Народився Северин Наливайко у першій половині 60-х років XVI століття, місце його народження – невідоме. Припускають, що він з’явився на світ у Гусятині (на Тернопільщині) у родині дрібних бояр. Освіта у Северина була дуже хорошою – навчався у відомій Острозькій академії. У козаки Северин Наливайко подався ще в юні роки, тож швидко здобуває військовий досвід.
У 1594 році організував загін нереєстрових козаків. Влітку, цього ж року, рушив у Молдову і розбив кримських татар, в яких захопив зброю та кілька тисяч коней. Після декількох вдалих таких походів, Северин Наливайко очолив повстання проти польської шляхти.
У кінці 1595 року Станіславу Жолкевському польським урядом було доручено приборкати повстання. На підмогу Северину Наливайку прийшли запорожці на чолі із Шаулою. Військо відбило наступ поляків, але пізніше змушене було відступити на Лівобережжя. Повстання Наливайка проти шляхетського панування охоплює Волинь, Поділля, Київщину, частково Галичину, і навіть Білорусь. Наливайко нападає на прихильників унії католицької і православної церков. Основний удар спрямовує на Луцького й Острозького єпископа Кирила Терлецького. Доки той перебуває на перемовинах у Римі, спустошує маєтки його брата Яроша в Дубуї та Отовчичах – зараз територія Білорусі. Козаки ранять урядника, слуг і челядь, забирають коней і золото, нищать важливі папери. Потім грабують дім міщанина Крупи в Пінську. Туди Кирило віддав на збереження ризницю з єпископським начинням і документами.
У квітні 1596 року козаки обирають собі за гетьмана Наливайка. Проте довго бути очільником йому не вдалось. Після невдалого Солоницького бою, козаки героїчно тримали облогу табору ще два тижні. Похід проти козаків очолює гетьман Станіслав Жолкевський – заступник головнокомандувача польського війська. Жолкевський пообіцяв амністію реєстровцям, якщо ті складуть зброю. Керівників повстання, в тому числі і Наливайка, зрадницьки схопили і доставили у Варшаву. Понад півроку Наливайка тримають у тюрмі і катують.
Провідні польські історики стверджують, що гетьмана Северина Наливайка зажарили живцем у мідному бику посеред Варшави у 1597 році!
І справді, ця легендарна оповідь про смерть гетьмана Наливайка у мідному бику в різних варіантах повторювалася у багатьох літописах і переповідалася з покоління в покоління?
Наприклад в «Історії Русів», що була написана невідомим автором на початку XIX століття читаємо: «…Вивели Гетьмана Наливайка і з ним Лободу, Мазепу і Кизима на майдан і, оголосивши їм вину гнобителів віри Христової, посадили живцем в мідного бика і палили бика того малим вогнем декілька годин, доки зойк і стогін страдників було чутно, а врешті тіла замучених в тому бикові спалено на попіл. Таке жорстоке і нелюдське варварство вигадане римським духовенством за правилами і майстерністю їхньої священної інквізиції, а вчинили його таким ганебним чином вельможі Польські…».
Згідно з дослідженнями Івана Франка, автором цієї легенди був ніхто інший, як польський римо-католицький священик Йончинський, який вперше на початку XVII століття у своїх мемуарах поширив міф про те, що козацького провідника «посадили на розпеченого коня і на голову надягли розпечений вінець, і, нарешті, його стратили». Тим самим Йончинський, який люто ненавидів Наливайка за його посягання на єдність Речі Посполитої, «осучаснив» античну легенду про антигероя-тирана Фаларіса, котрий нібито започаткував традицію покарання винних через спалення у мідному бику, а потім і сам загинув за допомогою свого «дітища». Легендарна версія польського мемуариста була відразу ж підхоплена іншими польськими та українськими тогочасними літописцями. Якщо для перших вона символізувала невідворотність тяжкої кари для опозиційних державним устоям свавільників, то для других — не що інше, як готовність йти на страшні муки заради свободи свого народу. Ось таким чином Северин Наливайко став справді легендарним героєм української історії.
Спочатку полоненого гетьмана Северина Наливайка з побратимами відправили до Львова, де їх передали канцлеру Корони Польської Яну Замойському. Урочиста процесія з нагоди перемоги над бунтівливими козаками з України-Русі пройшла вулицями міста. У Львові в’язнів тримали близько одного місяця. У польську столицю українців привезли аж 12 серпня 1596 року.
За описами очевидців можна достовірно відтворити тогочасні події. В’їзд до Варшави переможців над козаками був облаштований надзвичайно тріумфально. Процесія складалася з декількох десятків відкритих карет, колясок і возів. Попереду їхали ротмістри — посланці від коронного війська. За ними везли вісімнадцять гармат, трофейні прапори і полонених. Семерія Наливайка помістили в окрему загратовану карету, а за ним, по двоє, його товаришів. Коли на козацького гетьмана виявила бажання подивитися стара королева, процесія завернула до приміського замку в Уяздові. Коли королева вийшла на балкон палацу, Наливайко піднявся й шляхетно привітав її. Після цих «формальностей» козаків відвезли до центру міста, де ув’язнили в приміщенні ратуші.
Німець Йоган Керкербарт, який був присутній на зустрічі процесії, так описав зовнішність гетьмана: «…з вигляду гарний чоловік, сильний і стрункий, з вихованим і одвертим обличчям, та ні одним рухом не виказує малодушності або страху. І так багато хто шкодував, що він свою чесноту і мужність замість на користь батьківщині обернути, обернув її на згубу».
Наливайко і справді справляв на оточуючих неабияке враження. «…Була то особа красна, муж, яких небагато, був би на добре обер¬тав, що йому Бог дав, до того ж пушкар знаменитий», — стверджували інші очевидці тих подій. Слід зазначити, що у Варшаві Северина Наливайка неодноразово піддавали страшним тортурам під час яких він вперто стверджував, що воював «за православну віру». Можливо, що і цей факт, посилений тривалим ув’язненням гетьмана перед стратою (з червня 1596 року до квітня наступного року), певною мірою вплинув на процес виникнення легенди про страту гетьмана за допомогою мідного бика.
Як свідчив сучасник, Наливайко «з 10 жовтня, згідно наказу їх Величності, був тортурований голодом і неспанням, так що він мало не збожеволів, але після цього припинено, щоб можна було б ще щось довідатись у нього при ясній свідомості».
Але незломлений допитами і тортурами Северин з допомогою своїх побратимів і товаришів на волі наважується здійснити втечу з в’язниці. Для цього йому передали у каземати невеличку пилку за допомогою якою Наливайко намагався звільнитися від оков, однак польська сторожа швидко виявила надпили.
11 квітня 1597 року гетьмана Війська Запорозького та козацького полководця Северина Наливайка було страчено у Варшаві.
На очах у представників королівської родини й великого натовпу міщан йому відрубали голову, після чого четвертували тіло, а шматки розвішали по всій столиці Польсько-Литовської держави. Саме так, а не інакше, згідно зі спогадами очевидців, стратили нашого героя.
Автор: Тарас Чухліб
Колаж Василя Герея
Розміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання
на "На скрижалях" заборонено.
Читайте нас на
Reviewed by Василь Герей
on
05:32:00
Rating:
Немає коментарів: