Гнат Галаган: прокляття зради

 

  Історія Ґалаґанів – пересторога для всіх, хто заради кар’єри та статків прагне повернути Україну в московську неволю.Підступна зрада Гната Ґалаґана вдарила по його нащадках, і прирекла на вимирання весь рід .

Гнат Ґалаґан 

Гнат Ґалаґан починав свою кар’єру на Січі, де став полковником у 1706 році. Разом з Гетьманом Іваном Мазепою підтримав короля Швеції Карла ХІІ у війні проти Московського царства .

  За перших труднощів, які виникли у старого Гетьмана, Ґалаґан одним із перших козацьких старшин покинув Мазепу, і перейшов на бік царя Петра І.

  Історія всіх зрадників свідчить, що замало лише пристати до ворогів. Слід довести свою вірність новому господарю, вчинивши дії, які остаточно розірвуть зв’язок перекинчика з тими, хто колись вважав його своїм.Читайте нас на https://www.facebook.com/naskryzhalyah

  Не став винятком і Гнат Ґалаґан. Служба московському царю змусила його вчинити тяжкі злочини проти українських козаків. Новоявлений Юда отримав за це винагороду, що значно перевищувала 30 срібняків, але покуту за ці злодіяння понесли його далекі нащадки.

Знищення Чортомлицької Січі

  Після підтримки запорожцями на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком виступу Гетьмана Мазепи проти царя Петра І, московити спрямували на Січ каральну експедицію. Навесні 1709 року московські війська на чолі з полковником Петром Яковлевим підійшли до Чортомлицької Січі. По дорозі царський загін нищив козацькі поселення. Показовою була доля Переволочного – московські карателі перебили до ноги залогу містечка і спалили всю  козацьку флотилію.

  Спроба захопити Запорозьку Січ виявилася для Яковлєва невдалою. Дізнавшись про наближення московства, наказний отаман Яким Богуш, наказав викопати величезний рів, який наповнили води Чортомлика. Січ, яка до цього розташовувалася на півострові, зусиллями козаків опинилася на острові.

  Для московського війська стало неможливим дістатися Січі. Обстріли з гармат нічого не давали – ядра просто не діставали до козацьких укріплень, а ті що долітали, не завдавали жодної шкоди.

  Яковлєв наважився брати приступом Січ без ефективної артпідготовки. Він посадив своїх вояків у човни і... відправив їх на вірну загибель. Козаки з гармат і самопалів знищили не менше трьохсот царських карателів, решта відступила.

  Місія Яковлєва по знищенню Січі ставала не здійсненою. Але на допомогу загарбнику прийшла чорна тінь української історії – зрада.

Чортомлицька Січ. Реконструкція В. Ленченка

  14 травня 1709 року до Чортомлицької Січі підійшов кінний козачий загін. Запорожці подумали, що це прибуло підкріплення на чолі з кошовим  отаманом Петром Сорочинським.  Наказний отаман Богуш повів січовиків на прорив, аби з’єднатися з козаками Сорочинського. Якби задум вдався, московське військо опинилося б між козацьким молотом і ковадлом.

  Але очікуване підкріплення прибуло до царських військ. Привів його український полковник Гнат Ґалаґан. Москвини скористалися вилазкою запорожців і вдерлися на Січ.

  Запорожці швидко зрозуміли свою помилку, хутко повернулися на Січ і вибили звідти непроханих гостей. Військова ситуація повернулася до попереднього стану – січовики опинилися в оточені на острові, який війська царя Петра обложили, але не мали сил захопити.

 

  Долю Січі вирішив Гнат Ґалаґан. Він звернувся до запорожців із закликом не проливати братньої православної крові, і присягнув християнськими святинями, що всі хто складе зброю, отримають царське прощення.Пізнавайте минувшину з спільното "На скрижалях"

  Частина запорожців повірила клятвам царського посіпаки, решта, на чолі з отаманом Якимом Богушем, вирішила прориватися з оточення.

  Усі козаки, що повелися на обіцянки Ґалаґана були страчені московськими карателями. Схожа доля завжди очікує на тих, хто «стомився від війни», і вирішив, що носити рабські кайдани легше, ніж обладунки вояка.

  Нескорені січовики разом з Богушем відступили до Кам’янки, де незабаром з’єдналися з Запорозьким військом Петра Сорочинського, і заснували нову Січ – Кам’янську.

Прокляття Ґалаґанів

  Зрадницький вчинок Гната Ґалаґана був належно оцінений усіма сторонами протистояння на Чортомлику. Цар Петро І нагородив його шаблею та чином чигиринського полковника, землею і селами поблизу Чигирина.

Герб Ґалаґанів

  Утім це була не стільки премія за зраду, як аванс за нові злочини проти свого народу. Ґалаґан прийняв активну участь у згоні населення Правобережної України на лівий берег Дніпра.

  Формально Правобережжя входило до складу Речі Посполитої. Під час Північної війни, польський король Август був неодноразово битий королем Швеції Карлом ХІІ. Московський цар Петро надсилав численні війська на допомогу своєму союзнику Августу, завдяки чому фактично контролював значну частину Правобережної України.

  На початку 1711 року Пилип Орлик , що став Гетьманом України після смерті Мазепи, вирушив у похід на Правобережжя, за підтримки Османської імперії. Попри те, що більшість населення поставилася прихильно до війська Орлика, похід завершився невдачею.

  Московська влада швидко оцінила небезпеку нового походу Гетьмана Орлика. Аби унеможливити новий спалах антимосковського повстання на Правобережжі царат вирішив депортувати значну частину населення на лівий берег Дніпра. Ідею підтримав, а можливо ініціював, призначений царем гетьман Лівобережної України – Іван Скоропадський.

  За його наказом полковники правобережних полків мусили депортувати українців на інший берег Дніпра. З семи полковників Правобережжя четверо, що підтримали Орлика, були схоплені та покарані московською владою. Це богуславський полковник Самійло Іванович (Самусь), корсунський Андрій Кандиба, та уманський і канівські полковники, імена котрих, на жаль, історія не зберегла.

   Решта полковників Правобережжя, серед яких був і чигиринський – Гнат Ґалаґан, завзято заходилися виганяти українців з власної землі.

  Точна чисельність депортованих не відома. За свідченням сучасників, Правобережжя повністю знелюдніло. Разом з депортованим населенням за Дніпро відступили і московські війська – це був один із наслідків поразки Петра І під час Прутської авантюри.

  На спустошені московством землі Правобережжя прийшли запорожці. Істотно, що полковнику Ґалаґану було смертельно небезпечно лишатися разом із січовиками у своїх чигиринських маєтках.

  Спритний зрадник не пішов по світу з торбами. В 1714 році Ґалаґан отримав чин прилуцького полковника, і заходився обзаводитися новими маєтностями,  стягаючи ґрунти і села на Полтавщині. Знаменно, що одним попередником Ґалаґана на чолі Прилуцького полку був Іван Ніс – інший зрадник українського народу, який добре прислужився московським окупантам. Полковник Ґалаґан став дуже заможною людиною – винагороди за зраду та службу царю дозволили йому залишити великі статки своїм спадкоємцям.

  Запорожці не пробачили Ґалаґану підступу, вчиненого під час оборони і знищення Чортомлицької Січі. У народі поширилися чутки, що січові характерники прокляли Гната Ґалаґана і весь його рід до сьомого коліна.

Помер Гнат Галаган у 1748 році. Похований у Прилуцькій церкві Преображення Господнього.

Григорій Ґалаґан

 

  Нащадок Гната по чоловічій лінії у шостому поколінні – Григорій Ґалаґан, був зовсім не схожий на свого пращура. Він був щедрим меценатом і гарним приятелем багатьох діячів української культури. Його дружні взаємини з Тарасом Шевченко, Пантелеймоном Кулішем, Михайлом Максимовичем, Володимиром Антоновичем – промовистий факт, і гарна характеристика, що не потребує зайвих коментарів.

Григорій Ґалаґан

  І саме Григорій Ґалаґан, який за словами Куліша сильно проголошував на користь національного,  та його син Павло стали жертвами прокляття характерників.

  Григорій був єдиним прямим нащадком Гната Ґалаґана по чоловічій лінії. І доля подарувала йому всього одного сина – Павла. Хлопчика виховували щирим українцем –  його  нянькою була проста селянка, рідною мовою Павлуся була українська. Але 27 квітня 1869 року, у віці 16 років він несподівано захворів на тиф і нагло помер.

Павло Ґалаґан

  Його невтішний батько прожив ще досить довго, зробив чимало доброчинних справ. Він полишив цей світ 25 вересня 1888 року. З його смертю рід Ґалаґанів по чоловічій лінії припинив своє існування.

Павло Ґалаґан

  Відплата за зраду і жорстокість предка впала на його нащадків, які своє діяльністю ніби спокутували провину предка, користуючись при цьому капіталами започаткованими його неправедними діями.

  Історія роду Ґалаґанів – пересторога для всіх, хто заради кар’єри та статків прагне повернути Україну в московську неволю. 

Юрій Гарматний

Обкладинка статті Василь Герей

Розміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання

 на "На скрижалях" заборонено.

Читайте нас на https://www.facebook.com/naskryzhalyah