Максим Залізняк:під покровом таємниці

Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває: 
Тяжко!, важко! Кат панує,
А їх не згадають» 
(Т.Шевченко «Гайдамаки»)
Національно-визвольна боротьба українського народу завжди посідала особливе місце в історії України. Однією з таких героїчних сторінок є «Коліївщина» — визвольна війна під проводом Івана Гонти та Максима Залізняка 1768 р. Лишаючи осторонь трагізм тих подій, акцентуємо нашу увагу на пошуках батьківщини Максима Залізняка.
Історикам небагато відомо про ранній період життя Максима. Існують дискусійні питання щодо певних віх його біографії. Зокрема, місця народження, походження, політичного статусу в ході повстання та кінцевої цілі повстанців, подальшої долі після вироку. Ми ставимо за мету, розглянувши довідникову літературу та проаналізувавши погляди істориків та краєзнавців на біографію Максима Залізняка, з’ясувати його місце народження, походження та вік. Метою цієї публікації є аналіз історіографії і джерельної бази, присвяченої місцю народження М.Залізняка для з’ясування поставленого питання.

Довідкову історичну літературу в залежності від трактування місця народження М.Залізняка можна розподілити на декілька груп. Частина фахівців однозначно стверджує, що Максим Залізняк народився в с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області.
Інша частина дослідників, в силу невизначеності місця народження М.Залізняка, займає двояку позицію, зазначаючи існування двох різних відомостей про місце народження М.Залізняка. Можна зазначити тут такі праці, як Українська радянська енциклопедія, Довідник з історії України, Украинский Советский Энциклопедический словарь, Довідник історії України та ін.
Поряд з двома вказаними населеними пунктами, зустрічаємо згадки як про місце народження Максима Залізняка, таких населених пунктів України, як с. Мельники (суч. Чигиринського району), с. Олексіївка (суч. Бобринецького району Кіровоградської області), с. Пиківці (колишнього Бердичівського повіту).
На ще одній, «івківській», версії народження Залізняка не зупиняється жоден довідник. Серед цих сіл варто відмітити с. Олексіївка. Вперше цей населений пункт фігурує як батьківщина Максима Залізняка у відомого дослідника Запоріжжя А.О.Скальковського. Він у своїй праці «Наезды гайдамак на Западную Украину в XVII в.» говорить: «На річці Громоклей, в Бобринецькому повіті Херсонської губернії, де тепер село Алексіївка, жив старий запорожець Григорій Залізняк, бувший курінний товариш і полковий осавул, який до 1755 р. сидів зимівником на річці Сурі, Кодацької паланки, а опісля переселився туди. Із двох синів молодший Максим заступав його у війську в Тимошівському курені. Запорожці того куреня говорили, що він був родом із Польщі, зі села Пиковець і щойно, в 1740 або в 1750 р., прибув на Запоріжжя. Але всі погоджувалися, що Максим Залізняк був козак хоробрий, розумний, грамотний і довго служив у військовій пушкарській команді». «Олексіївську» версію повністю повторив Д.Мордовцев, та через сотню років В.К.Чернецький.
Вищезгадана «олексіївська» версія, безперечно, має право на існування, але без документального підтвердження зв’язку с. Олексіївка саме з М.Залізняком — героєм Коліївщини вона залишається на рівні припущення...

Наукова думка впевнено відкинула Олексіївську та інші версії й зупинилась на двох вищезгаданих: чи село Івківці, чи містечко Медведівка. Зі всією гостротою питання місця народження Максима Залізняка постало ще на зорі нашої державності — у 1993 р., коли громадськість відзначала 225-річчя від початку Коліївщини. Саме тоді у с. Медведівка було встановлено пам’ятник одному з керівників гайдамацького руху Максимові Залізнякові. Розходження в трактуванні місця народження М.Залізняка призвели до непорозуміння стосовно місця встановлення монумента керівникові Коліївщини. Жителі як с. Медведівка, так і с. Івцівці Чигиринського району ревно наполягали на встановленні пам’ятника саме в своєму населеному пункті. Жителі обох сіл і зараз пригадують ті сварки...
А в с. Івківці — коштом сільської громади в центрі села було споруджено постамент з силікатної цегли й встановлено гіпсове погруддя Максима Залізняка, роботи видатного культурного та громадського діяча, скульптора, живописця, графіка, народознавця, народного художника України, лауреата Державної премії України ім. Т.Шевченка, широко знаного в Україні й далеко за її межами заслуженого скульптора України Івана Макаровича Гончара.
На перший погляд ситуація виглядала як боротьба амбіційних претензій окремих населених пунктів. Та попри місцеві амбіції, питання місця народження М. Залізняка залишається нез’ясованим i нині. Коли ми знов звернемось до історичної наукової літератури, то відразу стає зрозуміло, що дана проблема так і залишається невирішеною. Виходять друком все нові праці, присвячені історії України XVIII ст. і в них продовжують «кочувати» різні дані про місце народження Максима. Спостерігається і явище замовчування відомостей про місце народження Залізняка (вочевидь з огляду на спірність питання).
У працях істориків, краєзнавців та публіцистичних творах питання про місце народження Максима Залізняка трактується по-різному. Частина науковців зупиняє увагу на с. Медведівка:
Кость Гуслистий в праці «Коліївщина (історичний нарис)» на с. 21 стосовно М.Залізняка зазначає: «Він був селянином з містечка Медведівка на Чигиринщині. Після смерті батька, коли Максимові минуло 13 років, він пішов на Запоріжжя, де деякий час був наймитом, потім він оргатував (був робітником- наймитом) в Очакові».

Котляр М.Ф. в праці «История в жизнеописаниях» на с. 215 говорить: «...Развитие событий на первый план выдвинуло Максима Иевлевича Зализняка. Историкам не много известно о раннем периоде его жизни. Во время допроса в Каргопольском карабинерном полку (июнь 1768) на вопрос: «Как тебя зовут, чей сын и прозванием и какой веры, и с какого звания, где жительство имееш?» он отвечал: «Зовут меня Максимом Иевлев сын, Зелезняк, веры греческого исповедания из мужиков, жительство прежде имел я польской области Чегиринской губернии в местечке Медведовке, а потом по смерти отца пошел в Запорожскую Сечь тому уже назад пятнадцать лет, ...в турецком городе Очакове находился в шинковом промысле».
Д.Дорошенко в «Нарисі історії України» на с. 257 пише: «На чолі цього повстання став Максим Залізняк. Він був родом із селян містечка Медведівки, став запорожцем...».
Б.Сушинський в публіцистичній праці «Козацькі вожді України. Історія України в образах вождів та полководців XV—XIX ст.» на с. 602 говорить про Максима Залізняка наступне: «...Народився він, як припускають, 1740 року, в селі Медведівці на Черкащині. Батьки його були бідними селянами, але, мабуть, хтось у його роду свого часу козакував...».
У праці «З-під булави під корону, друга половина XVIII ст. Історія України в прозових творах та документах», за ред. В.А.Смолія та О.І.Гуржія на с. 376 говориться: «Максим Залізняк народився 1740 р. у маєтку Медведівці на Чигиринщині, 13-річним хлопцем пішов на заробітки на Запоріжжя, на риболовні промисли. Згодом став козаком Пластунівського куреня».
Відомий дослідник Коліївщини І.Ю.Храбан в праці «Спалах гніву народного (Антифеодальне, народно-визвольне повстання на Правобережній Україні у 1768—69 р.р.)», також підтримав «медведівську» версію. Зі зрозумілих причин ми наводимо лише частину праць.
У монографії дослідника гайдамаччини Петра Мірчука, представника української діаспори, «Коліївщина: гайдамацьке повстання 1768 року» грунтовно досліджуються вищеназвані версії. Поряд з наведеними версіями згадується, що «запорожці Тимошівського куреня говорили, що Залізняк родом з Польщі, із села Пиковець і щойно в 1740—1750 р.р. прибув на Запоріжжя». Стосовно цієї версії, тобто с. Пиківці, то навіть на перший, неупереджений погляд, можна говорити про перекручену транскрипцію села «Івківці». Хоча село Пиківці (Пиковці) ми зустрічаємо в праці Л. Похилевича «Сказание о населенных местностях Киевской губернии» в Бердичівському повіті, а в «Списку населенных мест Киевской губернии» за 1900 р. зустрічаємо Пиківці ще й поблизу Умані.

Село Івківці визнається місцем народження Максима в працях ряду дослідників.
Так, Скальковський А.О. у «Історії Нової Січі або останнього коша Запорожського» говорить: «отаман же куреня Тимошівського засвідчив, що у війську був запорожець Максим Залізняк, син жонатого запорожця родом із польського села Івківці; близько 1757 року прибув він на Січ і був прийнятий до товариства вищезгаданого куреня. Спершу був молодиком по різних зимівниках, опісля у команді гармашів (артилеристом). Часто пропадав безвісти, і тоді всі були впевнені, що він «ходив у піхоту», тобто гайдамачив у Польщі. Говорили також, що він мешкав послушником у Межигірськім монастирі, а найчастіше ховався в лісах коло Лебединського та Мотронинського монастирів. Тут він, за переказами запорожців, отримав благословення від лебединського архімандрита на винищення поляків та євреїв. 1762 року никав аргатом на дніпровських рибальнях або шинкував (продавав горілку) в Очакові. Коли пішов у Польщу і як зібрав ватагу? Цього ні в курені, ні в коші ніхто не знав.
Голобуцький В.А. у праці «Запорожское казачество», на с. 395 пише таке: «2 июля 1768 г. на запрос Коша о личности Зализняка атамана Тимошевского куреня Василий Корж сообщил следующее: «Щислясь при курене Тимошевском родился польской области села Ивковец Максим Желизняк с приходу своего годов с пять находился на зароботках в услужении....»

В іншій своїй праці «Максим Железняк» Голобуцький стверджує, що Максим Залізняк народився в селі Івківці, тогочасної «Польської області», а нині Чигиринського району, Черкаської області. Голобуцький так описує біографію Максима Залізняка: «Максим Железняк был сыном крепостного крестьянина из села Ивковец Чигиринского староства. Максиму было 13 лет, когда он остался сиротой, без всяких средств к жизни. Еще в раннем детстве он слышал много рассказов о Запорожской Сечи, об отважных запорожцах. Теперь, в тяжелую для него годину, Максим решил отправиться на Запорожье. Тут, правда, многое оказалось не таким, как в рассказах. Максиму пришлось испытать тяжелую, полную лишений жизнь запорожского серомахи.

Про Івківську версію стверджено у таких працях:

1. Хрестоматія з історії Черкащини. «Наш рідний край». На с.176 там зазначено, що «Одним iз керівників був запорозький козак Максим Залізняк. Він народився в с. Івківці, поблизу великого села Медведівки (Чигиринського району, Черкаської обл.). За молодих літ наймитував Максим Залізняк на Запоріжжі і в Очакові».

2. Відомий краєзнавець П. Соса, у статті «Народний гнів з Холодного Яру» говорить: «Це був середній на зріст, широкоплечий, сіроокий чоловік з темно-русявим оселедцем чуба, закинутим за праве вухо. Народився Залізняк, як стверджують дослідники Мордовцев і Скальковський, на хуторі Івківці недалеко від с. Медведівки (нині села Чигиринського району) в сім’ї селянина».

Слід зауважити, що населений пункт Івківці у XVIII ст. мав статус села, не хутора. В згадці від 1762 р. говориться, що церква в с Івківці є, і священик Прокопій «на унію не приставал». С.Івківці як у XVIII ст., так і до, і після Коліївщини відносилось до казенних земель, так званої «крулевщини». Тому твердження, що М.Залізняк був «из мужиков» (в розумінні кріпосних) набуває дещо іншого змісту. М. Залізняк був вихідцем із селянської (козацької) сім’ї, котра проживала на землях, керованих старостою. Вони не були власністю старости чи певного шляхтича — ці землі разом з населенням належали «короні».

Хоч як це парадоксально звучить, але у паспорті Медведівського спомника про М. Залізняка зазначено: «Максим Залізняк, народний герой, керівник народного повстання Коліївщини народився, вірогідно, в 1740 р. у с. Івківцях...» Попри це й далі співробітники краєзнавчого музею в с. Медведівка продовжують стверджувати, що М. Залізняк народився або в їхньому селі, або на хуторі Калинівка, що між Медведівкою та Івківцями». Жодного наукового підтвердження зв’язку М. Залізняка з Івківським хутором «Калинівка» ми не знаходимо.

З вищезазначеного видно, що на сьогодні як в українській, так і зарубіжній історіографії немає єдності щодо місця народження М. Залізняка.

Якщо поглянути, чим керуються прихильники тієї чи іншої версії, яка джерельна база цих версій, то стає зрозуміло, що ґрунтуються вони на двох документах:

Рапорт отамана Тимошівського куреня Василя Коржа від 2 липня 1768 р.,

протокол допиту Максима Залізняка в Каргопільскому карабінерному полку від 26 липня 1768 р.

Оригінали цих документів зберігаються в Центральному державному iсторичному архіві України в м. Києві.

Рапорт отамана Тимошівского куреня Василя Коржа вперше опубліковано В.А. Голобуцьким у вищезгаданій праці «Максим Железняк» 1960-го року у Москві тиражем 30000 примірників. В зв’язку з тим, що наведена праця Голобуцького В.А. стала раритетом (вона відсутня навіть в Національній бібліотеці ім. В.І.Вернадського) ми вважаємо за потрібне, вдруге (перевіривши його наявність в фондах ЦДІАК України) опублікувати текст рапорту отамана Тимошівського куреня.

Рапорт отамана Тимошівського куреня про Максима Залізняка від 2-го липня 1768 р.

Отримуємо таку інформацію:

«Счислясь при курене Тимошевсном, родился Польской области:[тобто на Правобережній Україні] села Івковец, Максим Жализняк с приходу своего годов с пять находшся на заработках в услужении, а в 762 году, как отсель отлучился, проживал аргатуя [на заробітках за межами Запоріжжя) в Очакове, отколь всяким Промыслом бадался [займався). По бытности же в 762 году, подпушкарием, как з Сечи отлучился, находился по низу между козаками [тобто, промишляв на рибних промислах в дельті Дніпра], потом в турецком городе Очакове находился в шинковом промисле, где будучи обходился ли честно или нет — за отдаленностью не знаєм...»

Протокол допиту Максима Залізняка в Каргопільскому карабінерному полку від 26 липня 1768 р опубліковано в збірнику документів «Гайдамацький рух на Україні в ХVIХVIIст. «за номером 207 на с. 359.: «1768 году июня 26 дня между пойманніми при местечке У [мани] запорожскими казаками называемой полковник Зелезняк допра[шиван], на до]просе показал следующее:

Вопрос. «Как тебя зовут, чей сын и празванием, какой веры и с какого звания, где жительство имеиш?»

Ответ: «Зовут меня Максимом Иевлев син, Зелезняк, веры греческого исповедания из мужиков, жительство прежде имел я польской области Чегиринской губернии в местечке Медведевке, а потом, по смерти отца, пошел в Запорожскую Сечь тому уже назад пятнадцать лет, а из оной же области в монастыре Мотроневском, в который я пришол прошлого году в ноябре месяце».

На думку П. Мірчука, для більшості дослідників непереконливою є інформація, записана російськими слідчими в зізнаннях самого Залізняка. «Немає сумніву, що М. Залізняк, намагався, як і загал інших полонених, подавати російським слідчим неправдиві дані про своє народження і про своє минуле». Максим розумів, що в разі потрапляння протоколу до рук поляків, жоден його родич не залишиться серед живих.

Цікаво, що в працях частини дослідників Коліївщини прослідковується поєднання інформації з двох документів без згадки про с. Івківці на зразок: «Керівник Коліївщини — гайдамацького повстання 1768 року народився у містечку Медведівка на Черкащині. По смерті батька 13-річним хлопцем пішов на Запоріжжя, де був приписаний до Тимошівського куреня. Працював на рибних промислах на Дніпрі. Деякий час наймитував в Очакові»... Незрозуміло, з якої причини частина інформації з рапорту курінного отамана постійно визнається, а інша свідомо залишається поза увагою.

Стосовно віку Залізняка, то існують розбіжності з цього питання. Так, в протоколі допиту Максима Залізняка (на полях аркуша), зазначено, що йому 28 років. Тобто він народився близько 1740 р. П.Куліш же зазначав, що «Не старий іще чоловік, літ може сорок, а може й більше. Вероніка Кребс (дівоче прізвище Младанович), донька губернатора Умані Младановича, згадує про М. Залізняка так: «Железняк присматривался к нам в течении нескольких минут. Я припоминаю себе несколько его физиономию; судя по всему, это был обыкновенный разбойник». Ми робимо висновок, що варто вірити протоколові допиту М.Залізняка, і вік Максима був близько 30 років, хоча, в силу складних умов життя, він міг мати вигляд і сорокарічного чоловіка.

Внаслідок багаторазового некритичного використання авторами довідникової літератури, істориками, авторами шкільних підручників твердження про народження Максима Залізняка в с. Медведівка, воно перетворилось у встановлений факт. Тобто без належного обґрунтування та підтвердження доказами, відбулась заміна терміну «проживав» на «народився». Що призвело до однозначної підтримки «медведівської» версії, а серед громадськості утвердилась думка, що дійсно Залізняк є уродженцем Медведівки.

На нашу думку, проблема дослідження місця народження М.Залізняка має базуватися лише на аналізі першоджерел, якими є архівні документи: рапорт отамана Тимошівського куреня про Максима Залізняка від 2-го липня 1768 р. та протокол допиту М.Залізняка в Каргопільському карабінерному полку від 26 липня 1768 р. Саме на основі цих документів, ми можемо стверджувати, що місцем народження М.Залізняка, є с. Івківці Чигиринського району, хоча з часом він «жительство имел» в містечку Медведівка. Слід об’єктивно розглянути поставлену проблему й хоча б віддати належну шану місцю народження людини, котра востаннє в історії Українського козацтва стала на захист «вольностей козачих й віри грецької». У зв’язку з отриманими висновками, пропонуємо переглянути екскурсійні маршрути музею «Холодний Яр» і віддати належну шану батьківщині Максима Залізняка — селу ІВКІВЦІ.


Назар ЛАВРІНЕНКО