Масонство в Україні

Масонство — це релігійно-філософський рух, витоки якого сягають ремісничих церковних братств середньовіччя. Основна мета масонів, або вільних каменярів — «об’єднати людей на засадах братерства, любові, взаємодопомоги й рівності». Нині в усьому світі є близько 45 млн. масонів; вони належать до вагомих політичних і фінансових спільнот нашого часу.

До масонства ставляться по-різному: одні вважають його респектабельною і трохи снобістською грою політиків та фінансистів, інші — світовою змовою ультрарадикалів. З одного боку, існує низка революцій і повстань, до яких причетні масони, зокрема Французька революція й повстання декабристів, з другого — незрозумілі паси в хитросплетіннях європейської політики, змов і скандалів.

До масонських лож мають змогу вступати всі: студент і банкір, єпископ і комісар поліції, без жодних обмежень за кольором шкіри, національністю та релігійною належністю. Як каже заступник Великого магістра «Великого сходу Франції», «ми приймаємо всіх, хто поділяє доктрину масонства, а саме: вірить у Великого архітектора всесвіту, розвиває в собі благородство, самопожертву, колективізм. Хто ставить перед собою мету побудови Храму всередині себе й царства Божого на землі. Ми не приймаємо екстремістів і фанатиків, наша організація стоїть осторонь політичних процесів суспільства» . Документи масонства свідчать про його аполітичність, але...

1981 р. в Італії на віллі фінансиста Лічо Джеллі поліція проводить обшук, пов’язаний з розслідуванням фінансової діяльності господаря та його колеги, банкіра з Палермо Синдони. Під час обшуку знаходять списки ложі «П-2» з іменами політиків, військових, фінансистів та державних урядовців Італії, Бразилії, Ліберії, Аргентини, Єгипту. За словами самого Джеллі до ложі входило 2400 осіб. Документи ложі проливали світло на чимало білих плям політичної історії останнього часу: ложа фінансувала повернення до влади режиму Перона в Аргентині, путч Боргезе 1970 р. у Римі, ряд терактів у Північній Італії тощо. Цей чорний перелік не зупинили навіть арешти членів ложі 1986 р. Банкір ложі Сяндона був отруєний у міланській в’язниці — «колеги» боялися, що він заговорить, а йому багато було відомо про зв’язок з ватиканськими банками, впливових «братів» зі США та допомогу спецслужб.

Слідом за скандалом в Італії вибухнув новий у Фінляндії, пов’язаний з діяльністю хельсинської спеціальної ложі «Суомі лоосі І». До неї входили дипломати деяких країн, військові фінської армії та фінансисти. В тому ж 1985 р. в Європарламенті депутат Пітт виступив із запитом про засилля масонських лобі в ЄЕС. З 1988 р., за свідченням італійських джерел, відновила свою діяльність ложа «П-2», хоча процес у Болоньї 1989 р, засвідчив її причетність до вибуху на болонському вокзалі. На процес було викликано лідерів болонських лож «Замбона де Роландис» та «Віртус» Дзанетті, Гасбаріні, Монако.

У Великобританії почався рух з метою демаскування масонів у місцевих органах управління та пар ламенті, подано парламентський запит щодо діяльності масонських лож.

Отже, як бачимо, більшість європейських лож активно діє на політичній арені.

А як стоїть справа з масонством в Україні?

У нас масонство має власні й досить давні традиції. Вплив ідей Григорія Сковороди та церковних братств підготував сприятливий грунт для діяльності вільних каменярів. У середині XVIII ст. масонські ложі під впливом сусідів — Росії та Польщі — з’являються й на теренах України. Більшість у цих ложах становили іноземці — поляки, німці, багато було й росіян. Ложі діяли безсистемно й не мали координуючих центрів. У них панували еклектика й імпульсивні пошуки: від алхімії до спіритизму, від провінційних пліток до вивчення доктрин Фіхте та Беме.

Але на початку XIX ст. картина змінюється, більшість у ложах вже складають українці. Серед них бачимо поміщиків, зокрема Лукашевича, письменника Івана Котляревського, представників козачої старшини — Кочубеїв, Капністів, Скоропадських та інших. Визнаними масонсь кими центрами України стають Київ, Львів, Полтава, Одеса, Харків, Житомир. Ложі беруть під свою опіку шпиталі, школи, дитячі будинки, займаються просвітницькою діяльністю, друкують книжки, розповсюджуючи їх через книгарні та біблійні товариства.

Низка лож французької орієнтації зайнялася політичною діяльністю. Ложі «Об’єднаних слов’ян» у Києві та «Любові до істини» у Полтаві, зокрема, переросли в політичні таємні товариства, метою яких було обмеження самодержавності і створення конфедерації слов’ян на рівних засадах.

Після поразки повстання декабристів багатьох українських масонів було заарештовано, а масонство заборонено. Відбулися процеси над членами «Малоросійського таємного товариства» декабристів, зокрема над Лукашевичем, автором «Катехизису автономіста» і програми діяльності товариства. Відтак відбулося польське повстання, яке стало останнім спалахом надії на свободу; у повстанні взяли участь польські товариства з України «Тамплієри», «Друзі» та українські добровольці.

Настала доба тривалого забуття, або, за масонською термінологією, — «сну». І лише на початку XX ст. масонство відновило свою діяльність на території Російської імперії. Біля витоків стояли слухачі Російської вищої школи суспільних наук українці М. Ковалівський та В. Немирович-Данченко. Під наглядом французьких братів вони створюють спочатку за кордоном, а згодом і в самій імперії мережу масонських лож. В Україні ложі виникають у Києві, Житомирі, Одесі, Полтаві та інших містах. У 1900 р. всі ложі об’єдналися навколо Великої ложі України; в них було представлено кращі політичні та культурні сили. Згадаймо хоча б деякі імена. Гросмейстером Великої ложі України був С. Петлюра, адептом декількох лож був М. Терещенко, міністр фінансів Тимчасового уряду, членами ложі «Великий схід народів Росії» — М. Василенко, М. Грушевський та інші.

Українські ложі входили до загальної мережі масонських лож імперії, але вже на першому Конвенті лож Росії 1912 р. почалася боротьба лож української орієнтації на чолі з М. Грушевським, який вважав, що «Росія не має права на цілісне існування», з проросійськими ложами на чолі з В. ІПтенгелем. З початком Першої світової війни зв’язки між російськими та українськими ложами припиняються, українські ложі займають пораженські позиції. Для переговорів у Київ приїжджав один з російських лідерів масонства Некрасов.

У Києві на той час було організовано місцеву Раду — за статутом такі ради створювались там, де існувало п’ять лож. Членами Ради були Штенгель, Маркотун, Петлюра, Грушевський, Григорович-Барський. У жовтні 1917 р. на засіданні Верховної ради Росії українські депутати Григорович-Барський і Чебаков ознайомили депутатів з позицією українських лож
— «повне відокремлення від Росії і переорієнтація на Німеччину».

У буремний період усе може відмовити, але не масонські зв’язки. Членами ложі «Об’єднані слов’яни» були С. Петлюра, П. Скоропадський, а її гросмейстером — С. К. Маркотун (Макогон Разумовський), пізніше особистий секретар гетьмана П. Скоропадського. Маркотун проводить ряд переговорів з французькими «братами» у Стокгольмі, Києві та Мурманську; метою їх було фінансування Гетьманату.

Відтак місце Великого магістра України посідає С. Петлюра, якому емісари французьких лож надали кошти на створення гайдамацьких частин і фінансування проантантівських видань.

Після поразки військових частин УНР С. Петлюра вивіз до Франції архів та реліквії українського масонства. Пізніше у Франції організувалася ложа «Голос України», яка увійшла до Великої ложі Франції.

У 1922 р. радянська влада розпочала наступ на масонство. 1923 р. був заарештований С. М. Чебаков, Великий магістр ложі «Єдинення» в Києві. Після арешту Б. В. Савинкова були розгромлені й київські групи, з якими він контактував під час рейдів до Росії. В 1929 р. в Криму і Харкові заарештовано членів анархо-містичних гуртків «Орден світла» та «Орден тамплієрів».

І знову масонство поринуло в дуже тривалий «сон». Лише в 1990-91 рр.. спочатку в Парижі, а потім у Москві розпочинаються переговори з питань відновлення лож. Навесні 1991 р. в Росії під опікою французьких «братів» відкривається кілька лож. Відтак у Білорусі, Прибалтиці, Україні з’являються ложі під опікою «братів» з США, Італії, Франції та Англії.

З 1991 р. в Україні знову відновлюється масонство. Осередки відкриваються в Києві, Львові, Харкові, Одесі — переважно під патронатом Великої національної ложі Франції та ложі «Великій схід Франції».

«Всевидюче Око» на 500 гривняхУкраїни

Масони в Україні

Відомі українські масони

Фактично, весь уряд незалежної України в період розпаду Російської Імперії (УНР), та й Тимчасовий Уряд в останній складався з масонів. Тому наведемо тільки деякі імена:

Михайло Грушевський, перший Президент УНР

Симон Петлюра, Перший Великий Магістр Великої Ложі України

Сергій Моркотун — один з найвисокопоставленіших масонів України, що був рекомендований навіть Папюсом

барон Федір Штейнгель — представник київських масонів (яких під кінець 1917 р. зібралося близько тисячі) на Великому Сході народів Росії

Сергій Єфремов, Андрій Ніковський, Володимир Чеховський, В'ячеслав Прокопович

Також до українського масонства належали:

Переважна більшість купецьких та промислових родів Києва, Полтави, Одеси, Харкова майже протягом усього 19 століття, частини 18-го століття

Ханенки

Терещенки (у тому числі Микола Терещенко, міністр фінансів у Тимчасовому Уряді)

Ланжерон, другий мер Одеси та керівник Новоросійського краю, де Рибас перший мер Одеси, де Ришелье керівник Новоросійського краю

грецькі родини Одеси

Розумовські (весь рід, у тому числі Гетьман)

Іван Котляревський (засновник української літературної мови), і багато інших.

Можливі масони України: Г. Сковорода, Т. Шевченко, М. Драгоманов, І. Франко.

Сучасний стан масонства в Україні

На сьогодні в Україні існує регулярна Велика Ложа України, яка об'єднує шість лож:

«Три Колони» в Києві

«Фенікс України» в Харкові

«Каменяр» у Львові

«Золота Акація» в Одесі

«Світло», освячена Великою Ложею Австрії у Львові

«Імхотеп до Полум'яної Зорі» в Івано-Франківську

масонські групи у Чернівцях, Запоріжжі, Дрогобичі

Ложа «Три Колони» взяла ім'я однієї з численних українських лож, що була утворена приблизно двісті років тому. Зараз її офіцери використовують під час робіт кольє, що були збережені у Франції, і зокрема те, що колись носив Симон Петлюра, Президент Української Республіки та Великий Майстер Великої Ложі України до 1922 року.

Ігор РИМАРЕНКО