Невідомий Малевич:життя і квадрат

Казимира Малевича і досі вважають одним із найзагадковіших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.

Культовий «Чорний квадрат» написано в 4 примірниках. Два зберігаються в Третьяковці, ще один – в пітерському Російському музеї. Четвертий примірник придбав російський «Інкомбанк» у родичів художника 1993 року за 250 тисяч доларів. Картину сім'я нібито знайшла в комірчині, на дні ящика з картоплею. 1998 року, коли банк розорився, «Чорний квадрат» став головною цінністю в розрахунках з кредиторами. На світовому арт-ринку почався ажіотаж, і щоб полотно не вивезли за кордон, в аукціон втрутився російський уряд. 2001 року твір за мільйон доларів придбав власник «Норильського нікелю» олігарх Володимир Потанін. Він передав картину в «Ермітаж».

Автопортрет, 1933р.

«Прем'єра» першого, найстарішого варіанту «Чорного квадрата», відбулася в 1915 році на «Останній виставці футуристів „0,10“» у Москві. Концептуальна назва розшифровувалася просто – «0» означав кінець мистецтва в його традиційному розумінні, а «10» – перший крок авангардистів у напрямку невідомості. Під цим кроком Малевич і мав на увазі супрематизм. Однак колеги художника по експозиції заборонили йому використовувати це слово – вони не розуміли, що Малевич має на увазі. У супрематизмі вперше в історії мистецтва домінантою було оголошено не зображення, а форму і колір. Багато хто вважає, що Малевичу цією виставкою справді вдалося «поховати» старе. Кажуть, що Пікассо охолов до кубізму саме після того, як побачив «Квадрат».

Другий варіант «Чорного квадрата» 1923 року Малевичу довелось написати, бо оригінал на той час став виглядати жахливо. Із поманливої чорноти почала банально лущитись фарба. Так буває, коли картину написано поверх іншої. У бідного Малевича не було чистого полотна, і йому доводилося експериментувати на своїх старих роботах. Пізніше за допомогою спектрального аналізу реставратори відновили "первісну" картину. Нею виявився вписаний у квадрат трикутник червоного кольору.

Будинок в Києві де народився Малевич

«Чорний квадрат» створено дрібними ударними мазками в стилі імпресіоністів. Цікаво, що в ході роботи Малевич використовував усі барви палітри, крім чорної. Ба більше – жодна зі сторін «квадрата» не паралельна іншій. Виходить, що «Чорний квадрат» – зовсім не квадрат, і він не чорний. Спочатку назва у шедевра була «Чотирикутник».

Підпис на полотні Малевич залишив такий: «Я ПОЧАТОК усього». Він стверджував, що пережив щось схоже на екстаз, «бачив на полотні вогненні блискавки». У публічній лекції на закритті виставки «0,10» митець назвав квадрат своїм другим ідеальним «я», «живим царственим немовлям, дитям четвертого виміру і повсталим Христом». Ця робота стала його візитівкою, підписом і манією. За кілька років до смерті майстер спроектував для себе супрематичну труну – з чорними квадратом і трикутником на кришці. Останнім квадратом у житті художника стало підніжжя його улюбленого дуба в селі Немчинівці (100 на 100 см), де, за заповітом, його поховали.

Одне з останніх фото з третьою дружиною

Багато хто вважає, що 1930 року під час другого ув'язнення (за «шпигунство на користь Німеччини») Малевич вигадав грановану склянку. Художника начебто «дістала» крихкість казенного посуду, і він вирішив додати «ребер жорсткості». Опинившись на волі, митець, мовляв, поділився своєю ідеєю з автором скульптури «Робітник і колгоспниця» Вірою Мухіною. І разом вони ніби і спроектували цей культовий у СРСР предмет. На жаль, це міф. Перший «гранчак» зійшов з конвеєра лише 1943 року в місті Гусь-Хрустальному. Новоспечена форма допомагала утримати склянку на піддоні тільки-но винайдених посудомийних машин. Таким чином посуд менше бився.

З картону, гіпсу і дерева Малевич конструював «архітектони» – об'ємні композиції, в яких геометричні фігури «врізалися» одна в одну під прямим кутом. Митець вірив, що саме такою буде архітектура майбутнього. І хоча тоді з нього кепкували, багато вертикальних архітектонів за конфігурацією справді нагадують сучасні хмарочоси. Крім того, вважається, що творіння Малевича використовували при проектуванні головного корпусу МДУ.

Донька з вдовою біля могили

1.Сам художник стверджував, що багато в чому на нього вплинуло українське село і українське народне мистецтво.

2. Казимір Малевич дуже гарно співав і мав чудовий бас. За свідченнями його знайомих і родичів, однією з його улюблених пісень була наступна: 

«Гуде вітер вельми в полі,

Реве ліс ламає,
Козак журиться сердешний,
Долю проклинає.

Гуде вітер вельми в полі,
Реве ліс ламає,
Плаче козак молоденький,
Що робить не знає…»

3. У пізніші періоди своєї творчості багато в чому його надихала аерофотозйомка. Пейзажі які були отримані згори — надихали його на творчість.

4. Багато в чому, нормальні умови для роботи у Києві Казиміру Малевичу забезпечувало заступництво Миколи Скрипника — народного комісара освіта УРСР.

5. Світове визнання до Казиміра Малевича прийшло у 1927 році, коли він відвідав зі своєю виставкою Варшаву, Берлін і Мюнхен. Але він був змушений терміново повертатись до Ленінграду і залишити за кордоном частину твоїх творів.

6. Незважаючи на світове визнання, посилення сталінської диктатури призвело до того, що стиль Казиміра Малевича виявився не бажаним. Його манера і стиль були названі буржуазними, які не можуть відображати реалій соціалістичного життя.

« де серп і молот, там смерть і голод»

7. Єдиний художник у творчості якого відобразився Голодомор 1932—1933 рр. На малюнку який було виконано олівцем, Малевич зобразив 3 фігури на обличчі яких зображені серп і молот, хрест і труну. Цей малюнок — алюзія на цитату з народної пісні: « де серп і молот, там смерть і голод»

8. Друзі Казиміра Малевича, все ж таки, не виконали його передсмертне побажання, і не встановили над його  похованням архітектон — один з його абстрактних макетів, у якому мав бути телескоп направлений на Юпітер.

9. Багато в чому, нормальні умови для роботи у Києві Казиміру Малевичу забезпечувало заступництво Миколи Скрипника — народного комісара освіта УРСР.

10. Саме ж тіло Казиміра Малевича помістили у труну, у формі хреста. Під час війни, місце його поховання було втрачене, а згодом віднайдене группою ентузіастів.