У серпні 1941-го радісний Гітлер обрав єврейський Бердичів, щоби вручити Лицарський хрест румунському диктатору Антонеску й заслухати рапорт про успішний наступ танкової групи на Кривий Ріг – район надзвичайно цінних покладів залізних руд високого ґатунку. Єврейська громада міста була доти повністю ліквідована.
А в жовтні улюбленець фюрера командир дивізії СС «Лейбштандарт «Адольф Гітлер» Йозеф Дітріх із ходу бере промисловий Маріуполь. Однак уже через два місяці німці застрягли в боях біля Ростова-на Дону.
Фюрер оскаженів і терміново вилетів із Берліна до Маріуполя на військово-транспортному літаку «Юнкерс-52», дорогою відвідавши окуповане Запоріжжя. У післявоєнних свідченнях начальник особистої охорони Гітлера, групенфюрер СС, генерал-лейтенант поліції Ганс Раттенхубер зазначав: «У Маріуполі Гітлер ночував у відведеному для нього будинку – колишньому готелі на березі моря. У Запоріжжі він жив два дні в приміщенні авіаційної казарми. В обох випадках за сприяння органів таємної польової поліції мною були проведені необхідні охоронні заходи безпосередньо у квартирі Гітлера: посилена патрульна служба, внутрішні та зовнішні караули, закриття всього прилеглого району для стороннього руху. Більш широкі заходи з охорони мною не вживалися, так як це могло спровокувати зайвий галас. Перебування Гітлера в Маріуполі залишилося не відомим для місцевих жителів…»

У Полтаву – особистим літаком

Зате з великою помпою було обставлено візит до Полтави 1 червня 1942 року. Стратегічний аеродром під містом щільним кільцем був оточений підрозділом СС. Німецьке командування вважало Полтавщину однією зі своїх найбезпечніших тилових зон.
Навесні 1942-го в місті розташувалися штаби групи армій «Південь» генерал-фельдмаршала фон Бока й 6-ї армії генерал-лейтенанта Фрідріха Паулюса. Сюди ж із Берліна передислокувалися спецгрупа «Цепелін», каральні загони дивізії СС «Мертва голова» та спеціальний центр абверу «Оріон».
Гітлер прилетів особистим чотиримоторним «Кондором» фірми «Фокке-Вульф». На борту кожного пасажира забезпечували кисневою маскою. У прифронтовій зоні «Кондор» супроводжував десяток винищувачів – найкращі пілоти люфтваффе. Але все-таки пасажир № 1 сидів у спеціально обладнаному кріслі з парашутом. Якби літак підбили, він міг натиснути кнопку й через персональний люк катапультуватися разом із сидінням.
«Літак – дуже просторий, надзвичайно швидкісний. Усередині все дуже скромно, ані найменшого натяку на розкіш, – записав у той день стенографіст Генрі Пікер. – У всіх був чудовий настрій, і це – найкраще свідчення наших військових успіхів».

Полтавою – на всюдиході
Привід для веселощів у німців був: закінчилася битва під Харковом, де німці оточили й знищили 270-тисячне угруповання Червоної армії. Після невдалого наступу під командуванням маршала Тимошенка було розбито три радянських армії, 20 піхотних і сім кавалерійських дивізій, а також 14 танкових бригад.
На полтавських вулицях фюрера охороняв спеціальний підрозділ «Лейбштандарт «Адольф Гітлер», укомплектований ретельно підібраними есесівцями. Їздив Гітлер у потужному «мерседесі» або всюдиході «Штеєр» – броня, куленепробивне скло, прожекторні фари, що засліплювали всіх, хто їхав назустріч. Це унеможливлювало прицільну стрілянину по машинах.
Кортеж доставив Адольфа Гітлера, генерал-фельдмаршала Вільгельма Кейтеля й інших високих чинів у штаб фон Бока в центрі Полтави. Штаб групи армій «Південь» був розташований прямо навпроти нинішньої Полтавської облдержадміністрації.

Зміна в расових поглядах?
Український письменник-націоналіст Улас Самчук згадував, що в тодішній Полтаві місцеві дівчата охоче ходили вулицями під руку з німецькими солдатами й офіцерами: “Тут слово “німець”стало назвою вояка, як було колись “москаль”, — згадував. — І було тут тих “німців” досить багато, і видно, їх тут аж ніяк не цуралися. Багато менше, ніж було там, наприклад, у Львові, де для дівчат “ходити з німцем” вважалося за порушення певної національно-етичної засади, а тут це робилося так само просто, як і лузання соняшникового насіння”.
Екскурсоводи тепер розповідають, що, коли автомобіль із фюрером їхав центральною вулицею, той нібито зупинив автівку та пригощав цукерками жінок і дітей.
Після повернення до вінницької ставки «Вервольф» стенографіст Генрі Пікер записав: «За обідом шеф розповів, що політ до Полтави змусив його дещо переглянути свої расові погляди. У Полтаві він бачив стільки блакитнооких і білявих жінок, що, згадавши фото норвежок або навіть голландок, які передавали йому разом із проханнями про шлюб, навіть подумав, чи не варто замість того, щоби говорити про поширення північного типу, торкнутися питання про необхідність поширювати цей південний тип у наших північноєвропейських країнах».

Кінець нацистського тріумфу
Загалом, Гітлер був у захваті від Полтави. Однак історія славиться своїми парадоксами. Фактично це чорноземне українське місто поклало край нацистському тріумфу.
На полтавській нараді фюрер ухвалив остаточне рішення влітку 1942 року провести широкий наступ на південній ділянці фронту. Мета – узяти Сталінград і водночас отримати доступ до нафти, сировини, продовольчих ресурсів Північного Кавказу: «Якщо ми не захопимо Майкоп і Грозний, я змушений буду покінчити з війною.»
Генерал-фельдмаршал фон Бок вступив у суперечку з Гітлером. Професійний військовий, він різко критикував розпорошення сил групи армій «Південь» на Сталінградському й Кавказькому напрямах. Німці вже втратили нагоду наступати одночасно по двох стратегічних лініях.
У підсумку фон Бока усунули від командування південною ділянкою Східного фронту й відіслали до «резерву фюрера». А ще через півроку після візиту до Полтави російські влаштували фашистам Сталінградський котел.
Із майже 350-тисячної шостої армії Фрідріха Паулюса, розгромленої через вісім місяців під Сталінградом, по війні живими додому вернулося зо 6 тис. осіб.