Кодня:забута розправа

Село Кодня, що на Житомирщині, вкрай рідко згадується сучасними українцями. Навіть більше, про Кодню мало знають історики. Що відбулося у Кодні? І чому ми маємо пам’ятати ті події?

Події 1768 року відверто ігноруються істориками України, що призводить до того, що ключові події у нашій історії залишаються невідомими для учнів та студентів. Як наслідок – українці не до кінця розуміють хід подій Коліївщини. На деяких історичних факультетах кажуть, що період гайдамацьких повстань та Холодного Яру не вивчається, бо то не позитивні сторінки історії. А це ще раз підкреслює те, що українська історіографія не стала на власні ноги.

Вигляд_містечка_Кодня.

Село Кодня – своєрідний концтабір часів гайдамацького повстання 1768 року. Після поразки українських сил польські та московські солдати розпочали масові страти повстанців. Окрім того, під катування потрапляли і прихильники повстання, ідентифікацію яких робили ледь не навмання.

Аби стратити повстанця суд був не обов’язковий. Більшість затриманих звозили до Кодні, де був фальшивий суд, який без слідства давав покарання. Що отримали українці від поляків та московитів? Першочергово – відрубані голови, четвертування та саджання на палю.

Понад 3000 українців було показово страчено в Кодні. Саме після цього з’явилися серед населення прокльони зі словом “Кодня”. Протягом двох років після Коліївщини було загалом страчено 30 000 гайдамак, але найжорстокіші вбивства були саме в Кодні.
Довго потім матері лякали дітей Коднею, а нарід і досі лається словами: „А щоб тебе Свята Кодня не минула"!

Можна стверджувати, що дані страти були на етнічному підґрунті.
 Катів цікавили українці, які у повстанні 1768 року кинули іскру власного державотворення, що без сумніву було загрозою як і полякам, так і московитам.

Пам’ять про замордованих українців має бути джерелом сили для сучасників. Наш світогляд має нагадувати – є наша власна історія, а це наші ключі до майбутнього. Має утворюватися своєрідний зв’язок між поколінням – із мертвими, з живими та з ненародженими. Зв’язок із Коднею робить нас сильнішими, а ті, хто перевертає історію, хочуть щоб ми були слабкими.

Ми пам’ятаємо Кодню – ми сильніші!

Юрій Григор'єв