Остання зрада Суворова

Покоління радянських людей виросли в переконанні, що, окрім денщика Прошки, інших супутників у житті прославленого генералісимуса не спостерігалося. Наприклад, про те, що в знаменитого полководця була дружина Варвара Суворова, історія цнотливо мовчала.

Пращур нареченої — князь Володимир

Мабуть, Суворов залишився би парубком, якби не тиск із боку 70-річного батька. У листопаді 1773-го генерал у відставці Василь Суворов домігся для сина відпустки з турецького фронту. Старий побивався, що їхній стародавній рід згасає. І вмовив єдиного сина оженитися.

Наречену полководець шукав у московських аристократичних родинах. Він був дворянином без титулу, але генеральські погони, гучне ім’я та прихильність цариці Катери-

ни ІІ робили його вельми привабливим нареченим. До того ж Суворов мав понад 2 тис. кріпаків.

Варвара

Гідна дівчина знайшлася в сім’ї князя Івана Прозоровського. Свій родовід вона вела від київського князя Володимира Хрестителя. Варвара Прозоровська залишилася без приданого, бо її батько вліз у борги. Княжна мала вже 23 роки — незважаючи на вроду засиділася в дівках. Прозоровський, зваживши, що претендент на руку Варвари — грошовитий, дав згоду на шлюб.

Місце служби — Крим

Весілля справили 16 січня 1774-го. А вже наступного ранку молодята відбули на турецький фронт. Медового місяця не було. Через півтора року в подружжя народилася донька Наталя. «Доня вся в мене», — хвалився щасливий батько в одному з листів. Називав дитину «суворочкою».

Вони часто перебиралися з одного гарнізону до іншого. Від безперервних переїздів поганими дорогами в тряских екіпажах Варвара мала два викидні.

Навесні 1778-го Суворов командував військами в Криму й на Кубані. Оселився з родиною в Бахчисараї. Перевів туди й 31-річного двоюрідного небожа Миколу. Племінника призначив своїм представником при кримському хані Шагін-Гиреєві.

Невдовзі випрохав родичеві підвищення. «Згляньтеся, найсвітліший князю, — писав віце-президентові військової колеґії Григорію Потьомкіну, — на нещасного по службі, проте щирого до неї, і природною Вашою великодушністю задовольніть його службу». За кілька тижнів Микола одержав звання прем’єр-майора, що відповідає теперішньому полковникові.

Співав концерти українця Бортнянського

У жовтні 1778-го Суворов переніс свою ставку до Євпаторії. Дружину й доньку, які в Бахчисараї захворіли на лихоманку, відправив до свого маєтку в Полтаві. Супроводжувати їх наказав небожеві.

Сам полководець оселився в замку біля Чорного моря. Він уставав о першій годині ночі. Не вдягаючись, марширував по спальні. Тримав перед очима зошити з татарськими й турецькими словами — вивчав ці мови.

Потім обливався крижаною водою й грівся біля каміна. Чай командувачеві подавав кухар Матька. Суворов любив чорний чай, виписував із Москви найдорожчі сорти. Під час чаювання писав листи. Потім співав по нотах духовні концерти українського композитора Дмитра Бортнянського. Від третьої до четвертої ранку по всій окрузі лунав його чудовий бас. Лише після цього Суворов одягався та кликав ад’ютанта, який доповідав про справи.

Снідав він наодинці. Біля столу чергував старий лакей Прошка, який не дозволяв йому їсти зайве. Інколи лакей мусив забирати тарілку силою. Прошка казав: «Роблю це за наказом генерал-поручника Суворова!» «Так, — погоджувався Суворов, — його треба слухати».

Полтавські пристрасті

Навесні 1779-го до Євпаторії приїхав племінник Суворова, Микола. Він привіз дядькові золоту табакерку з діамантами й написом: «За витіснення турецького флоту з Ахтиарської гавані й від кримських берегів». Це був дар імператриці Катерини ІІ.

Швидке просування Суворова-молодшого по службі дратувало офіцерів. Один із них розповів, що Микола закрутив роман із дружиною полководця Варварою Іванівною. У Полтаві він провів у її спальні 24 доби.

Суворов написав листа управляючому полтавським маєтком. Усе підтвердилося. Генерал за кілька годин змарнів. А тоді вирішив розлучитися.

У вересні 1779-го Суворов подав заяву до Духовної консисторії. Він просив про розлучення. Але папери повернули, бо скаржник не вказав свідків подружньої зради й не сплатив мита.

Полководець надіслав до Святійшого Синоду скаргу вже на консисторію. Там узяли бік Суворова. Це викликало неабиякий переполох у родині Прозоровських. Варвара помчала до чоловіка в Крим. Повзала перед ним на колінах. 31 січня 1780-го Суворов звернувся до Синоду з проханням призупинити справу. Подружжя замешкало під одним дахом, але окремо.

Життя з розбитим серцем

Улітку 1782-го Суворов подався на Кубань. Із дружиною, яка поїхала до Москви, більше не бачився. Полководець подав заяву до Синоду, аби завершити справу про розлучення. Генералові відмовили. На суддів міг чинити тиск віце-канцлер Російської імперії князь Голіцин — рідний дядько Варвари. 4 серпня у жінки народився хлопчик, якого записали Аркадієм Суворовим.

Аркадій

Суворов відіслав дружину до її батька. Він призначив їй пенсію у 1200 рублів на рік, яку потім збільшив до 3 тис. 9-річну «суворочку» Наталку полководець віддав до Смольного монастиря. Та розлучитися з нелюбою дружиною не зміг.

Варвара

Коли на трон зійшов Павло І, Суворов потрапив у опалу, адже був фаворитом імператриці. У лютому 1797-го його відправили у відставку. Ситуацією скористалася Варвара. Вона надіслала чоловікові листа з вимогою заплатити за неї 22 тис. рублів боргу. Суворов не погодився. Жінка поскаржилася князю Куракіну, той доповів Павлові І. Імператор зажадав довідку про статки полководця. Дізналися, що Суворов має нерухомість у Москві. А від 9080 кріпаків дістає щороку 50 тис. рублів і володіє діамантами на 100 тис. рублів.

Монарх наказав Суворову виконати прохання дружини. Той відмовився. Натомість віддав Варварі свій московський будинок і призначив 8 тис. рублів пенсії щорічно.