Таємниці гарему:історія та традиції

Всі пізнання середньостатистичного українця про те, що таке "гарем" базуються переважно на псевдоісторичних фільмах про Анжеліку, Роксолані, і безсмертному бойовику всіх часів і народів - "Біле сонце пустелі". Але зображене в них "житіє гаремне" відповідає дійсності ще менше, ніж перипетії зображені в цих кіноопусах реальним історичним фактам. 

Головний міф про гарем 
Перша помилка, яка чомусь дуже міцно засіла в наших головах - свята впевненість в тому, що гареми, характерні виключно для мусульманських народів. Ну не правда, це. Громадяни, я, звичайно, розумію, що це у них там, Гюльчатай була улюбленою дружиною, а всі інші просто дружинами. Але ж і ми не відставали. 
Хіба що у нас "улюблена" дружина називалася "офіційною", а інші ... Та Бог із ними, хто як хотів, так і називав. Хто "гаремом", хто "коханками" (ну ви ж пам'ятаєте цю нісенітницю, що, мовляв, "коханка" від слова "люблю", а "дружина" взагалі невідомо від якого слова). Насправді ж, гареми з'явилися задовго до виникнення ісламу. 
Цар Соломон, якщо вірити історичним джерелам, вже не знаю яким чином, примудрився завести собі 700 дружин і 300 наложниць  . Я не знаю, звідки у нього стільки сил, та й не виключаю, що добра половина цього гарему так за все життя жодного разу і не дочекалася від свого пана великої милості у вигляді доступу до його тіла. Ну не вірю я в фантастику! 
А давайте порахуємо? У році у нас 364 дні, ділимо на 1000 наложниць ... Вау, панове, виходить, що на чергу треба записуватись заздалегідь, і через якихось три роки чергу може підійти. Тут вже бабський анекдот про те, що "Новий рік набагато частіше" набуває особливої ??актуальності. Не поступався Соломону, і наш київський князь Володимир. Згідно зі свідченнями літописця Нестора у Володимира були: дружини ... Рогнеда (від неї у князя було четверо синів: Ізяслав, Святослав, Ярослав, Всеволод і двоє дочок), гречанка народила Святополка, чешка - Вишеслава, ще одна дружина - Святослава і Мстислава, а болгарині - Бориса і Гліба. 

Далі цифри йдуть з області фантастики, так що запалюйтеся ... Отже, у Володимира було 300 наложниць у Вишгороді, 300 в Бєлгороді і 200 на Берестові. Але й це не все, в літописі про це енерджайзер, який мабуть харчувався одним женьшенем говориться: "І був він ненаситин в блуді, приводячи до себе заміжніх жінок та зіпсутих дівчат". 
Якщо ці цифри таки правда , і таку жіночу масовку він мав не тільки, як символ достатку в домі, а ще й примудрявся його обслуговувати, то це вражає.

Правда з прийняттям християнства князь свій гарем розпустив ... офіційно. Кажучи іншими словами він просто перевів його на нелегальне становище. Ну хто з нас не знає, що монархи тримали при дворах цілі гареми з придворними дамами і фрейліними? Такий собі собі жіночий батальйон, який за першої ж команди готовий був обслужити покровителя по вищому розряду і навіть з належною долею обожнювання в очах. Куди вже там східним одаліскам 

Публічний будинок або Інститут шляхетних дівчат?
Подейкують, що не відрізнялися глибокою мораллю і православні російські імператори. У них був свій, майже легальний гарем замаскований під "інститут благородних дівиць". Той самий, чиє приміщення з "гнізда монаршого розпусти" перетворилося в "серце революції".
Є версія, що мама Володі Ульянова (теж, до речі, випускниця цього самого інституту) була однією з наложниць його імператорської високості. Та й історики говорять, що якщо порівняти дати вступу в шлюб і дату народження старшого сина Олександра, вони не співпадають, та й виникає думка, що в момент зачаття "папи" Олександра  в будинку таки не було. Слабенький аргумент на підтвердження цієї інформації - мовляв, і назвали хлопчика на честь цього "папки" - Сашком, чи то пак Олександром (от тільки циферки III не додали).
Але ось той факт, що коли сина заарештували і проста смертна жінка , просто змогла потрапити на прийом до імператора, наштовхує на певні думки. Та й імператор, якщо пам'ятаєте підручники історії, пообіцяв скасувати страту, у разі складення нащадком публічних вибачень. Що, от так просто, по доброті душевній? Ну-ну ... Хто знає, може бути що і не був Олександр сином Олександра III, але погодьтеся, що якщо задатися метою можна знайти в архівах щось цікаве.
Але повернемося до наших гаремів. Все-таки, як не крути, а факти річ уперта. І не дивлячись на те, що гареми були й у нас, найбільш міцно вони прижилися саме на Сході. Ну, Схід - справа тонка, розумом нам, простим смертним його не зрозуміти.

"Харам" - заборонене
Традиційний гарем (від арабського "харам" - заборонене ) означає не що інше як жіночу половину ("харанлік") мусульманського будинку. Доступ до харанлік мав тільки пан і його сини. Для всіх інших жіноче щастя будинку - суворе табу. Табу це дотримувалось настільки суворо і ревно, що турецький літописець Дурсун-Бей писав: "Якби сонце було чоловіком (турецькою" сонце "- жіночого роду), то навіть йому було б заборонено заглядати в гарем". Пам'ятайте як в "Анжеліці", цьому улюбленому кіношедеврі домогосподарок, по гарему регулярно гуляли друзі, знайомі і сусіди султана?
Ходять, повітрям дихають, на наложниць витріщаються ... краса. У реальності ж такого випадкового гостя в кращому випадку просто стратили б. У гіршому - мучили б, довго або дуже довго. З пристрастю. 

Постриг ... в гарем 
Для того, щоб переступити поріг гарему, рабиня проходила своєрідну церемонію посвяти. Крім перевірки на невинність дівчина в обов'язковому порядку повинна була прийняти іслам. Якщо чоловікам при цьому робили ще й обрізання, то жінці було досить вимовити ритуальну фразу: "Немає Бога, крім Аллаха, і Магомет пророк його". 
Входження в гарем багато в чому пародоксально нагадувало ... постриг у черниці. Дивна подібність гарему з монастирем відзначали і багато європейських спостерігачі. Отовіано Бон, венеціанський мандрівник епохи Ренесансу, у своїх щоденниках писав: "У своїй оселі жінки мешкають, як черниці в монастирі ... Дівчата розривають свої колишні зв'язки раз і назавжди. Вони отримують нові імена ". Ось тільки служити вони повинні були не Богові, а своєму панові. 

"Кар'єрна драбина" 
На сьогодішній день відомо, що найбільшим був стамбульський гарем Дар-уль -Сеадет. Чисельність забезпечувалася тим, що всі жінки в гаремі були рабинями, вільні туркені туди не потрапляли. Наложниць у цьому гаремі називали "одалік", трохи пізніше європейці додали до слова літеру "с" і вийшло "одаліска". З числа одалісок султан вибирав собі до семи дружин. Ті, кому пощастило стати "дружиною" отримували звання "Кадин" - пані. Головною "Кадин" ставала та, яка примудрилася народити первістка. Не знаю кому як, а особисто мені ця ієрархія  нагадує щось армійське - рядовий, лейтенант, потім можна дослужитися до капітана, а там, дивись ще вище. 
Але якщо дружина генерала автоматично стає "генеральшою", то навіть сама плодовита "Кадин", яка займається вирішенням демографічних проблем країни без перерви на обід, так ніколи і не дочекається почесного звання "султанша". Султанша могли називатися тільки мати, сестри і доньки султана. 
Прикро? Як на мене, що "Кадин", що "султанша", хрін редьки не солодший. Трохи нижче на іерархарічній сходинці стояли фаворитки - "Ікбал". Ці жінки отримували платню, власні апартаменти і особистих рабинь. Фаворитки були не тільки умілими коханками. Вони брали участь у вирішенні політичних питань. 
Через "Ікбал" (за посередництва євнухів зрозуміло) за певну мзду можна було вийти безпосередньо на самого султана, обійшовши бюрократичну карусель. 
Нижче "Ікбал" стояли "конкубіни". Цим панночкам пощастило дещо менше. Не ті умови утримання, не ті привілеї. А привілеїв хотілося, ой як хотілося. І саме тут, на щаблі "конкубінок" була настільки жорстока конкуренція, що мабуть навіть Амазонки здадуться милими і наївними дівчаткам-скаутами. 
У "Конкубина" був тільки один шанс піднятися по "карєрних" сходах - народити дитину. А цезавдання вкрай не проста. По-перше якщо в гаремі до тисячі наложниць, то легше дочекатися біля моря погоди, ніж святого таїнства спаровування з султаном. По-друге навіть якщо султан і зайде, то зовсім не факт, що ощасливлена наложниця обов'язково завагітніє. І вже тим більше не факт, що їй не влаштують викидня. Як ви розумієте, на облік по вагітності наложниць ніхто не ставив і талони на посилене харчування їм теж не видавали. 
Старі рабині стежили за наложницями і будь-яка помічена вагітність відразу ж переривалася. У принципі, цілком логічно - будь-яка породілля так чи інакше ставала претенденткою на роль законної "Кадин", а її немовля - потенційним претендентом на престол. 
Якщо ж, не дивлячись на всі інтриги і підступи одаліска примудрялася зберегти вагітність і не дозволити угробити дитя під час "невдалих пологів", вона автоматично отримувала свій особистий штат рабинь, євнухів і щорічної платню "басмалік" (на туфельки). 
Був в гаремі і той прошарок якому пощастило особисто прислужувати султанові - "недіклікі" (привілейовані). Набагато нижче стояли танцівниці і рабині, в обов'язки яких входив контроль за Одалісками. Але от як раз біля самої нижнього прошарку гарему був шанс хоч на якесь, але все-ж особисте життя. Після декількох років бездоганної служби та обожнювання в очах їм знаходили чоловіка, або ж виділивши кошти на небідне життя,  відпускали на всі чотири сторони. 

Що таке "гезде"?
Пам'ятайте знайоме "дівчинка-дівчина-жінка ..."? Так ось шлях кар'єрними сходами гарему починався років в 13, якщо не раніше. Одаліска автоматично перетворювалася на "гезде" (удостоєну погляду), якщо султан хоч якось- поглядом, жестом чи словом виділив її із загальної юрби. У принципі скільки жінок прожили все життя в гаремі, але не те, що султана голим не бачили, але навіть не дочекалися честі бути "відзначеної поглядом" ... ось так, ну і що за щастя жити в гаремі?
Мабуть Схід і правда справа тонка. Якщо "гезде" була не дурепа, вона могла вельми не погано влаштуватися. Згадайте хоча б нашу Роксолану. Вона примудрилася не тільки стати дружиною Сулеймана Великого, але і де-факто володаркою імперії.
Історики стверджують, що вона створила прецедент, який за всю історію існування гаремів, так ні одна жінка і не повторила. По-великому рахунку якось це все заплутано - одаліски, самі апріорі будучи рабинями, могли мати своїх рабить. Рабині одалісок - своїх. Але при цьому рабині рабинь не були власністю пані їх господині . Раб раба, це щось ...
Якщо ж султан помирав, всі наложниці сортувалиси по підлозі дітей, яких вони встигли народити. Матері дівчаток цілком могли вийти заміж, а от матері "принців" поселялися в "Старім палаці", звідки могли вийти тільки ставши матір'ю нового султана.
А вже яка там була конкуренція я думаю розповідати не варто.  Братчики труїли один одного з завидною регулярністю і наполегливістю. Їх матері так само активно підсипали отруту в їжу своїм потенційним суперницям, а ще більше їх синам. З одного боку це зайвий доказ теорії Дарвіна - виживає найсильніший. У принципі куш, який отримував переможець був дуже великий, а там де на кону стоять "ну дуже великі гроші", мораль, як правило йде зі сцени.

А євнухи чи що?
Окрім старих перевірених і неймовірно вірних рабинь за наложницями стежили євнухи. У перекладі з грецької "євнух" означає "хранитель ложа". Потрапляли вони в гарем виключно у вигляді наглядачів, так би мовити, для підтримання порядку.
Чомусь існувала думка, що чоловіки, де-юре все ще залишаючись в чоловічому тілі, але де-факто втратили чоловіче начало, як не можна краще підходять на роль наглядачів в жіночій масовці. Існувало два типи євнухів. Одних кастрували ще в ранньому дитинстві і вторинні статеві ознаки у них геть відсутні - не росла борода, був високий, хлопчачий голос й цілковите несприйняття жінки як особи протилежної статі. Інших же, кастрували в більш пізньому віці. І ось тут усе й почалося ...
Неповні євнухи (а саме так називалися, кастровані не в дитинстві, а вже в отроцтві), дуже навіть скидалися на чоловіків, мали  низький чоловічий басок, ріденьку рослинність на обличчі, широкі м'язисті плечі, і як не дивно, статевий потяг.
Зрозуміло задовольняти свої потреби природним шляхом, євнухи не могли, просто в силу відсутності необхідного для цього приладу. Але як ви розумієте, коли мова йде про секс або випивки, політ людської фантазії просто безмежний ...
Та й одаліски, які роками жили з нав'язливою мрією дочекатися погляду султана, особливо харчами не перебирали. Ні з кого було перебирати. Ну якщо в гаремі 300-500 наложниць, з них як мінімум половина молодше і красивіше тебе, ну який сенс чекати біля моря погоди? А на безриб'ї і євнух - чоловік. Тим більше, подейкують що вони були такі витівники ... Був правда випадок, коли кастрований жеребець прямо на очах у Сулеймана Великого (того самого який закохався в нашу Роксолану) намагався покрити кобилу.
Тут Сулеймана осінило, що не все так просто в генній інженерії. Після випадку з кіньми євнухи для роботи в гаремі підбиралися виключно з повністю відрізаними статевими органами. Крім того, чим потворнішим був євнух тим вище він цінувався.
Ну ще б, на тлі знівеченого шрамами кастрата, кожний султан буде межею жіночої мрії. Однак крім того, що євнухи спостерігали за порядком у гаремі і паралельно (по-секрету від султана, зрозуміло) всіма можливими і неможливими способами втішали себе і тих, які скучили за чоловічою увагою жінок, в їх обов'язки входили також функції катів. Вони не страчували, вони просто душили ... швидко і холоднокровно, шовковим шнуром. Або топили нещасного в Босфорі. 

Гарем очима наложниці
Офіційно гареми в Туреччині заборонили ще в 1924 році. Але ... завжди є це зачароване "але" ... У Франції вийшла в світ книга "Гарем" Деніз Зінтрафф. Книга автобіографічна.
Деніза за контрактом поїхала до Саудівської Аравії, як вчителька французької для онука короля. Жінка потрапила в королівський гарем. Так зване "навчання" королівського нащадка обернулося для француженки ... дворічноюстриманістю.
Ні, не тому що ні з ким і ніде, просто дуже у них там звичаї суворі. Жінку, викриту у позашлюбний зв'язок закидають камінням (як мінімум), а чоловікові просто рубають голову. При такому розкладі, ні жіноча, ні чоловіча частина населення країни в гречку стрибати особливо не ризикує. За словами Деніз вона була "гостею", і жила в цій зручній, дорогій, але все-ж в'язниці, що-б бути "прикрасою будинку".
Зараз все набагато простіше. Навіщо шукати євнухів, навіщо наймати охорону гарему, навіщо маятися з рабинями-одалісок якщо звичаї то не ті. Якщо султан при грошах особливої ??нестачі в жінках він відчувати не буде. Є гроші і палац - є любов, немає палацу - ніде любити. Наложниці вони адже як і султани, різні бувають. 

 Таємниця головних охоронців гарему