Таємниця короля Данила

До Данила не було Данила. Таким тавтологічним зворотом можна охарактеризувати ситуацію довкола імені правителя Галицького та Володимирського князівств Данила Романовича. Адже до нього ніхто з Рюриковичів такого імені не носив. Після нього траплялося, але він був першим, хто запровадив «моду» на це ім’я. Звідки в Рюриковичів виникає традиція найменування синів саме таким іменем і куди спроба відповісти на це питання може завести?
Чи існує зв’язок між Північною Сирією ІV-V ст. і Галицько-Волинським князівством? З точки зору логіки, цей контакт уявити собі важко. Вони перебувають у різних площинах як у хронологічному, так і територіальному плані. Але історія інколи дозволяє собі бути алогічною.
У V ст. на території сучасної Сирії виникає вкрай специфічний вид аскетизму, зараз відомий під назвою стовпництво. Суть цієї аскетичної практики полягала в тому, що монах-аскет більшу частину свого життя проводив на високому (або не дуже) стовпі. Зі стовпа він повчав учнів, звідти спілкувався з тими, хто до нього приходив. Це був особливий вид усамітнення та зосередження на молитві.

Першим до цієї практики вдався Симеон Стовпник, котрий зійшов на стовп 423 року. Він користувався великим авторитетом серед віруючих. Багато людей прибувало, щоб послухати його, а інколи до нього зверталися за порадою навіть впливові правителі. Пізніше у нього з’явились учні: преп. Іоанна, преп. Симеона Стовпника-молодшого, преп. Аліпія та преп. Даниїла.

Прп. Даниїл Стовпник. Фрагмент розпису церкви Панагії Мавріотиси в Касторії. Кін. XII ст.

Є всі підстави вважати, що першого коронованого монарха на Русі, тобто Данила Романовича, назвали саме на честь цього аскета. В період правління Данила про Даниїла Стовпника вже знали і навіть вшановували культ цього святого. Можливо, на його честь навіть називали міста Cтолп’є та Данилів.

На честь цього святого Данило Галицький збудував монастир. Це був перший на Русі монастир у його честь. У Галицько-Волинському літописі під 1268 роком повідомляється, що місцем розташування цієї сакральної споруди був Угровськ на Західній Волині. Місто, на жаль, дотепер не ідентифіковане й існує лише на папері.
Якщо ж іти далі за літописом, натрапляємо на факт про «абата з Гори Святого Даниїла» Григорія, котрий брав участь у посольстві Данила до Риму 1264-го. Якщо тут йдеться про той самий монастир, то він міг мати вагомий статус.

Перші королі Русі

На імовірну популярність стовпництва як аскетичної практики на Русі, вказують і наступні аргументи. У Холмі, який був столицею держави Данила Галицького, вчені віднайшли і досліджують достатньо велику кількість башт-стовпів. Якісь із них стоять на самоті, інші — поруч із монастирями. Тут одразу напрошується паралель із баштами-донжонами, військово-оборонними спорудами, характерними для тих часів. Але в світлі останніх знахідок від цієї думки, мабуть, можна відмовитися. Скажімо, на верхньому ярусі однієї з таких веж у Столп’є, що під Холмом, було знайдено залишки келії. З іншого боку, є відомості, що в XV ст. у цій вежі жив «піп Вавила». Ці аргументи вказують радше на сакральне, а не військове значення об’єктів.

Раз по раз зустрічаємо і ряд інших цікавих згадок у літописах. Так, в оповіді про побудову Холму знаходимо дані про високу вежу, яку зводили в центрі міста. Хроніст Ян Длуґош, описуючи прихід Данила в Люблін, подає наступну характеристику: «Він, прийшовши в Люблін, захоплює як замок, так і місто… і забирає всю землю Люблінську і будує у Середньому замку круглу вежу». А як вам такий уривок із Галицько-Волинського літопису коли під час військових дій у Любліні, князь Конрад Земовитович, відчуваючи небезпеку, «вибіг на стовп до монахів із боярами своїми і слугами»? Очевидно, всі ці фрагменти підтверджують не просто наявність на Русі уявлень про стовпників, але й їхню немалу популярність. Так виглядає, що шанував стовпників і Данило, котрий 1223 року перед однією з битв «поклонився Богу і святому Симеону». Відтак, це наштовхує на думку, що Даниїл Стовпник справді міг бути патроном князя, котрий, швидше за все і був названий на його честь.-

Данило Галицький:таємниця корони і коронації

Імена тоді давали, опираючись на кілька традицій. Перша з них — називати на честь святого, день котрого припадав на час хрещення немовляти. Другий — іменем святих, котрих вшановували або в день народження дитини, або впродовж одного-двох тижнів від дня народження. Найімовірніше, друге і мало місце в випадку з Данилом Галицьким.

Євген Гулюк