Шукати маловідомі факти з життя і творчості Лариси Косач – справа марна, вважають її біографи. Постать письменниці настільки важлива для української літератури та історії, що досліджень про неї не бракує.
Пропонуємо необхідний для розуміння творчості письменниці лікбез – разом із цікавими фактами з її життя.
Дитинство із татом у декреті
Тато у декреті – це насправді досі рідкість для українських реалій. Проте для родини Олени Пчілки та Петра Косача це було нормою ще наприкінці ХІХ століття. Ще 150 років тому їх сім’я мала традиції та ролі, які зараз є звичними для європейських країн.
Адже коли в подружжя народилася Лариса (справжнє ім’я Лесі Українки), Олена Пчілка занедужала на анемію, тож молока для немовляти не вистачало. Тому вона поїхала лікуватися в Європу на пів року.
А Петро Косач залишився вдома з двома маленькими дітьми. І щоб належно за ними доглядати, він узяв відпустку на роботі і самостійно годував Лесю коров’ячим молоком, розведеним з водою.
Ольга і Петро Косачі з дітьми |
Леся Українка навчалася дистанційно
Усі діти подружжя Косачів отримували початкову освіту вдома. Для них письменниця та перекладачка Олена Пчілка сама перекладала українською мовою найвідоміші дитячі твори світової літератури.
До того ж, про домашнє навчання в родині Косачів писала у спогадах наймолодша сестра Лесі Українки, Ізидора: "Олена Пчілка коли вчила когось зі своїх дітей чогось (рідної чи чужої мови), то ставила великі вимоги, а водночас за різні дитячі пустощі і провини не карала".
Тому педагогічні погляди Пчілки близькі за духом до реформи НУШ із пріоритетом відповідальності, а не примусу. Після такої домашньої підготовки брати та сестри Лариси продовжували навчання в гімназіях.
Проте Леся через хворобу з 10 років продовжувала надалі навчалася вдома. Це був аналог дистанційної освіти в реаліях ХІХ століття: у Лесі були приватні вчителі з грецької та латини, а мама допомогла їй опанувати французьку та німецьку.
Перші вірші Лариси Косач були надруковані під псевдонімом.
У 1884 році в галицьких україномовних часописах "Зоря" та "Дзвоник", у часи дії в Російській імперії Валуєвського циркуляра та Емського указу, які забороняли українську мову. Тож підпис Леся Українка – це була позиція.
Леся почала багато писати у тринадцять, коли на третій рік хвороби професор Олександр Рінек зробив їй операцію та видалив уражені кістки на лівій руці, внаслідок чого вона не могла грати на роялі. Вірші до часописів надсилала мати Лариси – Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, знана як письменниця Олена Пчілка.
Псевдонім Леся Українка виник не випадково.
У родині Ларису називали також Леся, Зея, Мишолосія, поєднуючи ім'я Лесі та її старшого брата Михайла.
Українку ж письменниця запозичила у свого дядька, якого обожнювала, – Михайла Драгоманова. Він послуговувася декількома підписами, одним із яких був Українець.
Рояль Лесі Українки
В України є три найбільш раритетні роялі. Рояль Терещенків у Національному музеї історії України, рояль Рубінштейна в Одеському будинку вчених та рояль Лесі Українки у селі Колодяжне.
Рояль Лесі Українки стоїть у "блакитній" кімнаті "Білого" будиночку музею-садиби.
Рояль Лесі Українки |
Труну з тілом поетеси несли 6 жінок
Леся Українка померла у Сурамі (селищі в Грузії) у 1913 році. Поховання в Києві проходило під суворим наглядом кінної поліції.
Тоді влада боялася, що похорон може перетворитися на національний мітинг, тому заборонили прощальні промови та перечитали написи на поховальних вінках. Попри це провести поетесу в останню путь зібралися сотні киян.
А перед самим Байковим кладовищем труну на плечах взялися нести 6 жінок – подруги письменниці та відомі українські діячки. За спогадами учасників поховання, натовп ще довго стояв біля могили поетки, виказуючи тим самим протест проти заборони промов.
Останнє фото 1913р. |
Колаж Василя ГЕРЕЯ
Розміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання
на "На скрижалях" заборонено.
Читайте нас на
https://www.facebook.com/naskryzhalyah
Немає коментарів: