Олена Кульчицька:спадщина модерної галичанки

Художниця Олена Кульчицька вдягалася вишукано. Любила розкладати пасьянс. Карт не тасувала, а підкидала вгору. Потім збирала й розкладала знову

Художниця Олена Кульчицька написала понад 4 тис. робіт і майже півстоліття вчила дітей і студентів малювати.

Вона народилася 16 вересня 1877 року в Бережанах — невеликому містечку на Тернопільщині. Була третьою дитиною в сім"ї окружного судді. Рід Кульчицьких походить із села Кульчиці, що під Самбором, де родина мала придомок Смитанка-Ручка. Батько Лев Кульчицький (1843—1909) — радник суду, адвокат, громадський діяч, член багатьох товариств, перший директор «Народної каси» в Косові. Мати — Марія Кульчицька (з дому Стебельська) (?— 29 грудня 1939-го). Сестра — Ольга Кульчицька (1875, м. Устечко — 29 березня 1940-го, Львів).

Через два роки родина переїжджає до Кам"янки-Струмилової (тепер Бузька, райцентр на Львівщині). Саме звідти починаються перші спогади художниці, згодом занотовані в щоденнику, який вона вела протягом усього життя.

Про старшого брата Володимира згадує рідко, лише зазначає, що мати "більше любила сина". Зате були дуже дружніми із старшою на 2 роки сестрою Ольгою. Олена зробила кілька десятків її портретів. Навіть долі їхні були схожими — обидві не вийшли заміж, викладали дівчатам у школі: Ольга — ручну працю, Олена — рисунок. "Мама була дуже працьовита й вимагала, щоб ми вміли працювати, — згадувала художниця. — Ми з сестрою Ольгою повинні були самі ляльок одягати. Батько дістав нам "Журнал мод і крою". Тому наші ляльки мали різні "модні" строї, включно до українського і японського". Оленка не любила стригтися. Щоб донька не плакала, мати дарувала їй якусь забавку: "Стриження було мені дуже прикре, бо сусідські діти кликали "хлопчик пана начальника", — пояснює вона в щоденнику.

Дитинство закінчилося, коли її віддали до школи при монастирі Сакраменток у Львові. Із туги за рідними дівчинка починає малювати. 1902-го вона вступає до приватної художньої студії. Після її закінчення можна було вступати до Школи прикладного та декоративного мистецтва у Відні — єдиного тоді вищого закладу в Австро-Угорщині, куди приймали дівчат. Перед вступом сестри кинули жереб: кому продовжувати навчання. Доля всміхнулася молодшій.

У травні 1908-го Олена "з добрим успіхом" склала іспити. Удвох із сестрою вони їдуть у подорож музеями Європи: Мюнхена, Страсбурга, Парижа, Лондона, Женеви. Повернувшися до Львова, де тепер оселилися батьки, Олена виставила 50 картин, створених за час навчання у Відні. Художник Іван Труш написав у газетній рецензії: "Для української штуки (мистецтва. — "ГПУ") прибула нова поважна сила".

За настановою батька "жити з власної праці" вона йде вчителювати. Спочатку до ліцею, а через рік переводиться до Перемишля (тепер у Польщі), у державну вчительську семінарію. Напередодні Різдва 1909 року помирає батько, Лев Кульчицький. Мати та сестра переїздять до Олени. Вона стає головним годувальником: пенсія матері й зарплата сестри надто маленькі. Кульчицька постійно зайнята в школі, час на малювання має лише в неділю. Досхочу малює тільки влітку, в Карпатах.

Это бездарная старуха, которая совершенно не умеет рисовать

У період між світовими війнами вона створює графічну серію портретів українських письменників. Ілюструє дитячі книжки, ювілейне видання повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків", збірку новел Василя Стефаника. 1939-го помирає мати, а через рік — сестра. Олена у своєму щоденнику постійно звертатиметься до неї.  Вона переживе Ольгу на 27 років.

Коли у 1940-х до Західної України знову прийшла Червона армія, Кульчицьку запрошують викладати до Львівського поліграфічного інституту. Вона стає професором, народним художником України. Та її твори на виставки приймають неохоче, бо в них не було "радянської ідеї".

"Це була прекрасно збудована, підтягнута й струнка дама. Видно, дбайливо слідкувала за своєю фігурою, — згадує львівський художник Дмитро Крвавич. — Одяг Кульчицької був шитий у дуже добрих кравчинь". У партчиновників, які носили однотипні сірі костюми, вона викликала роздратування. Якось на зборах у львівському міськкомі партії працівник комбінату образотворчості Холенков, творчі здобутки якого зводилися до малювання гасел, кинув на адресу Кульчицької: "Это бездарная старуха, которая совершенно не умеет рисовать". У залі промовчали. Відтоді Олена Львівна жодного разу не була в Спілці художників.

Життя й творчість Олени Кульчицької в часи Другої світової війни — недостатньо вивчені. Відомо лише, що в ті роки вона, працюючи в музеї НТШ, займалася дослідженням народного мистецтва та педагогікою. Знаємо також, що 1943 року у Львові відбулася її виставка, організована Українським центральним комітетом і Спілкою українських образотворчих мистців. Експозиція була присвячена 35-й річниці творчої діяльності мисткині. Після другого приходу совєтів Олена залишилася у Львові. На щастя, під час арештів української інтелігенції в’язниця якось її обминула. Хоча совєтські комісари й наглядачі зі спецслужб за українською культурою критикували деякі твори Кульчицької за їхню суто українську тематику, навіть з’явилося кілька статей, де її засуджувалося за націоналістичні ухили. Але час минав, і 1945 року Олену, на її подив, призначили на кафедру оформлення книги в новоствореному Львівському поліграфічному інституті імені І. Федорова, де 1948-го вона отримала звання професора й надалі там працювала. Стосовно Кульчицької совєти застосовували подвійну гру й незрозумілу якусь, дивовижну тактику. Їй утруднювали життя й водночас толерували її діяльність. Коли затихли нападки на неї та цькування, її навіть обирали депутатом до Верховної Ради України. А згодом наділили високим званням народної художниці.

У своїх творах Олена відтворювала дух народу так, як сама його відчувала. Спадщина Кульчицької — дуже багата. Лише в Національному музеї репрезентується близько 250 робіт. Це — мала частка з того, що створила за життя та залишила по собі майстриня. У мистецькому доробку художниці — понад 4 тис. тільки графічних робіт, а загалом у фондах художньо-меморіального її музею — близько 8 тис. експонатів. За свої знамениті художні твори Олена Кульчицька отримала цілу низку різних нагород. Слід згадати, що навіть уряд УРСР 1967 року ухвалив указ про присудження Кульчицькій високої премії імені Т. Шевченка.

Олена Кульчицька була веселою й відкритою жінкою. Як так сталося, що вона все життя була сама? У щоденнику малярка зізнається, як у дитинстві закохалася у військового, якого за кольором мундира назвала Незабудкою. А її студент Мар"ян Магдибура згадує, як під час етюдів у Карпатах Кульчицька довго вмовляла гуцульського парубка-красеня вдягнути святковий стрій і попозувати. Той погодився, але в лісі — щоб сусіди не сміялися. Доки він перевдягався, Олена Львівна раптом скочила на його коня. Той став дибки, почав гарцювати. Усі дуже злякалися, а наїзниця лише сміялася. Чи не хотіла вона привернути до себе увагу хлопця? У Львові пліткували, що Олена Кульчицька живе з одним скульптором, який так її кохає, що служить за домогосподарку. Після її смерті він нібито створив у її квартирі музей.

"Хотіла б я, коли помру, — мріяла художниця, — щоб по мені плакала трембіта, щоб сказала моїм любим Карпатам мене не чекати, я вже більше до них не прийду".

Олена Кульчицька у Львові жила на вул. Листопадового Чину, 7, де зараз відрито її меморіальний музей. Одній із вулиць у Залізничному районі міста Лева присвоєно ім’я Кульчицької. Померла українська популярна художниця 9 березня 1967-го у Львові, її було поховано з почестями на Личаківському цвинтарі, у родинному гробівці на полі 72, де також спочиває її сестра Ольга Кульчицька (1875—1940), українська майстриня художнього килимарства.

1877, 16 вересня — Олена Кульчицька народилася у Бережанах, тепер райцентр на Тернопільщині
1903–1908 — навчається у Відні (Австрія) в Школі прикладного й декоративного мистецтва
1909 — перша виставка в Львові, через три роки — в Києві
1945-го — викладає в Львівському поліграфічному інституті, отримує звання професора
1954 — виходить на пенсію
1956 — присвоєно звання народного художника України, через 11 років — присуджено Шевченківську премію
1959 — видає альбом "Народний одяг західних областей України", зразки вишивки до якого збирала все життя
1967, 8 березня — померла в Львові, похована на Личаківському цвинтарі
Твори Олени Кульчицької експонували в Києві, Львові, Берліні, Варшаві, Відні, Москві, Празі, Римі, Торонто, Гельсінкі, Чикаго. В останні роки життя за нею була закріплена людина, щоби розбирати приватний архів. У Львові діє Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької

Жанна Попови,Ярослав Стех