Вбивство Петлюри:версії і причини

Був вівторок 25-го травня 1926-го року, на вулиці Расіна ( Rue Racine) пролунало сім пострілів, від яких упав на брук Головний Отаман Військ Української Народної Республіки - Симон Петлюра.

10 травня народився, а 25 його вбили. В Парижі на 47 році життя. Серед білого дня, сімома пострілами. Демонстративно. Нахабно. До нього підійшов  невідомий і поцікавився    прізвищем, потім вихопив  пістолет  (восьмизарядний  «Меліор», калібр  7,3 мм )  і  почав  стріляти  впритул. Єдине, чим жертва могла захищатися –ціпок. Та не встиг ним вибити пістолета з руки вбивці. П’ята випущена з нього куля  була смертельною, вона  пройшла  біля  серця,  пробила  ліву   легеню.

Місце вбивства Петлюри

В  шпиталі  на  вулиці  Сен-Жермен  не  приходячи  до  тями, він помер.

 Так  закінчив  свій,  повний  звитяги шлях  боротьби  за  Україну  Голова  Директорії  УНР, Головний  Отаман, журналіст  Симон  Васильович  Петлюра. 

Є три версії причини його вбивства.

Перша, яка й перемогла, то помста єврея-анархіста Самуїла   Шварцбарда за  погроми,  які  начебто  провадив  Петлюра. Хоча є багато свідчень, що ніяких погромів Петлюра не вчиняв, а навпаки – всяко з ними боровся. Навіть Наказ Головного Отамана № 131 від 26 серпня 1919 року був наданий  у розпорядження паризького суду, в якому зокрема було сказано:  «Всіх же, що підбурюватимуть вас на погроми, рішуче наказую викидати геть з нашого війська й віддавати під суд як зрадників Вітчизни. Суд же нехай судить їх по їхніх вчинках, не жаліючи для злочинців найсуворіших кар закону. Уряд УНР, розуміючи всю шкоду від погромів для держави, видав до всього населення краю відозву, в якій закликає виступити проти всіх заходів ворогів, що підіймають погроми єврейського населення».  Та ні це, ні свідки не допомогли. Вбивцю виправдали.

Останнє фото Петлюри

Друга версія - масонська змова. Петлюра був масоном. Після 1917 року, коли розпочався розпад єдиного масонського руху в Україн. На його уламках виникло дві ложі. «Об’єднаних слов’ян» очолив великий майстер Сергій Моркотун, а масони-самостійники на основі ложі «Святого Андрія Первозванного» утворили «Велику ложу України», головою котрої і було обрано Симона Петлюру. Між цими двома ложами точилася гостра боротьба за політичну владу в Україні. От і існує думка, що саме ця боротьба й стала причиною вбивства Петлюри.

Похоронна процесія

Третя версія – рука Москви. На її користь говорить багато що. У тому числі й наступні вбивства за кордоном українських лідерів.

 

Самуїл (Самюель) Шварцбард

Вважається, що технічну сторону акції здійснював такий  собі  Михайло  Володін. Очевидно, що  наказ  усунути  Петлюру  було  отримано  в  січні  1926 року, коли Володін  почав  цікавитися  адресою  Петлюри,  котра навіть   від  українських  емігрантів трималася в таємниці. 

Посвідчення особи Шварцбарда

З  квітня  Володін та  його  спільники  вели стеження  за  Петлюрою.

 Між іншим, є дані, що Володін  свого  часу  пропонував  старому  терористу  анархісту  Махну  ліквідувати  Петлюру,  але  той  відмовився  і після цього нахабного  вбивства    виступив  у  пресі  з його  засудженням  і спростуванням антисемітизму  Петлюри.

Симона  Васильовича  Петлюру  було  поховано  на  цвинтарі  Монпарнас. Його  могила  знаходиться  біля могили  його  улюбленого  письменника  Гі  де  Мопасана.

 

Суд над вбивцею

Хто ж такий Симон Васильович Петлюра?

Народився він 10-го травня 1879 року в Полтаві ( Загородня вулиця ч. 20) у козацькій родині. 

Будинок де народивсь Петлюра

Початкову школу й дальшу освіту отримав у духовній семінарії цього міста. Ще будучи в Семінарії, в 1900 р. Симон Петлюра вступив до Революційної Української Партії (РУП). Петлюра брав активну участь у громадському житті. Щоби уникнути переслідувань поліції, він переїхав на Кубань. В Катеринограді Петлюра працював над розбором архівів Запорізької Січі, Кубанського та Чорноморського військ. Протягом двох років С. Петлюра вивчав документи та допомагав у писанні "Історії Кубанського Козачого Війська". Професор Ф.А. Щербина писав в своїх спогадах, що: " Симон Петлюра був одним з кращих його помічників, - це була стримана і симпатична молода людина, хорошого характеру, поглядів і вдачі у взаємних стосунках із людьми". За національно-культурну й революційну діяльність Симона Петлюру арештовано, але випущено за поруку, і він виїхав до Києва, а звідтам до Львова, де зайнявся політичною працею партії РУП.

У грудні 1905 року С. Петлюра поїхав знову до Києва. Центральний Комітет РУП вислав Петлюру до Петербурга редагувати український місячник "Вільна Україна". З Петербурга С. Петлюра переїхав до Москви, зупинився там на довший час. Там він одружився з Ольгою Більською. В Москві народилася їх, єдина дитина Леся. С. Петлюра та О.Саліковський працювали в Москві редакторами журналу "Украинская Жизнь". Згаданий журнал відіграв велику ролю у відродженні українського народу. За час перебування в Москві остаточно сформувався національно-політичний світогляд С. Петлюри. Свою концепцію, що до внутрішнього й зовнішнього становища України він подав уже на передодні Першої Світової Війни в " Українському Маніфесті", в якому визначив місце України серед народів, що були носіями політичного демократизму. Під час війни С. Петлюра працював при фронтовій організації в "Союзі земств і городів", із вибухом революції негайно переїхав до Києва і приступив до творення військових частин Української Республіканської Армії. Він був переконаний, що без армії неможливо вибороти волю народу - свою державу. На Першому Всеукраїнському З'їзді Симона Петлюру обрано Головою Українського Військового Генерального Комітету. Все ж поруч з іменем проф. Михайла Грушевського та Володимира Винниченка вояки відчули в особі Симона Петлюри вождя нації. 18.6.1917 р. Симон Петлюра, на пропозицію Центральної Ради, скликав 2-ий Всеукраїнський З'їзд, на який прибуло 2.308 делегатів від 1.600.000 озброєних українців російської армії. В першому Уряді України, Генеральному Секретаріяті, Симона Петлюру призначено Секретарем Військових Справ. Він із запалом приступив до творення українських військових частин та апарату армії. Петлюрі пощастило українізувати декілька армійських корпусів. Коли Гетьман Скоропадський зрікся влади й її перебрала Директорія УНР, то популярність С. Петлюри між народом і військовиками надзвичайно зросла. Він і надалі займався виключно формуванням армії. Зібрана понад 100.000 армія С. Петлюри мала проти себе декілька фронтів: большевицький й польський - з одного боку, а білоґвардійсько-антантський й анархістичний - із другого.

Щойно проголосили Акт Об'єднання Західної Української Народної Республіки з УНР, як Червона армія підійшла під Київ. Директорія, уряд й державний апарат переїхали до Вінниці, а Симон Петлюра був невідступно між вояками на фронті.

Симон Петлюра, опинившись за кордоном України, дальше продовжував свою державницьку роботу. Він спрямував свої зусилля на міжнародну політику: активізував своїх однодумців для ширення правди про Україну в цілому світі. С. Петлюра був переконаний, що "українці мусять зайняти місце серед кола вільних народів світу". Професор О. Шульгин писав:" Багато заслуг має Симон Петлюра у закордонній політиці." В Парижі С. Петлюра керував діяльністю екзильного Уряду УНР і заснував тижневик "Тризуб". Симон Петлюра - це великий державний діяч, непохитний державник-самостійник. Це великий патріот, яких кожна нація виховує лише одиницями, фанатик, що до самостійности України. Хто хоч один раз бачив непохитну його твердість у цьому питанні, а це спричинилося до того, що ідея самостійности УНР органічно зв'язана з іменем Петлюри. Симон Петлюра заявив, що 1917 -1920 роки "відродили українську націю, яка надалі активно боротиметься за свої права, за право самостійности". Таких заяв не потрібно було червоній-большевицькій Москві й активна політична діяльність Петлюри за кордоном України надзвичайно непокоїла Москву й вона готує атентат на Петлюру, ім'ям якого окреслювалося період історії України 1917 - 1920 років й українських самостійників називали " петлюрівцями ". 25.5.1926-го року агент Москви Шварцбарт непощадно стріляє в державного мужа на вулиці в Парижі. Раділи червоні кати, що позбулися найбільшого свого ворога, бо вважали, що зі смертю Петлюри, угробили й українську визвольну боротьбу. Та вороги української незалежности ніяк не розуміють, що можна фізично вбити борців за незалежність України - ідею незалежности України - ніколи не можна вбити!

Як Петлюра опинився в Парижі

Симон Петлюра прибув до Парижа 16 жовтня 1924 року. Взимку того року помер Ленін, Радянський Союз тоді не проіснував і двох років. Cталін лише стверджувався при владі. Франція далі залишалася одним із найпотужніших центрів дипломатичного впливу в Європі.

Як згадував князь Ян Токаржевський-Карашевич, Головний отаман війська УНР обрав для помешкання столицю Франції не випадково: "Тут зібралися творці грецької незалежності, тут будувалися проекти об'єднання Італії, тут оселилися сербські, чеські, інші іммігранти... Франція, був колись час, стояла в перших рядах націй, що допомагали визвольним змаганням".

Дружина Ольга і донька Леся

Симон Петлюра розраховував налагодити дипломатичні та політичні зв'язки для українського уряду в екзилі, шукав можливості нового імовірного союзництва у боротьбі проти більшовицького захоплення України.

Його мріям не судилося здійснитися. Франція визнала СРСР навесні 1924 року. Тодішня дипломатична лінія Парижа базувалася на партнерстві з усіма можливими державами, які здатні були скласти противагу Німеччині. Недовгу українську незалежність сприйняли, радше, як завершений історичний епізод, про який простіше було б забути й не думати.