Саджавка: зародження освіти

Село Саджавка має давню й багату історію, насичену різноманітними подіями, що давали поштовхи до розвитку громади до свого самовизначення. Сьогодні важко уявити розвиток та самостановлення без освіти, без того фундаменту що закладаєть ще в дитячому віці з шкільної парти.

Ця розповідь присвячена одній з ключових подій в історії села- заснування школи в Саджавці, з чого все почалося.Це був перший крок до організованого навчання дітей у громаді, що засвідчував прагнення саджавчан до знань і культурного зростання.Школа стала не лише осередком освіти, а й важливим елементом громадського життя Саджавки, формуючи підґрунтя для подальшого розвитку села.

А почалося все в далекому 1869 році.

У 1860–70-х роках, коли Галичина була під владою Австро-Угорщини, сільські громади отримали більше самоуправління. З’явилася можливість самостійно створювати освітні заклади — однак лише найбільш згуртовані громади це справді робили. Саджавка була саме такою.

Підтвердженням цьому є офіційний документ - фундаційний акт народної школи, від 20 вересня 1869 року, що зберігся у Львівському архіві.

Цей рукопис, написаний польською мовою, зберігає в собі дух відповідальності та самосвідомості мешканців — людей, які усвідомлювали: освіта — це основа сильного села.

Саджавка на той час входила до складу Надвірнянського повіту в межах Австро-Угорщини (Галичина).

Що таке фундаційний акт?

Це юридичний документ, у якому громада Саджавки (офіційно — "гміна Саджовецька, повіт Надвірнянський") взяла на себе конкретні обов’язки щодо створення та підтримки функціонування школи. Акт було внесено до протоколу засідань гмінної ради, тобто його офіційно затвердила місцева влада.

Що міститься в документі?

Фундаційний акт — це не просто формальність. Це офіційне зобов’язання, яким громада Саджавки гарантує наявність і підтримку школи у своєму селі. Ось головні пункти цього документа:

1. Побудова шкільного будинку

Громада зобов’язується збудувати у власному селі шкільне приміщення з помешканням для вчителя, господарськими спорудами та подвір’ям. Ці об’єкти мали утримуватися "завжди в доброму стані".

2. Виділення землі

Біля школи планувалося облаштувати сад у 10 загонів землі (одиниця вимірювання, приблизно 0,1 га), який належав би до шкільного господарства. Податки за цю землю мала сплачувати гміна.

3. Фінансова підтримка вчителя

Громада брала на себе обов’язок щороку виплачувати вчителю:

• 80 ринських злотих у натуральній формі (продукти),

• 40 ринських злотих готівкою.

4. Книжки для учнів

На купівлю шкільних підручників щорічно виділялося 12 ринських злотих.

5. Опалення

Для школи гарантувалося постачання 8 загонів твердого дерева, щоб учні могли навчатися взимку.

6. Шкільний фонд

Ще 10 ринських злотих щорічно гміна мала витрачати на інші шкільні витрати — очевидно, на ремонти, приладдя тощо.

Ось так на той час саджавчани заклали фундамент освіти у Саджавці, і розвивалась вона завдяки ініціативі самих жителів. Вони самі будували школу, фінансували вчителя, купували книжки, рубали дрова — все для того, щоб діти могли навчатися.

Фрагмент акту про заснування школи у Саджавці в 1869 році за підписами війта та радних

Правова сила документа.

Ми інколи можемо наївно почути про колишню неграмотність селян, але гляньмо на правову силу цього акту за 1869 рік.

В документіі чітко зазначено, що цей акт не буде чинним, якщо хоча б один з пунктів не буде виконано. Тобто громада брала на себе реальні юридичні зобов’язання і усвідомлювала всю відповідальність. Акт було внесено до протоколу засідань гмінної ради, тобто його офіційно затвердила місцева влада.

Люди, які стояли біля витоків освіти

Думаю рішення про відкриття школи у селі було прийняте цілою громадою, як тепер популярно казати, пройшли громадські слухання. Тому за цим колективним рішенням Фундаційний акт підписали:

Петро Максим'юк — начальник гміни (війт), Яків Янчій(радний), Андрій Ягнич (радний), Михайло Костюк та Дмитро Данилюк.

Ці люди — справжні піонери освіти в нашому селі. Саме завдяки їхній ініціативі і відданості Саджавка отримала власну школу ще в XIX столітті.

Фундаційний акт 1869 року — це не просто артефакт. Це дзеркало нашої історії, що показує:

Саджавка була освіченим, відповідальним і свідомим селом ще півтора століття тому.