Папа Пій XII:"Папа Гітлера"

Напередодні Різдва 1925 року, поїздом з Берліна до Рима прибув Апостольський нунцій в Німеччині. Біля центрального вокзалу він сів у воза і попрямував у бік площі святого Петра. Під'їхавши до ватиканських воріт, до Тевтонського колегіуму, архієпископ подякував візникові і пройшов за стіни міста.

По дорозі нунцій обдумував тему, яку хотів обговорити із кардиналом держсекретарем П'єтро Гаспаром. Його метою було якомога ясніше окреслити ситуацію, яка склалася в Баварії і була пов'язана з діяльністю молодої антикатолицької партії НСДАП, на чолі якої стояв Гітлер.

Дипломат підготував листа до Святішого Отця, в якому зазначав, що члени цієї партії підбурюють людей проти Церкви, Папи і діяльності чернечих громад. Як доказ нунцій привіз кілька газет, виданих послідовниками Гітлера. Їх основний зміст зводився до пропаганди проти католиків та євреїв.

Архієпископ вважав за необхідне вжити заходів проти фанатичної, «вульгарної і жорсткої» політики, яка захоплювала Німеччину. Ім'я цього нунція було Евгеній Пачеллі. У 1939 році, на початку II Світової війни, він був обраний на престол святого Петра і став відомим всьому світу як Папа Пій XII.

Папа Пій XII.

У післявоєнний час з ініціативи КДБ була створена легенда під секретної назвою «Seat 12». Її зміст зводився до дискредитації Пія XII, за допомогою звинувачень в антисемітизмі і мовчазній підтримці злочинів Гітлера. Легенду підхопили журналісти та письменники. Пію ХІІ були присвячені десятки книг і тисячі статей, в яких він був представлений як «Папа Гітлера».

Критики Церкви звинувачували його в підписанні конкордату з Гітлером у 1933 році. На той час майбутній Папа обіймав посаду Держсекретаря Його Святості Пія XI. Слід зазначити, що ініціатива укладення конкордату відбувалася саме від Гітлера. За його пропозиції держава обіцяла Церкві можливість спокійно виконувати свою місію, але за умови, що католики не братимуть участі у політиці.

Підписанні конкордату

Понтифік опинився перед дуже важким вибором: з одного боку, він розумів, що нацистська ідеологія несумісна із католицьким вченням, а з іншого – було необхідно врятувати те, що ще було можливо. Саме з цією метою і був укладений конкордат. Папа погодився на нього, а кардиналу Пачеллі не залишалося нічого, як тільки підкоритися волі понтифіка.

Незважаючи на це, ієрарх продовжував викривати нелюдськість політики Гітлера. Він зустрічався з дипломатами багатьох країн і пояснював, що Пій ХІ не мав вибору, коли пішов на укладення договору з нацистами. У 1934 році він опублікував документ, в якому піддав жорсткій критиці расову політику Рейху.

28 квітня 1935 у проповіді до 10 тисяч паломників в Люрді він вперше публічно назвав нацистську ідеологію помилковою і повністю несумісною із католицьким віровченням. З ініціативи кардинала Пачеллі у 1935 році почалася підготовка спеціального документа, в якому засуджувалися основи націонал-соціалізму, расизму та тоталітаризму. Культ держави і расова теорія в ньому називалися псевдо-релігією.

Цей документ став основою для енцикліки Пія XI «МIT brennender Sorge», в якій прямо засуджувалася нацистська ідеологія. Понтифік написав її, спираючись на поради кардинала Пачеллі, оскільки саме він знав про нацизм більше, ніж багато його сучасників. Енцикліка «МIT brennender Sorge» була таємно надрукована в 12 німецьких друкарнях, а потім розвезена в усі парафії Рейху.

Часто настоятелі, боячись режиму, зберігали цей документ у найнадійніших місцях - табернакулюмах костелів. Нарешті 21 березня 1937 року, у Вербну неділю, енцикліка Папи була прочитана з майже всіх амвонів Німеччини. Коли Гітлер дізнався про це, він наказав терміново вилучити всі примірники документа, закрити католицькі друкарні, а їх співробітників – заарештувати. Кожен протест Церкви з тих пір зустрічався з насильством і переслідуванням з боку влади. Саме таку спадщину отримав кардинал Пачеллі, коли в 1939 році став Римським Первосвящеником.

.

Гітлер бачив у ньому свого опонента. Він навіть не послав свого спеціального представника на інавгурацію нового Папи. Міністр пропаганди Геббельс називав його «хитрим і спритним Папою-політиком» і закликав бути уважними до нього.

Адольф Гітлер вітає іимперьского єпископа Людвіга Мюллера

Пій XII ніколи не мовчав щодо зловживань нацистів. У своїй першій енцикліці «Summi pontificatus» він підкреслював єдність людської сім'ї, засуджував обожнювання держави, расизм і тоталітаризм. Тисячі примірників цього документа на територію Німеччини скидали з англійських аеропланів, а молодь з «Гітлерюгенду» була зобов'язана збирати їх і знищувати.

Папу звинувачують у тому, що він відкрито не засудив Голокосту. Однак це неправда. По-перше, Пій XII не володів достовірною інформацією про розміри масового знищення євреїв. А по-друге, він засуджував знищення «безвинних людей за ознакою їхньої національності або раси» в радіопосланні на Різдво Христове 1942 року, здійсненому завдяки Ватиканському радіо. Цікаво буде нагадати, що перші знімки, які підтверджують існування табору смерті «Аушвіц», з'явилися за п'ять місяців до того, як союзники почали визволення його в'язнів. Виникає питання: чому в той час, як у газових камерах гинули тисячі людей, військове командування мовчало про це і вирішувало інші стратегічні питання?

Відкрита допомога євреям була дуже ризикованою. Кожен крок у цьому напрямку зустрічався з репресіями з боку нацистів, тому Папа діяв таємно. Папа виступав посередником між союзниками і групою німецьких змовників, які хотіли усунути Гітлера від влади.

Папа закликав католиків у всьому світі допомагати євреям. Завдяки його зусиллям і контактам багато євреїв змогли отримати візи в країни Латинської Америки і США, можливість ховатися в католицьких монастирях і церковних будівлях. Єврейський історик Еміль Лапід зазначав, що «Пій XII, Святий Престол, нунціатура і вся Католицька Церква врятували близько 700-850 тисяч євреїв». Ізраїльська влада також визнала особливий внесок Пія XII у допомогу своїм співвітчизникам під час війни.

Таким чином, ми бачимо, що легенда про мовчання Пія XII і надуману підтримки Гітлера не має жодних підстав. Вона була вигадана для дискредитації Церкви і продовжує використовуватися з цією метою сьогодні.

О. Панченко