Коротше,Скліфасовський:рани душевні і людські



Скліфосовського Миколи – одного з найвизначніших українських хірургів другої половини XIX ст. Без реформ, які здійснив Скліфосовський, неможливо уявити медицину. Під час російсько-турецької війни 1877-78 рр. хірург особисто прооперував 10000 поранених, його реформи і винаходи дозволили згодом врятувати мільйони життів.

Видатний хірург Микола Васильович Скліфосовський щороку приїжджав у відпустку із сім'єю в маєток дружини у селі Яківці на околиці Полтави. Поряд з відпочинком продовжував лікарську практику: приймав хворих селян, робив операції в  Полтавській земській лікарні. Брав участь в громадському житті: обирався губернським гласним, почесним членом Полтавського товариства лікарів (1884 p.), почесним мировим суддею Полтавського повіту, членом  Полтавського сільськогосподарського товариства. Усе своє життя Микола Васильович кидав виклик чужим смертям і майже завжди виходив з цього двобою переможцем. Та Скліфосовський виявився абсолютно безсилим перед особистою трагедією: єдиний син покінчив життя самогубством. Володимир став членом терорестичної організації незадовго до Жовтневої революції. Та коли йому доручили вбити полтавського губернатора, юнак застрелився, бо не міг замахнутися на людину, з якою товаришувала вся його родина.
   У пам'ять про померлого сина Микола Васильович побудував на власні кошти школу для селянських дітей, а також виділив частину своєї землі під шкільний сад, де навчав дітей доглядати за деревами, вирощувати фрукти. Маєток Скліфосовських площею 600 десятин під назвою "Отрада" являв собою зразкове господарство. Представлений на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі 1894 року, він заслужив почесну назву "Полтавської Швейцарії". В 1919 році маєток був зруйнований радянським партизанським загоном, а вдова і донька були вбиті. Від розправи не врятував навіть документ, підписаний Леніним, у якому йшлося, що репресії на родину відомого хірурга не розповсюджуються. Господар не побачив цього страшного фіналу: за 15 років до того він помер.

    
Микола Васильович Скліфосовський народився 6 квітня 1836 року неподалік від міста Дубосари Тираспольського повіту Херсонської губернії, гімназію закінчив у Одесі. Лікарем Скліфосовський вирішив стати ще в дитячі роки, тому після закінчення гімназії він відправився в Москву і вступив на медичний факультет Московського університету. Там і визначилася його медична спеціальність - хірургія.

   Повернувшись після закінчення університету на батьківщину, Скліфосовський кілька років пропрацював земським лікарем, а потім був переведений в Одеську міську лікарню, де незабаром став завідувати хірургічним відділенням. Весь вільний час Микола Васильович удосконалював свої хірургічні навички, а вже через три роки захистив докторську дисертацію. Але й тоді він вважав, що ще не володіє достатніми знаннями та досвідом.

    У 1866 році Скліфосовський відправився у закордонне відрядження. За два роки, протягом яких йому вдалося попрацювати в Англії, Франції та Німеччині, Микола Васильович познайомився з різними хірургічними школами і вивчив особливості організації медичної допомоги в різних країнах. Саме в цей час він звернув увагу на роботи знаменитого хірурга Лістера, який вперше обґрунтував необхідність стерилізації хірургічних інструментів і операційного поля. Тепер важко собі уявити, що ще в середині минулого століття більшість хірургів вважали це абсолютно необов'язковим і навіть шкідливим!

   
Доповіді, зроблені Скліфосовським на кількох медичних з'їздах, привернули до нього увагу фахівців. Одним з перших він розробив практичну методику хірургічного знезараження. Коли почалася австро-прусська війна, Скліфосовський отримав дозвіл австрійського уряду і відправився на фронт. Після укладення миру він повернувся до Одеси, але, як виявилося, ненадовго, бо почалася франко-прусська війна і йому знову довелося вирушити на фронт. Правда, через кілька місяців він знову повернувся до Росії, але на цей раз до Петербурга, оскільки був запрошений в Медико-хірургічну академію - єдиний навчальний заклад в Росії, де готували військових лікарів.

    У Петербурзі Скліфосовський пропрацював п'ять років, після чого знову відправився на балканську, а потім і на російсько-турецьку війну. Там він працював разом з чудовим хірургом М. І. Пироговим, який дав блискучий відгук про професійну підготовку свого колеги. В якості консультанта Червоного Хреста Скліфосовському доводилося поєднувати роботу хірурга з багатосторонньою організаторською діяльністю. Під час важких боїв під Плевною і біля підніжжя Шипки він інколи оперував по кілька діб, щоб надати допомогу всім солдатам. Пізніше підрахували, що безпосередньо через його руки пройшло більше десяти тисяч поранених.

    Після повернення в Росію Скліфосовський стає професором Московського університету і завідувачем хірургічної клініки. Це був сміливий крок, оскільки в той час клініка знаходилася в зовсім занедбаному стані. Але Скліфосовський енергійно взявся за справу, і незабаром клініка стала одним з найкращих лікувальних закладів у Європі. Скліфосовський одним із перших не тільки в Росії, але і в Європі ввів гарячу обробку інструментів і медичної білизни і домігся практично повної відсутності післяопераційних ускладнень і заражень. Багато важких хвороб, які більшість лікарів вважало невиліковними, були переможені тільки завдяки зусиллям Скліфосовського.

    Навколо медичної клініки на Дівочому полі скоро був побудоване ціле містечко, знову ж таки за безпосередньої участі Скліфосовського. Для його проектування вчений створив громадський комітет, до якого зібрав провідних фахівців свого часу. Програму гігієнічних заходів Скліфосовський розробив разом з Ф. Ерісманом, що заклав основи медичної гігієни. А для того, щоб отримати необхідні кошти, йому довелося кілька разів з'їздити до Петербурга на зустріч з міністром охорони здоров'я.

    Однак Скліфосовський не заспокоївся і після того, як облаштував свою клініку. Він взявся пропагувати останні наукові досягнення серед практикуючих лікарів і для цих цілей створив Товариство російських лікарів. З його ініціативи в Росії вперше стали проводити періодичні з'їзди хірургів. Але найбільший резонанс мав організований Скліфосовський XII Міжнародний з'їзд хірургів. Він пройшов у Москві в 1897 році. На ньому були присутні найбільші вчені з багатьох країн світу і в тому числі видатний німецький фізіолог Рудольф Вірхов. Відвідавши клініку Скліфосовського, він сказав в інтерв'ю: "Ви стоїте на чолі установи, якій заздрять інші народи Європи!"

    Багато зусиль вклав Скліфосовський і в створення медичних журналів. Вчений заснував два видання-"Хірургічний літопис" і "Літопис російської хірургії", а для того, щоб знизити вартість і зробити їх більш доступними, він витрачав значні суми з власних коштів.
Микола Скліфосовський з дочкою Тамарою

   Про авторитет Скліфосовського свідчить такий випадок. Лікарі з усіх кінців Росії зібрали необхідні кошти для спорудження пам'ятника М. І. Пирогову в Москві, проте московські власті відмовлялися дати дозвіл на будівництво, боячись відповідальності. Дізнавшись про це, Скліфосовський відправився у Петербург і, добившись аудієнції в імператора Миколи II, отримав його дозвіл. Так був поставлений перший в Росії пам'ятник вченому.

   Скліфосовський завідував клінікою чотирнадцять років, і за цей час у ній перебувало безліч лікарів з різних країн світу. Скліфосовський вважав, що лікарів необхідно періодично збирати для професійної перепідготовки в відповідності з останніми досягненнями медицини. Для цього він організував навчальний заклад нового типу - інститут удосконалення лікарів. Ця нова справа також вимагала від нього великих зусиль: треба було не тільки перебудувати старі будівлі, а й забезпечити їх усім необхідним. А Скліфосовському в цей час було вже за 60!

    Не дивлячись на широку популярність, знаменитий лікар відрізнявся скромністю і не терпів, коли навколо його імені створювалася галас. Він, наприклад, категорично відмовився від урочистого вшанування, коли колеги вирішили відзначити 25-річчя його діяльності в Московському університеті. Але все одно в Москву стали приходити поздоровлення з усіх кінців Росії і з багатьох країн світу. Листи йшли з різних установ, писали великі вчені, лікарі, вдячні пацієнти. Тільки телеграм було отримано понад чотири сотні.

    У 1884 році Микола Васильович обраний почесним членом Полтавського товариства лікарів. З 1871 року щоліта приїжджав на свою садибу в селі Яківці на околиці Полтави. Останні роки життя вченого були затьмарені важкою хворобою - мозковим інсультом. Він покинув Петербург і оселився у своїй садибі неподалік від Полтави. Трохи оговтавшись від хвороби, вчений зайнявся садівництвом. Але поліпшення було недовгим, і незабаром Скліфосовський раптово помер. Був похований на церковній площі біля могили сина неподалік від місця знаменитої  Полтавської битви.

Родина
Перша дружина Скліфосовського Ліза померла в 24 роки від тифу . Після цього Микола Васильович одружився на гувернантці Софії, з якою прожив до самої своєї смерті. 
Долі дітей і другої дружини Миколи Скліфосовського виявилися трагічними:
·         син Борис помер у дитинстві,
·         син Костянтин помер у 16 років через туберкульоз нирок 
·         син Володимир покінчив життя самогубством теж у 16 років,
·         син Микола загинув на Російсько-японській війні, 
·          син Олександр пропав безвісти у громадянську війну ,
·         донька Софія, як припускають, втопилася в річці,
·         доньку Тамару, яка доглядала хвору матір Софію Олександрівну, зґвалтували і повісли униз головою на дубі червоні , коли увірвались у маєток Скліфосовського. Саму Софію Олександрівну, дружину медика, зарубали лопатами, не зважаючи навіть на те, що У Софії Олександрівни була папір, підписаний леніним,  про те, що на сім'ю Скліфосовського репресії  не поширюються.
Діти Тамари Надія і Ольга виїхали з батьком за кордон. Ольга оселилася в Швейцфрії приїзджала до Полтави. 
ТИША
Крилата фраза "Короче, Склифосовский!" з "Кавказької полонянни" лікаря не стосується. Навпаки – він був досить мовчазним, операції проводив мовчки і від асистентів вимагав тиші.
РЕФОРМАТОР
Микола Скліфосовський запровадив:
- використання білих халатів,
- обов’язкову дезінфекцію рук лікарів,
- стерилізацію інструментів.

Завдяки впровадженню ним асептики лікарі почали виконувати внутрішньочеревні операції, які до цього вважалися безнадійними, Скліфосовський також одним з перших почав застосовувати:
- місцеву анестезію (першим у світі застосував місцеве знеболювання розчином кокаїну),
- організував перший в Російській імперії рентген-кабінет,
- винайшов "замок Скліфосовського", який і досі використовують для зрощення кісток,
- одним з перших почав робити гінекологічні операції (видалення кісти яєчника), хірургічно лікував грижі, рак язика і щелепи, видалення каміння у сечовому міхурі,
- сконструював апарат, що дозволяв підтримувати наркоз (до цього навіть найважчі операції тривали не більше 3 хвилин.


Коротше,Скліфасовський:рани душевні і людські Коротше,Скліфасовський:рани душевні і людські Reviewed by Василь Герей on 02:09:00 Rating: 5

Немає коментарів: