Петро Шекерик-Доників: гуцульська криця

  Якби його не існувало насправді, то таку постать вартувало б вигадати й знімати про неї фільми: Петро Шекерик-Доників (1889 – не раніше від 1940) прожив недовге, але дуже насичене життя, сповнене працею на благо рідної Гуцульщини й України, війнами, окупаціями і натхненною творчістю.

 11 жовтня 1940 року,  окупаційна совєтська влада засудила до 8 років ув’язнення, після чого сліди письменника загубилися в нетрях сталінського пекла. Цей день прийнято вважати символічною датою смерті Петра Шекерика-Дониківа…

Петро Шекерик-Доників

Патріот, вояк, війт, депутат

Петро Шекерик-Доників прийшов на світ 20 квітня 1889 року в селі Голови на гуцульській Верховині. Він закінчив лише початкову, 4-річну школу, але наполегливість у самоосвіті допомогла йому стати авторитетом у громаді, війтом, послом (депутатом) до польського Сейму, а в майбутньому – ще й найвидатнішим гуцульським письменником.

Під час військової служби у Коломийському піхотному полку виборов для солдат право спілкуватися українською мовою

Фронтова нагорода

До громадських справ Шекерик-Доників не був байдужим ще з юних літ – наприклад, під час військової служби у Коломийському піхотному полку виборов для солдат право спілкуватися українською мовою. Пізніше його доля була тісно пов’язаною з армією й боротьбою за Україну: він служив на полях Першої світової, бився з більшовиками й денікінцями в складі українських підрозділів, організовував набір добровольців до Легіону Українських Січових Стрільців.

Весільне фото

Політична кар’єра Шекерика-Дониківа теж була яскравою. Він був активним членом Української Радикальної партії, делегатом Української національної ради від ЗУНР, був присутнім під час проголошення Акту Злуки на Софійському майдані в Києві. Пізніше, повернувшись на Гуцульщину, став війтом Жаб’я (нині – Верховина).

Петро Шекерик-Доників по центру. Жаб'є, 1934 рік

А в 1928–1930 роках навіть став послом (депутатом) польського Сейму. У спогадах сучасників згадується, що на засідання до Варшави він завжди їздив у гуцульському народному строї.

Святкування ювілею Франка в Криворівні. 1926р.
Петро Шекерик-Доників на світлині по центру.

Петро Шекерик-Доників переймався не тільки «великою» політикою й столичними справами, а й активно працював на розвиток рідної Гуцульщини. Він доклав зусиль для боротьби з неписьменністю серед гуцулів, організовував роботу місцевої «Просвіти» й хат-читалень, власним коштом утримував школу в присілку, відновив «Касу відродження Гуцульщини», збирав етнографічні матеріали, допомагав становленню гуцульського театру.

Гуцульський театр, 1910-ті роки. Шекерик-Доників перший зліва в середньому ряду

На посаді війта йому теж вдалося чимало зробити: було побудовано Рільничу школу, де гуцулам викладали передові методи господарювання, зведено велетенський (4 поверхи, 5 відділів!) Регіональний краєзнавчий музей Гуцульщини. До слова, саме за сприяння Шекерика-Дониківа на горі Піп Іван було споруджено обсерваторію «Білий слон», яка й донині є туристичним магнітом українських Карпат.

Петро Шекерик-Доників, війт Жєб'я і Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург), ерцгерцог, наслідник Австрійської корони, полковник УСС

З початком Другої світової війни й окупацією Західної України Петра Шекерика-Дониківа разом із сином заарештовує совєтська влада. 11 жовтня 1940 року письменника засуджують до 8-річного ув’язнення за антирадянську діяльність. На цьому його сліди губляться…

«Дідо Иванчік» – шедевр, який пережив і автора, і совєтську окупацію

Роман Петра Шекерика-Дониківа «Дідо Иванчік»

Нині Петра Шекерика-Дониківа пам’ятають не тільки як діяльного патріота й політика, а передусім як видатного письменника. А історія його шляху до читача варта окремої пригодницької книжки чи й цілого фільму. Бо magnum opus письменника – роман «Дідо Иванчік» – пережив війни й окупації у сховку, дочекався незалежної України й був опублікований тільки в 2007 році.

Письменник закінчив цей роман усього за місяць до арешту – в квітні 1940 року. Написаний на гуцульському діалекті, «Дідо Иванчік» представляє читачеві широку панораму гуцульського життя, міфології й вірувань української Верховини.

Петро Шекерик-Доників перед своєю хатою в 1940 році

Без сумніву, це найважливіший і найвидатніший текст про Гуцульщину. Звісно, не такий відомий, як «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського (до речі, Шекерик допомагав автору збирати матеріал для цієї книжки), але є всі підстави сподіватися, що з часом про діда Иванчіка довідаються значно більше українців.

Совєти позбавили життя видатного гуцульського письменника, але їм не вдалося знищити пам’ять про нього

Бо маємо нарешті повний текст (віднайдено розділи, що раніше вважалися втраченими) роману, який автентичною гуцульською говіркою записано в форматі аудіо-книги, а брустурівське видавництво Discursus за підтримки Українського культурного фонду готує до видання, в тому числі й у зручному електронному форматі, книжку-білінгву «Дідо Иванчік», переклад (чи доречніше сказати – адаптацію) якої на сучасну українську мову здійснив письменник, виходець із Гуцульщини Іван Андрусяк.

Тож сьогодні, коли відзначаємо сумні роковини смерті Петра Шекерика-Дониківа, можна констатувати: совєти позбавили життя видатного гуцульського письменника, але їм не вдалося знищити пам’ять про нього. І тепер, через десятиліття після смерті автора, видатний епічний роман «Дідо Иванчік» іде до свого читача в найсучасніших форматах.

Андрій Любка

Колаж Василя ГЕРЕЯ

Розміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання

 на "На скрижалях" заборонено.

Читайте нас на

 https://www.facebook.com/naskryzhalyah