Василь Івахів: невідомий творець УПА

Василь Івахів народився 18 квітня 1908 року в с. Подусільна Перемишлянського району Львівської області, загинув у віці 35 років 13 травня 1943 року в с. Черніж Волинської області. Один із засновників УПА та її перших командирів, що залишився в тіні Романа Шухевича.

Його ім'я було мало відомо навіть історикам в Радянському Союзі і практично викреслено з сучасної російської історіографії, оскільки його життя і боротьба перекреслюють всі канони міфів про ОУН-УПА в роки Другої світової війни. Василь Івахів, як представник Центрального Проводу ОУН(б):

-  у грудні 1942 року на підпільній конференції ОУН(б) у Львові поставив завдання організації широкомасштабної війни з гітлерівськими окупантами;

-  в січні 1943 р. сам сформував перші військові частини ОУН-УПА на Волині та Рівненщині, почавши переговори з бульбівцями (представниками УНР) про союзницькі дії проти нацистів;

-  загинув 13 травня 1943 року разом з двома помічниками і нечисленної охороною в нерівному бою з німецькими військами. Потрапивши в засідку, весь загін Василя Івахіва загинув разом зі своїм командиром, відстрілюючись до останнього, відповівши відмовою на пропозицію здатися.

Нагороджений Золотим Хрестом Заслуги 1 класу (посмертно).

Він був переконаним бандерівцем і загинув у бою з німцями.

Один факт його загибелі доводить незручну для багатьох правду: ОУН і УПА протистояли нацистським загарбникам і вели з ними збройну боротьбу. Ані радянська, ані сучасна російська пропаганда ніколи не могли визнати такого очевидного факту, а саме безлічі прикладів про боєзіткнення українського націоналістичного підпілля і окупаційних військ, відомості про які досі приховані в архівах.

На фото ліворуч Василь Івахів (1910 — 13.05.1943)– «Сонар», «Сом», «Росс». - підполковник УПА (посмертно), перший головний командир УПА.

Головний подвиг Василя Івахіва.

Василь Івахів прожив коротке, але яскраве життя, повне героїчних і трагічних подій. Однак з довгого списку його заслуг хочеться виділити один - прагнення примирити бандерівців з бульбівцями, домогтися об'єднання зусиль усіх українських патріотичних сил для боротьби з німцями. Про необхідність боротьби проти фашистів Івахів заявляв ще на конференції ОУН (б), яка підпільно проходила у Львові в грудні 1942 року. Більше того, він виступав за створення потужних збройних загонів для протистояння в першу чергу саме німцям. Тобто мова не йшла про якийсь тихий опір, агітаційно-просвітницьку роботу або саботаж, Івахів закликав соратників по партії відкрито воювати з окупантами.

Сидять зліва – Василь Івахів, «Четар», «Рос», «Сом», 1908 р.н., випускник Рогатинської гімназії, Львівської політехніки, у 1941 році організував підстаршинську школу в Поморянах, після вишколу перейшов на Волинь, шеф Крайового Військового Штабу УПА, загинув 13 травня 1943р.; Юліян Гуляк, «Марко», «Токар», «Рен», 1915 р.н., із с. Жизномира на Львівщині, учитель, з 1940 р. крайовий провідник ОУН Поділля, загинув19 березня 1944 р. у с. Прабині Перемишлянського району; стоять справа – Іван Шанайда, «Левко», «Данилко», 1910 р.н., із с. Кривого на Тернопільщині, провідник ОУН Підволочиського району, згодом крайовий провідник ОУН Поділля, загинув у с. Кривому 1950 р.; Семен Левицький, 1912 р.н., з с. Бишкова на Тернопільщині, обласний референт СБ, третій і четвертий – невідомі

Як один з видатних діячів націоналістичного руху, підпільник з багаторічним стажем, Василь Івахів мав усі можливості вплинути на політику ОУН. Більше того, той факт, що вже в січні 1943 року його послали з інспекцією на Волинь, де, як відомо, і зародилася УПА, говорить про те, що Центральний Провід в цілому схвалив його позицію. Отже, Василь Івахів приїхав на Костопільщину з метою перевірки крайової мережі ОУН. У підпільника були повноваження військового референта організації на північно-західних землях (тобто Волинь і Полісся).

Йосип Сонар (саме таким псевдонімом він тоді користувався), здійснюючи поїздки північними районами Рівненщини, мав можливість на власні очі побачити рівень озброєння і підготовки місцевих українських партизанів. Івахів вважав, що не варто зволікати зі збройним повстанням проти німців, і в цьому його точка зору дещо розходилася з офіційною позицією Центрального Проводу ОУН. Військовий референт переконував, що сил бандерівців на Рівненщині цілком достатньо для розгортання реальної боротьби, плюс він серйозно розраховував на допомогу з боку загонів "Поліської Січі" отамана Бульби-Боровця, яка давно діяла в цьому регіоні.

Тарас Бульба-Боровець

Останні представляли інтереси уряду УНР в еміграції, пишалися своєю демократичністю і сторонилися націоналістів, яких вважали членами тоталітарної організації.

Керівництво ОУН(б) сприймало таку позицію "бульбівців" доволі жорстко. Фактичний керівник організації (після арешту Степана Бандери) Микола Лебідь найбільше прагнув перешкодити сповзанню національно-визвольного руху в отаманщину зразка 20-х років і тому тримав курс на силове підпорядкування "бульбівців". На цьому тлі примиренська позиція Василя Івахіва виглядала претензійно і навіть сміливо. Однак Сонар не хотів марного пролиття української крові і робив усе можливе для союзу патріотичних сил.

Вдруге Василь Івахів прибув на Волинь у лютому 1943 року з метою прийняти парад підготовлених і озброєних автоматичною зброєю трьох куренів УПА, яким належало діяти на Костопільщині і Сарненщині. Це були курені Яреми, Наливайка і Гострого, причому курінь Яреми вже мав за плечима бої проти німців. В одному з таких зіткнень загинув командир першої сотні Григорій Перегійняк (псевдонім - Коробка).

Проте головною метою приїзду референта був далеко не парад, а спроба налагодити зв'язок і домовитися про співпрацю з Тарасом Бульбою-Боровцем. Як відомо, перший командир УПА Клим Савур (Клячківський) раніше вже намагався домовитися з бульбівціми, але марно. Тепер все залежало від Івахіва, який розраховував на допомогу свого однокашника Івана Мітрингі, який служив помічником у Бульби. 9 березня 1943 року така зустріч відбулася в селі Золотолин, що на Костопільщині. З боку ОУН в ній брали участь Йосип Сонар (Василь Івахів), Клим Савур (Дмитро Клячківський), Дубовий (Іван Литвинчук) і Омелько (Роман Петренко), з боку "бульбівців" - Іван Мітринга і ще двоє офіцерів Збройних сил УНР (воювали колись під керівництвом С. Петлюри). Сторони нібито висловилися за об'єднання воюючих загонів і домовилися про нову зустріч, яка мала відбутися 14 травня.

13 травня 1943 року Василь Івахів разом з двома супроводжуючими зі штабу ОУН Юліаном Ковальським (Джин, Гарпун) і Семеном Снятецьким (Рулящий, Сійко), а також нечисленної охороною потрапив у німецьку засідку біля села Черніж і в ході короткотривалого бою героїчно загинув. Смерть Івахіва стала дуже важким ударом не тільки для УПА на Волині, а й для всієї Організації українських націоналістів. Молодий підпільник став однією з перших жертв довгої війни, яку УПА буде вести проти своїх численних ворогів.

Біографія Василя Івахіва.

18 квітня 1908 року в с. Подусільна (зараз Перемишлянський район Львівської області) народився Василь Івахів.

Після закінчення гімназії служив у польській армії. Дослужився до чину поручика. Ще під час служби став активним учасником рухів "Пласт", "Сокіл", а потім і Української Військової Організації (попередниці ОУН). Співпрацював з організацією "Просвіта", викладав.

За свою підпільну діяльність тричі заарештовувався польською владою: у 1933, 1938 і 1939 роках. Сидів у бережанській, золочівської, львівській в'язницях і в концтаборі Береза-Картузька.

Брав участь у ІІ Великих Зборах ОУН у Кракові, також проходив в цьому місті військові курси ОУН(б). У червні 1941 року створив і очолив підстаршинську школу ОУН(б) у Поморянах Львівської області. Однак гестапо заарештувало всіх викладачів і учнів цієї школи, після чого Василь з побратимами близько року провів у львівській в'язниці, звідки був звільнений за клопотанням митрополита Андрія Шептицького.

З літа 1942 року призначений військовим референтом ОУН на північно-східних землях. Взяв на себе організацію УПА на Волині.

Цікаві факти про боротьбу оунівців проти німецьких військ.

Існує безліч свідчень про бої між фашистськими підрозділами та куренями УПА (а також "бульбівцями"). Серед них значна кількість радянських, які понад півстоліття ховалися під грифом "секретно". У тих же щоденниках комісара Руднєва (комуніста, який керував політичною роботою в партизанському з'єднанні Сидора Ковпака) прямо вказується: "Нарешті ми потрапили в райони дії т. з. бульбівців. Це один з різновидів українських націоналістів, які б'ються проти німців і партизан. Тут же в цих районах знаходяться бандерівці, теж націоналісти, які б'ються проти німців, "бульбівців" і партизан". І трохи далі додає: "Націоналісти - наші вороги, але вони б'ють німців. Ось тут і лавіруй, і думай".

У донесеннях, які регулярно приходили в Український штаб партизанського руху в Москві (УШПР), можемо знайти й такі: "20.05.43 року націоналісти напали на німецький гарнізон с. Чудель, в 20 км на південний схід від Сарн, у результаті було вбито 30 німців" (рапорт від штабу партизанських загонів Житомирської області 01.06.43), або: "26.06.43 р. в с. Хараімовка Деражнянського району німці вели бій з націоналістами. Убито 4 німця і 19 націоналістів. При виїзді з Хараімовкі націоналісти влаштували засідку і вбили 7 німців" (звіт Рівненського партизанського з'єднання №1 Василя Бегми).

У німецьких документах також вистачає фактів, що підтверджують збройну боротьбу окупантів з воїнами УПА. Так, наприклад, глава СД в Окрузі "Галіція" телеграфував 22 квітня 1944 року керівнику СС Г. Мюллеру: "УПА виступає в регіоні як впливова дестабілізуюча сила, вона має намір посилити цю діяльність надалі й намагається охопити всю українську молодь так званою "лісовою ідеєю". Окремі групи, особливо в південній частині регіону, не бояться навіть нападати на німецькі підрозділи".

Так що заперечувати очевидний факт боротьби українських повстанців з німцями можуть тільки політичні спекулянти або люди, схильні до самообману, які мислять стереотипно.

Пам'ять про Василя Івахіва

Пам'ять про одного з перших творців УПА збереглася не в пам'ятниках та меморіальних табличках, вона назавжди увійшла в народну культуру, ставши словами пісні. Саме Василю Івахіву і його побратимам присвячена пісня молодого повстанця Миколи Галичка (Чорногора) "Десь там далеко на Волині створилась Армія УПА”:

Десь там на півночі Волині
Зродилась Армія УПА,
Щоби воскресла Україна
І завітала свобода. 
Про контингенти там не знають,
Живуть там люди, мов в раю,
Бо за цю волю, за свободу
Волинь пролляла кров свою. 
Горіли села і містечка,
Борці боролись ніч і день.
В перших рядах борців героїв
Упав Івахів друг Василь.
Він впав, як лицар України,
На полі слави, як борець,
Ціле життя страждав по тюрмах,
Геройська смерть сплела вінець.
Прощай, герою України,
Прощай, наш друже дорогий,
Твої діла нам незабутні,
А твій наказ для нас святий. 
Сестра його рідненька плаче,
Щодня виходить за село,
Чи не приїхав брат додому, 
Чи не побачить ще його.
Не плач, сестричко, не журися,
Поглянь у синю далечінь.
Твій брат умер, та жити буде
В піснях майбутніх поколінь
Ми вище прапор підіймемо,
Тризуб повернем до чола
І крикнем: Слава Україні!
Так, щоб здригнулася Москва.