Ференц Ліст :кохання подільської княгині

Ференц Ліст (1811-1886) увійшов в історію як композитор, піаніст, диригент, педагог, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи. Він став першим піаністом, який виступав із сольними концертами. Ними він заслужив визнання як професіоналів, так і публіки. Попри те, що немає жодного запису гри піаніста, його вважають одним із найвпливовіших піаністів своєї епохи. Є в біографії Ліста і подільські сторінки, його виконавчою майстерністю насолоджувалися також у Кам’янці-Подільському. 

Композитор всесвітньої слави Ліст написав у заповіті: «Усім, що я зробив за 12 останніх років, я зобов’язаний жінці, яку я стражденно мріяв назвати своєю дружиною, чому, однак, завадили зло й мерзенні інтриги окремих людей. Ім’я цієї коханої жінки – княгиня Кароліна Вітгенштейн.» І вона жила в Україні…

Ясновельможна пані – благодійниця
У середині січня 1847 року 36-річний композитор і піаніст Ференц Ліст давав концерти в Києві. У місті саме тривав Хрещенський ярмарок. Сюди з’їхалоcя багато поміщиків і купців. Перед виступом 23 січня композитор вийшов прогулятися ярмарковою площею. Тут його увагу привернула пісня “Віють вітри, віють буйні”, яку співала сліпа дівчина під акомпанемент старого бандуриста.

Ліста так вразив її спів, що на своєму першому концерті у залі Контрактового будинку на нинішній однойменній площі на Подолі того ж дня він виконав імпровізацію на цю тему. Виступ мав великий успіх. Два наступних концерти Ліст давав у залі Університету св. Володимира, сучасному актовому залі Червоного корпусу Київського університету. Білети розійшлися по рублю. Тоді це були чималі гроші. М’ясо, наприклад, коштувало 4 коп. за кг, пшениця — 1,5 коп./кг, а молода кріпачка — близько 150 руб.
Після виступу до піаніста підійшов секретар музиканта й протясгнув гаманець, у якому лежало 100 рублів. «Який благодійник це передав? — здивувався Ліст. — Тут дуже багато.» – «Одна ясновельможна пані», — відповів секретар.

Якби не карти…
Благодійницею виявилася 28-річна княгиня Кароліна Сайн-Вітґенштейн. Вона була однією з найбагатших поміщиць Правобережної України. Мала 15 сіл і 4 643 кріпаків. Приїхала до Києва в торговельних справах. Почувши, як захоплено кияни розповідають про виступ угорського піаніста в Контрактовому будинку, вирішила піти на його концерт в університеті. І захопилася Лістом.

За кілька днів він надіслав їй листа з подякою за пожертву. У відповідь Вітґенштейн запросила музиканта до свого маєтку Воронівців у Літинському повіті Подільської губернії (нині — Хмільницького р-ну Вінницької обл.). Композитор спершу думав відмовитися, бо планував після Києва їхати до Константинополя. Та перед від’їздом він програвся в карти. Тож вирішив скористатися запрошенням до маєтку Вітґенштейнів. Шлях туди лежав через Житомир, де музикант дав кілька концертів і заробив на подальшу дорогу.

Господиня Воронинців

6 лютого Ліст приїхав до Воронівців. Княгиня познайомила Ференца зі своєю 10-річною донькою Марією та чоловіком Миколою. Невдовзі князь Вітґенштейн поїхав до Петербурга.
«Знову приїжджав до мене за грішми — поскаржилася Кароліна Лістові. — Він гуляє у столиці, п’є, тринькає моє майно, а я маю давати раду господарству та виховувати доньку. Як мені це все набридло!» (І справді, уся місцева аристократія знала, що із чоловіком, князем Миколою Сайн-Вітгенштейн, сином російського фельдмаршала, княгиня не живе. У перший рік спільного життя князь ощасливив її дитиною, а потім лише зрідка з’являвся перед дружиною, щоб узяти в неї грошей на гулянки в Петербурзі.)

Того ж вечора княгиня читала Лістові свій щоденник, який вела з юності. Ця жінка вразила музиканта. Ліст закохався. Кароліна, не озираючись назад, усіма силами пристрасної душі вирішує порвати з минулим, навіть якщо в майбутньому їй загрожуватимуть злидні і безслав’я. Ференц Ліст – єдина людина, з якою вона може уявити собі нове життя. Він пообіцяв княгині повернутися до маєтку, щойно закінчить концертне турне. “Повірте мені, Кароліно, що я так само божеволію, як Ромео, якщо, звичайно, це можна назвати божевіллям, — писав їй. — Співати для вас, любити вас і дарувати вам радість. Я хочу зробити ваше життя красивим і новим. Кохаймо ж одне одного, моя єдина й славна Любове. Богом клянуся, що люди ніколи не зможуть розлучити тих, кого навіки з’єднав Господь”.

Удвох – проти світу

Варто згадати, що світські дами всієї Європи обожнювали музиканта. Вони готові були стати його коханками. Але Ференц мріяв про затишний будинок і люблячу дружину. У Єлисаветграді (сучасний Кіровоград) піаніст дав свій останній концерт і повідомив публіці, що завершує гастролі. Наприкінці лютого він повернувся до Воронівців.Пзнавайте цікаві історії на сторінках спільноти "На скрижалях"
«Я хочу розлучитися із чоловіком і жити з тобою, — сказала Кароліна до Ліста. — Уже написала листа імператору. Та боюся, що родина не дозволить мені це зробити.» Ліст, своєю чергою, написав листа своєму товаришеві баронові Шоберу, першому радникові австро-угорського посольства в німецькому герцогстві Саксен-Веймар. Той обіцяв допомогти.
Невдовзі Ліст отримав від барона листа. Той повідомляв, що герцогиня Марія Павлівна, сестра російського імператора Миколи І та правителька князівства Саксен-Веймар, розпорядилася купити для них невеликий палац Альтенбурґ. Герцогиня радила закоханим попервах жити окремо, аби містом не поповзли плітки. Але російський цар не дав дозволу на розлучення. А родичі Кароліни, дізнавшись, що вона хоче поєднати свою долю з музикантом, пригрозили відправити її до божевільні або монастиря. Тоді жінка продала всі свої коштовності, узяла доньку й вирішила тікати з Росії. Ліст чекав на них у маєтку друга неподалік російського кордону.

Княгиня-черниця й композитор-чернець

Через Галичину втікачі дісталися Чехії, потім – Відня, а звідти на поштових каретах приїхали до Веймара. Ліст там став придворним капельмейстером і невдовзі завдяки йому це місто стало центром музичної культури Європи. Серед написаних ним творів є цикл “Колоски, зібрані після жнив у Воронинцях”. У його основі — українські мелодії. Цикл містить три п’єси. Перша — “Українська балада”, друга — “Думка”, написана на тему пісні “Ой, не ходи, Грицю”. А третя — “Жалоба” на мотив “Віють вітри”.

За цей час Кароліну на Батьківщині позбавили титулу й усіх майнових прав. Згодом їй удалося довести, що батьки видали її заміж проти волі, коли вона була ще неповнолітньою. Новий російський імператор Олександр ІІ дав згоду на розлучення з князем Вітґенштейном. Та Кароліна була католичкою й не змогла отримати дозвіл на розлучення від Папи Римського.

Тому мучилася через свій невизначений статус у суспільстві. Боялася, що Ліст її покине. Щоби не збожеволіти, шукала розради в подорожах. Разом із донькою їздила європейськими курортами. Зрештою, після 10 років життя у Веймарі оселилася в Римі.

Важка невизначеність гнітить Ліста, його переслідує думка залишитися у Ватикані, писати суто духовну музику й присвятити решту життя служінню Церкві. І коли приходить звістка про смерть князя Вітгенштейна й Кароліна стає вільною, Ліст у зеніті своєї слави постригається в ченці.

У квітні 1865-го Ференц Ліст став настоятелем монастиря. Його церкву неподалік Веймара часто відвідували шляхетні гості, аристократи й знатні чиновники. Кароліна також покинула мирське життя, стала черницею. Вона служила у Ватикані, багато працювала й створила 24 томи історії світової релігії. 1869-го Ліст залишив духовний сан. Та Кароліна не змогла порушити обітницю…

Доброслава Хміль