Таємниця Чорної княгині:чаша скорботи

У XV-XVI ст. найбільш потужним волинським родом були князі Острозькі з маєтками у Острозі над річкою Горинь, що виводили своє коріння з Рюриковичів. Родина дала історії славетних мужів - Великого Гетьмана Литовського Костянтина Острозького, а також його сина, Василя-Костянтина Острозького, українського магната, воєводу київського, маршалка Волинського, видатного політичного і культурного діяча, одного з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.

З того ж роду походить і княжна Гальшка Іллівна (Єлизавета, Євдокія) Острозька, яку зачаровані сучасники називали найгарнішою жінкою XVI ст. «Така краса народжується протягом століть, завойовує собі славу... і пам'ять про неї зберігається у нащадків...» (С.Соловйов).

Острозька кн. Гальшка - дочка князя Іллі Костянтинови­ча Острозького і Беати Костелецької. Беата народила дочку, мабуть, в день святої Єлизавети, тобто 19 листопада 1539 року. В офіційних докумен­тах, зокрема, в книгах Литовської метрики вона записана під ім'ям Альжбети, Ельжбети, а також по-народному Гальшка і під цим ім'ям вона увійшла в літера­туру.

Беата Костелецька, мати Гальшки

Батько Гальшки - Ілля Острозький - із нетерпінням чекав народження дитини, але рівно за три місяці до народження дитини при загадкових обставинах він помирає.  Беата, вихованка королівського двору в Кракові, овдовівши, отримує величезні маєтності згідно заповіту, написаного її чоловіком буквально за три дні до смерті. Князь Ілля подбав не лише про майновий стан дружини й визнання законності появи на світ дитини, на яку вона чекала. Важливе місце у заповіті займало визначення опікунів для Беати та майбутньої дитини; Ілля просить стати ними польського короля Сигізмунда-Августа та його дружину - італійку Бону Сфорца. Ще до одруження Беати з князем Іллею Острозьким вона перебувала під опікунством монаршої сім'ї. Гальшка стала власницею багатьох міст, містечок, замків, маєтностей роду Острозьких - некоронованих володарів Волині. Це ж багатство, як вважається, і стало головною причиною трагічної долі княгині.

Виняткова краса та величезні розміри успадкованих Гальшкою маєтностей спокушали багатьох претендентів домагатися її руки. Представники багатьох магнатських сімей намагалися породичатися з могутньою родиною Острозьких. 12-річна Гальшка була дуже вдалою «партією» - шлюб з нею мав неабияке соціально-політичне значення. Хто ж не зацікавлений у тому аби разом із красивою молодою дружиною отримати великий посаг і гучні титули? На це і розраховували Мартин Зборовський, Дмитро Вишневецький, Микола Маленький, Дмитро Сангушко... Але Сигізмунд-Август не бажав, аби хто- небудь із польських і литовсько-руських магнатів одружив свого сина на Гальшці. Саме тому він змушує княгиню Беату дати слово, що без його згоди дівчина не буде видана заміж. І було б усе добре, якби не амбітність Беати та дядько Гальшки - князь Василь-Констянтин Острозький. Останній мріяв видати племінницю за старосту черкаського та канівського, князя Дмитра Івановича Сангушка.

Василь-Костянтин Острозький, дядько Гальшки

Мати спочатку підтримувала «братового» - князя Василя-Костянтина, але змінила свої плани, що не було дивним. Беата - нервова, імпульсивна, неврівноважена (за свідченнями сучасників) жінка, продовжувала шукати вигідну партію для доньки. Але чи могла вона передбачити, що закоханий у Гальшку красень-князь Дмитро Сангушко залишить Черкаси і стрімголов кинеться до родинного замку Острозьких, аби силою гарантувати виконання умов уже підписаної шлюбної угоди? Чи сподівалася Беата, що її 13-річна донька буде обвінчана в Острозькій церкві відразу ж після того, як замок захоплять люди Василя-Костянтина Острозького та Дмитра Сангушка?

Напевно, ніяка хитрість чи материнська інтуїція не могли допомогти Беаті Костелецькій врятувати доньку від небажаного (як вона вважала) для неї шлюбу. І тоді Беата, вдало граючи роль скривдженої та обманутої матері, посилає королю скаргу на Сангушка, а згодом і сама їде «шукати справедливості» до Кракова.

Реакція короля зрозуміла - його воля невиконана. Мало того - його волю зігноровано. Суд було призначено і над Дмитром Сангушком і над Василем-Костянтином Острозьким, і незважаючи на те, що жоден із них не з'явився на розгляд справи, вирок був вкрай суворий - Дмитра присудили до позбавлення честі, маєтностей та життя, а дядька Гальшки позбавили опікунських прав. Молодята, попереджені про вирок суду, тікають до Чехії, де мали б переховуватись у Рудицькому замку,  хазяїном якого був тесть В.-К.Острозького - Ян Тарнавський. А чи легко втекти, коли відразу ж по їхнiм слідам наздогін вирушило близько 200 шляхтичів та слуг?

Одним із претендентів на руку Гальшки був Мартин Зборовський. Зрозуміло, чому саме він, разом із своїм батьком, очолив переслідувачів, наздогнав та жорстоко побив у місті Липки Дмитра Сангушка, з яким було лише декілька слуг. Смерть старости черкаського та канівського у лютому 1554 року в чеському місті Яромірі та вдівство Гальшки (у 14 років!) - це лише другий акт драми, що не поступається шекспірівськiй.

Острозький замок

Король не залишає поза увагою долю дівчини, а точніше - величезних багатств старшої гілки сім'ї Острозьких  і хоче знову її одружити. Для ролі нареченого обрано старого графа, вдівця Лукаша Гурку - воєводу берестейсько-куявського. Гальшка виходить заміж вдруге... Проте мати княгині не погоджується з вибором короля і веде переговори з князем Семеном Юрійовичем Слуцьким. Вiн у 1559 році втікає у львівський домініканський монастир, прихопивши Гальшку. 20-річна жінка втретє обвінчана...

Беата не врахувала важливого чинника - другий чоловік Гальшки живий і здоровий, до того ж має широку підтримку з боку короля. Після облоги монастиря Гальшку силоміць відвезли до маєтку Шамотули (Познанське воєводство), де вона провела 14 років майже у повній ізоляції в середньовічному замку. Тут і народилася легенда про «чорну княгиню». За оповідями, у вікні замкової вежі часто з'являлася постать княгині, одягненої у все чорне. Гальшка вела аскетичний образ життя і не спілкувалася ні з ким, окрім служниць. Рідко до замку навідувався і власник - Лукаш Гурка, на той час познанський воєвода. І лише після його смерті в 1573 році, 33-річна княгиня залишила замок у Шамотулах і переїхала в місто Дубно до родового маєтку батька.

Сказання Скарги (Гальшка у верхньому ряду, спирається на руку)

У польських хроніках тих часів, а також у працях істориків XVIII-XIX ст. можна зустріти згадки про психічну хворобу Гальшки, яка нібито втратила розум і доживала свій вік у Дубно на утриманні дядька - Василя-Костянтина і двоюрідного брата Януша Острозького. Але ж і після 1573 року знайдені документальні свідчення того, що Гальшка брала безпосередню участь у господарських справах, виступала перед свідками в суді. Вона чітко і ясно усвідомлювала свої дії. Це підтверджує і написання княгинею в місті Турові заповіту (тестаменту), що датується 16 березня 1579 року.

Згідно заповіту, окрім поділу майна між родиною та слугами, Гальшка виділяла величезну суму («шість тисяч грошей лічби литовської») на заснування та матеріальну підтримку «шпиталю та академії Острозької»: «...записую варунком  і обов'язком моїм на шпиталь, на академію Острозскую, на монастиру Светого Спаса недалеко Луцка над рекою Стиром і на селі Дорогиню шест тисячей коп грошей литовских». Справедливо ж названо її фундаторкою першого вищого навчального закладу на території Східної Європи.

Помирає Гальшка Острозька в кінці грудня 1582 року - їй тільки-но виповнилося 43 роки... Карколомні кульбіти життя волинянки породили чимало легенд, переказів.

Доля «чорної княгині» зацікавила багатьох українських, польських, російських, чеських істориків, літераторів, хронологів -

І.-Ю.Крашевського, О.Гваніньї, А.Пшездєцкого, І.Шараневича, В.Антоновича, І.Стебельського, Ю.Волья, Ю.Роллє, М.Максимовича, С.Соловйова, І.Савчина...

Проте не лише краса (духовна - не меншою мірою) та непорушна частка таємничості у долі Гальшки викликає зацікавленість сучасних митців та науковців. Багатьом нашим заможним сучасникам слід було б повчитися у меценатки доби пізнього Середньовіччя, куди ж слід направляти свої «інвестиції». Завдяки Гальшці та її дядькові Василю-Костянтину постали «Волинські Афіни» - освітній та культурний центр в Острозі.

За лагідний характер і красу Гальшку  любили городяни ...і  в своєму тестаменті вона все своє рухоме майно заповіла простим людям. Але заповіт на розвиток освіти на той час був незрозумілим - вважає проректор сучасної Острозької Академії Петро Кралюк:

"Люди середньовіччя були зорієнтовані на відмолювання гріхів - вважалося, якщо даєш гроші на церкву, щоб за тебе молилися, то твоя душа може мати вічне спасіння. А вона ці гроші дає не на церкву - можливо її життя було настільки важким, що вона вважала, що за життя очистилася, і вирішила віддати гроші на таку неординарну для того часу справу..."

Острожани вважають княжну Гальшку  ангелом свого міста  і розповідають, що душа Гальшки іноді прилітає на мури замку у вигляді птаха, нагадуючи землякам про своє покровительство над містом...

Ім'я княгині Гальшки (Єлизавети) Острозької завжди асоціюватиметься з такими поняттями як краса, розум, багатство, благодійність і... трагічна доля. Спадкоємиця багатств славного роду Острозьких та меценатка, а одночасно - вкрай нещаслива жінка, яку в легендах називали «чорною княгинею» і «чорною вдовою»...

Одна з легенд розповідає, що коли молодий місяць виходить з-за хмар, і місячне світло м'яко падає на страшні стіни Шамотульського замка, біля однієї з веж з'являється  жіноча фігура в чорному, і досі оплакує своє нещасне кохання...

За матеріалами публікацій П.Кралюка, Л.Антощук, В.Одарченко.