Чукутиха:таємниці старої гуцулки

В історії культури і мистецтва Гуцульщини відомо цілий ряд видатних митців, світла пам’ять про яких і зараз зберігається в народі, про їх життя і творчу діяльність розказують цікаві оповіді, а про декого із них складають гарні легенди. До таких талановитих митців Верховинщини по праву належать: Петро Шекерик (Доників), Василь Якіб’юк, Онуфрій Манчук, Юрій Гулюк, Іван Курилюк (Гавиць), Василь Грималюк (Могур), Їлак Минайлюк (Шкапо), Андрій Семенюк (Юрчак), Ярослав Чуперчук, Василь Шинкарук, Петро Харінчук, Гафія Гараджук, Параска Плитка (Горицвіт) та багато інших. Про декого із них відомо дуже багато, а дехто і в наш час залишається невідомим для більшості верховинців.

Однією із таких,  несправедливо забутих, творчих особистостей нашого краю була талановита гуцульська співачка Марія Кречунєк, що в народі відома під місцевою  назвою – «Чукутиха», яка жила у Ясенові Горішньому ще в часи владарювання тут Австро-Угорщини і Польщі.

Жива пам’ять про неї збереглася серед багатьох верховинців завдяки усним переказам місцевих старожилів, а також одній історичній фотографії, яку в народі називають «Чукутиха з люлькою». Сталося так, що саме за часів влади Польщі, у Жаб’ю жив і працював видатний український фотограф із Полтавщини – Микола Сеньковський.
Микола Іванович Сеньковський

Він сфотографував цю красиву літню гуцулку в святковому вбранні із люлькою і назвав свою етнографічну фотороботу: «Стара гуцулка». Пізніше, 1931 року, ця художня фотографія експонувалася на Міжнародній європейській фотовиставці у столиці Франції Парижі й одержала найвищу нагороду – Гран-прі. Зараз нам відомо тільки три світлини гуцулки Чукутихи, котрі ввійшли до унікальної етнографічної збірки фотографій Миколи Сеньковського під загальною назвою «Гуцульські типи».

 Варто також додати, що Микола Сеньковський є автором унікальної документальної фотопанорами Чорногірського хребта, знятої із Костричі, триметрова копія якої експонується в Музеї-садибі Михайла Грушевського у Криворівні. Дружина цього талановитого фотохудожника – пані Євгенія Поліщук, працювала у той час вчителькою Жаб’євської школи. А їх син, вчений-геолог, член-кореспондент НАН України Юрій Сеньковський, зараз живе і працює у Львові.

У різних книгах, журналах і газетах та поштових листівках про Гуцульщину найчастіше ми зустрічаємо тільки одну фотографію «Чукутихи з люлькою», а рідше – «Чукутихи в перемітці» і «Чукутихи з палицею».

У багатьох селах Верховинського району літню гуцулку Чукутиху пам’ятають як дуже вродливу і талановиту жінку, яка знала і файно співала дуже багато народних співанок на весіллях та храмах. Розповідають, що вона могла протягом трьохденного гуцульського весілля виконувати різні обрядові співанки і не повторюватися («одну й ту саму співанку не співала два рази»). Крім того Марію Кречунєк (Чукутиху) старожили нашого краю запам’ятали ще й тим, що вона вбиралася найкраще за всіх жінок у святкове гуцульське вбрання, любила крутити кучері та прикрашати свою голову гарними квітами. Ще й зараз серед верховинців побутує вислів: «А шо ти так си розспівала єк Чукутиха?», «А шо ти так  вивбираласи єк Чукутиха?» або «Так дуже  люб’їтси єк Чукут из Чукутихов».


Народилася Марія Кречунєк (Чукутиха) 26 квітня 1836 року на Жаб’євщині. Відомо, що її тато називався Василь Кречунєк, а мати – Євдоха Костюк. Пізніше Марія Кречунєк, 10 листопада 1867 року, вийшла заміж за Йосипа Полєка (1830-1917) у село Ясенів Горішній. Марія і Йосип прожили разом 50 років і були зразковим люблячим подружжям. В їхній сімї було 5 дітей: Юрій (1852 р. н.), Євдоха (1867 р. н.), Іван (1870 р. н.), Николай (1875-1910) і Єлена (1881-1923). У селі Ясенів Горішній, в будинку № 47, залишилась жити наймолодша дочка Єлена Полєк. Вона двічі виходила заміж.

Перший раз вона вийшла заміж 1906 року за Никифора Котюка-Курилюка (1883-1912) із села Устеріки. Із першим чоловіком у них було два сини: Василь Курилюк (1908-1957) і Юрій, що помер маленьким 1910 року. Коли перший чоловік Никифор Курилюк помер, то вдова Єлена, 1913 року, вдруге виходить заміж за Дмитра Підгорєка (1885-1945) із Ясенова Горішнього. Із другим чоловіком вони мали 3 дочки: Марію (1914-1928), Анну, що померла маленькою 1919 року і Василину (1923-2008). За наймолодшу дочку Василину потрібно додатково сказати, що вона народилась 11 жовтня 1923 року і через 11 днів залишилась сиротою, без матері. Сталося так, що її мати Єлена Підгорєк 22 жовтня 1923 року померла після важких пологів. Таким чином маленька Василина залишилась сиротою із татом Дмитром і своєю бабусею Марією Кречунєк (Чукутихою). Пізніше вдівець Дмитро Підгорєк вруге одружується – на вдові Насті Микитчук (1889 р. н.) із Красноїлля. Пані Настя стала не просто мачухою, а другою турботливою мамою для маленької Василини. З часом Василина Підгорєк виросла, вийшла заміж і також народила дітей. Один із її синів пан Микола Максимюк (1959 р. н.) зараз живе у сусідньому селі Рівня і є правнуком Чукутихи.

Відомо, що внук Марії Кречунєк (Чукутихи) – Василь Никифорович Курилюк (1908-1957) жив і помер в Устеріках на присілку Зелена Єма. А його син Василь Курилюк, 1936 р. н., зараз проживає у Високопольському районі Херсонської області і є ще одним правнуком Чукутихи. Саме від пана Василя Курилюка ми по телефону довідались про інших нащадків Чукутихи.

Прожила Марія Кречунєк (Чукутиха) майже 100 років і померла десь приблизно в 1931-1936 роках. Похована вона на старому кладовищі у Верхньому Ясенові. Її похорони добре пам’ятає місцевий старожил пан Дмитро Кумлик.

Іван ЗЕЛЕНЧУК, Ярослав ЗЕЛЕНЧУК
Чукутиха:таємниці старої гуцулки Чукутиха:таємниці старої гуцулки Reviewed by Василь Герей on 07:20:00 Rating: 5

Немає коментарів: