Василь Вишиваний: вірний Україні

Австрійський ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург вивчив українську мову, взяв українське ім’я Василь Вишиваний, писав вірші українською мовою і робив військову кар’єру в українському війську. Хоча, як його брати, міг обрати іншу кар’єру у міжвоєнній Польщі.

Архикнязь Карл Стефан Габсбурґ (другий праворуч) із родиною, 1896 рік.

Вільгельм Габсбург здобув гарну освіту і виховання. У 1915 році закінчив Військову академію імені Марії-Терези і був призначений у 13-й уланський полк Австро-Угорської армії, до якого входили юнаки із Золочівщини. Аби спілкуватись із солдатами, ерцгерцог вивчив українську мову.

Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінґен (Василь Вишиваний), 1913 рік

«Найвірогідніше у 1915−1916 роках, коли Вільгельм Габсбург-Лотрінген командував цим підрозділом, узяв ім’я Василь Вишиваний. Він писав поезію українською мовою, можливо, треба було вигадати псевдонім. Найпізніше у 1917–1918 роках міг взяти українське ім’я, коли остаточно ідентифікував себе українцем», – говорить історик, працівниця Центру досліджень визвольного руху Олеся Ісаюк

Архікнязь Вільгельм Габсбург, сотник УСС, 1916 р.

«Що його мотивувало? Є чимало різних версій і навіть спекуляцій щодо цього, – продовжує дослідниця. – Українське захоплення Вільгельма фон Габсбурга починалося з тверезого політичного розрахунку його батька. На початку ХХ століття національні рухи зміцніли до такого рівня, що направду загрожували цілісності імперії Габсбургів. Габсбурги розуміли, що процес розпаду імперії на національні держави неуникний. Робили розрахунок на новостворені держави, які можуть зупинити свій вибір на монархічній формі правління і для українців «майбутнім монархом» мав став Вільгельм. Ситуація змінилась у роки Першої світової війни».

Вільгельм Габсбурґ (праворуч) і греко-католицький митрополит Андрей Шептицький, 1910-і роки

Вільгель Габсбург – наймолодший син у родині Стефана Габсбурга, представника польської лінії роду. Він був із родини, яка вважала себе нащадками Рюриковичів і Гедиміновичів.

Імператор Карл I в Снятині, під час успішного контрнаступу в Галичині, 29.07.1917р. Крайній праворуч Василь Вишиваний ( Вільгельм Франц фон Га́бсбург-Ло́трінґен).

На початку ХХ століття його батькові – Стефану Габсбургові пророчили трон польського королівства, але так не сталось, бо монархія програла. Вільгельм Габсбург свідомо став українцем, сподіваючись очолити новоутворену державу на українських землях. Однак владу в Україні отримав не він, а Павло Скоропадський, ставленик Німеччини.

Вільгельм Габсбург підтримував і сприяв українському січовому стрілецтву. Навесні 1918 року очолив військову групу, до якого входив легіон Українських січових стрільців. На прохання Центральної Ради підрозділи німецько-австрійського війська увійшли в Україну, щоб боротись із більшовиками. Вільгельм Габсбург контактував із Запорізьким пішим полком Петра Болбочана.

1 листопада 1918 року, коли імперія майже припинила існування, Василь Вишиваний відіслав із Чернівців у Львів корпус січових стрільців, які відіграли велику роль у боях за місто в українсько-польській війні.

Вже восени 1919 року він у званні полковника служив у штабі армії УНР, а після остаточної поразки боротьби за українську незалежність жив емігрантом у Відні. Родина відреклась від нього, він був позбавлений батьківського спадку, мав конфлікт із урядом УНР.

Ерцгерцог, як стверджують дослідники його діяльності, став об’єктом дезінформації, безпідставних звинувачень, пліток, до яких доклались представники дипломатії УНР. У 1921 році Василь Вишиваний був головою управи Українського національного вільного козацького товариства та заснував газету «Соборна Україна».

Василь Вишиваний залишив автобіографічні спогади «Українські січові стрільці з весни 1918 року до перевороту в Австрії».

«Більшість січових стрільців були гуцули і це зіграло свою роль, оця комунікація з ними, розуміння їхньої душі, пісні, спрямували Вільгельма Габсбурга на ще більші контакти з українцями. Тобто, він починав, як представник роду Габсбургів, розуміючи, що імперію треба рятувати, якщо буде розпад на національні держави, він зайняв би відповідне місце, але в результаті настільки перейнявся українським духом, ідеями і співчуттям до того народу, що відчув себе частиною його. Його можна назвати політичним українцем», – військовий історик, письменник Петро Костюк.

У роки Другої світової війни Василь Вишиваний проживав у Відні, за ним наглядало гестапо. Як пише американський історик Тімоті Снайдер, «помешкання Вільгельма швидко стало центром антинацистської розвідки».

Як стверджував під час слідства сам Василь Вишиваний, він співпрацював із британською розвідкою, але працював на антигітлерівську коаліцію, а не проти СРСР. Після війни він налагодив контакти з представниками ОУН та УПА. Але ця тема вимагає більш глибшого наукового дослідження з боку українських істориків.

Вільгельм Габсбург після війни проживав у Відні в англійській зоні окупації, заснував три невеликі підприємства з виготовлення лаків, фарб. Він жив у квартирі мешканки Відня Єлизавети Шмідт, у нього були хворі легені. За спогадами жінки, 26 серпня 1947 року ерцгерцог вийшов з дому і ніколи більше сюди не повернувся.

Радянська влада домоглась, що у 1947 році Вільгельм Габсбург був арештований, як «агент французької розвідки, учасник оунівського підпілля». Спершу він був інтернований у радянський табір у Вінер Нойштадт. Його підприємства були зачинені.

Василь Вишиваний був звинувачений у зв’язках із ОУН, співробітництві з французькою і англійською розвідками. Його доставили у грудні 1947 року в Київ, у Лук’янівську в’язницю. Василя Вишиваного жорстоко допитували у міністерстві держбезпеки в Києві. Він слідчому відповідав лише українською мовою.

МДБ УРСР завершило слідство 20 травня 1948 року. Василь Вишиваний отримав вирок – 25 років ув’язнення у Володимирській тюрмі у Москві. Але так і не потрапив туди, бо у важкому стані, з діагнозом туберкульоз, потрапив у лікарню Лук’янівської в’язниці. 18 серпня 1948 року помер і досі є різні припущення щодо місця поховання. В акті про смерть мовиться – «дозволяю поховати тіло начальнику тюрми №1 УМВС Київської області».

Вільгельм Габсбург незадовго перед смертю в Лук’янівській в’язниці, 1948

«Його не зламали і не змусили зробити те, що він не хоче, на Лук’янівці. Людина, яка знала свій рід протягом століття, не пішла на співпрацю і не перетворилась ні на якого агента. Досі немає таблиці Василя Вишиваного у Лук’янівській тюрмі», – наголошує Петро Костюк.

Непроста доля випала не лише на Вільгельма Габсбурга, але і його братів, які обрали інший шлях, із польським народом. Обох катували у гестапо через їхню відмову співпрацювати із нацистами. Також зазнала горя і сестра Василя Вишиваного, чоловіка якої – князя Ієроніма Радзивіла – у 1945 році більшовики вивезли у концтабір, де він помер. Інша сестра із чоловіком Ольгердом Чарторизьким утекла в Аргентину, таким чином врятувалась.

«Минають дні розкішного кохання,

Минають дні журби,

Минають дні великого страждання,

Важкої боротьби…» – писав Василь Вишиваний (Збірка поезій, Відень, 1921 рік).