Бальзаматор вождя

У радянські часи в Кам’янець-Подільському історичному музеї-заповіднику не було більш популярної лекції, аніж «Ім’я Леніна на карті Хмельницької області». Хоча Ленін ніколи не бував ані на Поділлі, ані в Україні, проте тільки в Кам’янці-Подільському до 1991 року були проспект і площа Леніна, а на ній посередині пам’ятник вождя, друкарня імені Леніна. Кам’янчани лікувалися в Ленінській лікарні, відпочивали в парку імені Леніна, який прикрашала ще одна статуя вождя. 
Радянська людина могла не пам’ятати, коли народився той чи інший її родич, але день народження Леніна - 22 квітня - повинен був знати кожен. Саме цього дня 1870 року з’явився на світ Володимир Ілліч Ульянов - майбутній Ленін. Його батько був калмиком, мати походила з єврейської родини, корені якої сягають Поділля. 
Виключений з університету за політичну діяльність, Володимир Ульянов став професійним революціонером, очолив пролетарські маси, що призвело в Росії до більшовицької революції 1917 року, кінцевою метою якої була побудова «світлого майбутнього» в окремо взятій країні. 
Йосип Сталін, соратник Леніна, продовжив експеримент, що супроводжувався терором, голодом, репресіями. Після розвінчання «культу особи» Сталіна в суспільстві з’явилася думка, в якій світлому богу Леніна протистояло зле божество Сталіна. Лише публікація додаткових матеріалів зірвала маску і з Лені-на - головного ідола комуністичної ідеології. 
Ленін помер 21 січня 1924 року. Перед Політбюро постало питання, що робити з тілом покійного - забальзамувати, заморозити чи поховати? Патологоанатом Олексій Абрикосов, який керував розтином тіла, заявив, що надійних засобів бальзамування наука не знає, тому тіло краще поховати. 
Із Харкова в Кремль полетіла телеграма від українського наркома освіти Володимира Затонського, який також працював у Всеукраїнській комісії сприяння вченим. Він повідомляв, що в Харківському медичному інституті на кафедрі анатомії є «декілька мумій, що відмінно зберігалися», роботи професора Воробйова. 

Володимир Петрович Затонський - подолянин. Він народився 1888 року в селі Лисець на Дунаєвеччині. 1895 року родина Затонських переїхала поближче до Кам’янця-Подільського, оселилася на Підзамчі. В місцевій гімназії Володя захопився хімією, пристрасть до науки проніс через усе життя. В гімназії Затонський також вступив до учнівської соціал-демократичної організації.
1924 року за наказом Затонського професора Харківського медінституту Володимира Воробйова відрядили до Москви, де він зупинився на квартирі хіміка Бориса Збарського, уродженця Кам’янця-Подільського. 

Борис Збарський з сином

Збарський також цікавився бальзамуванням людських тіл, зокрема «методикою усунення проявів шкірного розкладання». Він був знайомий зі старим більшовиком Леонідом Красіним, відповідальним за траурну церемонію, переконав його доручити їм із Воробйовим бальзамувати тіло вождя. Робота виявилася вдалою: лежить, мов живий, - визначили члени Політбюро. 

Саркофаг із тілом Леніна поклали в мавзолей, який відкрили для відвідування. При мавзолеї в Москві організували лабораторію, що відповідала за нетлінність тіла. Її завідувачем призначили Бориса Ілліча Збарського. Не забули і про Воробйова: 1927 року Володимир Петрович став науковим керівником Українського інституту експериментальної медицини, одночасно і далі викладаючи в Харківському медінституті.
1925 року Воробйов забальзамував тіло червоного командира Григорія Котовського, що зберігається в мавзолеї молдовського міста Котовська. 1927 року був нагороджений орденом Леніна, премією імені Леніна. Помер 1937 року при загадкових обставинах. Урна з прахом вченого до 2009 року була на кафедрі анатомії Харківського медінституту. В анатомічному музеї при виші стоїть воскова фігура знаменитого бальзаматора.
30 років очолював Збарський лабораторію при мавзолеї Леніна, спостерігаючи за температурним режимом, процесами, що відбувалися в тілі. В роки війни з німцями, коли саркофаг із вождем евакуювали в Тюмень, Борис Ілліч був поруч із ним. 1945 року за організацію лабораторії біохімії раку Збарського удостоїли звання Героя Соціалістичної Праці.
1949 року спільно з професором Сергієм Мордашевим і своїм сином Іллею Збарський провів роботу над тілом болгарського комуніста Георгія Димитрова, який помер у Москві. Ілля Збарський навіть супроводжував траурний спеціальний потяг із тілом Димитрова в Софію. Болгарський уряд намагався заплатити лікарям за роботу, однак Москва заявила, що «все це - подарунок радянського народу братнім болгарам». Борис Ілліч був нагороджений болгарською медаллю «За науку та мистецтво», яка зберігається в Кам’янець-Подільському історичному музеї-заповіднику.
1952 року Збарського заарештували «за шпигунство на користь Німеччини». Його протримали у в’язниці лише рік, однак сили вченого були підірвані. Він помер від серцевого нападу прямо на лекції 7 жовтня 1954 року.
Уже після смерті Збарського працівники лабораторії брали участь у бальзамуванні тіл в’єтнамського лідера Хо Ши Міна, ангольського Агоштінью Нету, корейського Кім Ір Сена.
З плином часу деякі кумири нації упокоїлися в землі. Так, 1992 року на центральному цвинтарі Софії перепоховали Георгія Димитрова, в серпні 1999 року п’ятьма вибухами знесли і його мавзолей. Проте збереглися мавзолеї з тілами Йосипа Броз Тіто, Мао Дзедуна, Володимира Леніна та деякі інші.

Валентина ВОЛКОВА