Доля вкраденої пісні

Відомий романс,пісня  

«Поручик Голицын»
була нагло «позичена» у Миколи Матоли.Автор музики і слів український повстанець –Микола Матола.Написана вона була у 1949 .


У пісні "Поручик Голицын" є український аналог, відомий іще з кінця 1940-х років. Найцікавіше те, що прототипом відомого російського романсу стала пісня, написана вояком Української Повстанської Армії.

Мабуть, усі знають російський романс "Поручик Голицын". Свого часу його виконували багато російських співаків-бардів, але найвідоміше виконання Олександра Малініна. Ця пісня стала своєрідним гімном білогвардійської романтики.

Однак самі білогвардійці з еміграції цього романсу не знали. Немає його й у старих збірниках пісень та романсів. Ніхто з ветеранів денікінської, врангелівської чи колчаківської армій не пригадували "поручика Голицына".

Перші згадки про цей твір датовані кінцем 60-х — початком 70-х років. На екрані пісня з’явилась у радянському фільмі "Заговор против страны Советов".

Ще романс нібито мав звучати у фільмі "Нові пригоди невловимих", який вийшов на екрани у 1969 році. Однак у фінальній версії білогвардієць поручик Пєров, ад’ютант полковника Кудасова, виконує романс "Русское поле".

Про те, звідки взявся білогвардійський романс, якого не знають самі білогвардійці, відзняті документальні фільми й написано безліч дослідницьких статей. Однак у жодній з них так і не було однозначних відповідей.

Але, як виявилось, у російського романсу є український аналог, відомий ще з кінця 40-х років. Найцікавіше те, що прототипом відомого російського романсу стала пісня, написана вояком Української Повстанської Армії.

Український повстанець Микола Матола написав пісню "Друже Ковалю" у 1949 році, а вже потім, в 60-ті роки, вона була перекладена російськими виконавцями і стала "білогвардійською".

У пісні "Друже Ковалю" описується розмова двох повстанців про нелегку боротьбу, яка майже не має шансу на перемогу. Мелодія пісні один в один збігається з мелодією російського романсу.

Олексій Кривошеєв

Оригінал пісні «Друже Ковалю» викрадений московськими злодіями:
Четверту добу уриваються плови,
Сльозиться у схроні зволожений мур.
Не плачте душею, мій друже Ковалю,
…Бо дуже нелегко й мені самому.

Уже котрий тиждень чекаємо грипсу,
Коли запалає Вкраїна в огні.
Мій друже Ковалю, затягнемо пісню,
Бо дуже нелегко й самому мені.
Кудись наші коні помчали далеко
І долю понесли у зоряну ніч.
Нам сниться в розлуці згорьований батько,
Зсивіла дружина приходить у сні.
А нам би одверто агітки лукаві
Розбити об святість твердої руки.
Та іменем нашим свої чорні справи
Ізнову прикрили московські полки.
І мачуху долю, й брехливу неславу
Нам подарували звитяжні роки.
Тож будьмо незламні, мій друже Ковалю,
На славу Вкраїні, на вічні віки!

Російська підробка під білогвардійський стиль:
Четвертые сутки пылают станицы,
Горит под ногами Донская земля.
Не падайте духом, поручик Голицын,
Корнет Оболенский, седлайте коня.

Мелькают Арбатом знакомые лица,
С аллеи цыганки заходят в кабак.
Подайте бокалы, поручик Голицын,
Корнет Оболенский, налейте вина.
А где-то ведь рядом проносятся тройки…
Увы не понят нам в чем наша вина.
Не падайте духом, поручик Голицын,
Корнет Оболенский, седлайте коня.
А в сумерках кони проносятся к яру…
Ну что загрустили, мой юный корнет?
А в комнатах наших сидят комиссары
И девочек наших ведут в кабинет.
Над Доном угрюмым идем эскадроном,
На бой вдохновляет Россия-страна.
Раздайте патроны, поручик Голицын,
Корнет Оболенский, надеть ордена.
Ах, русское солнце — великое солнце,
Корабль-император застыл, как стрела…
Поручик Голицын, а может вернемся?
Зачем нам, поручик, чужая земля?


Доля вкраденої пісні Доля вкраденої пісні Reviewed by Василь Герей on 12:56:00 Rating: 5

5 коментарів:

  1. І шо?! )) А "Лента за лентою набої подавай" - це перероблена червоноармійська "Гулял по Уралу Чапаєв-гєрой". Шо теперка робити?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Братіша незнаю звідки така інформація,но в когось із слухом проблеми.

      Видалити
  2. Пісню написали українці — Гончаренко-Галич і Матола, полтавчанин і закарпатець.
    Марія Матола - дружина Миколи, донині мешкає в Ужгороді, підтверджує авторство тексту і наголошує що Микола любив цей романс. Гончаренко ж є автором первинного тексту і вочевидь музики, хоча РФ цього не визнає.
    З нього пізніше, у 1970-х Міхаіл Звєздінскій «створив» у США «білогвардійський» романс «Поручик Голіцин», слова та музику до якого написав білогвардійський полковник Георгій Гончаренко (Юрій Галич) з Полтавщини.
    https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B9_%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B5_%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8E
    Отже - ніхто нічого ні в кого не крав, просто у обох пісень один автор.

    ВідповістиВидалити
  3. А как быть французской ГРАММОФОННОЙ пластинкой конца 20-Х годов? Не делайте из Украины "родину слонов"! Ющенко уже не Президент!

    ВідповістиВидалити