Череп Гоголя

1 квітня – день народження Миколи Гоголя. Але не лише його життя, а й сама смерть завжди були оповиті ореолом містики. Писали, що він не помер, а заснув летаргічним сном, затим прокинувся і хотів вибратися з труни.. І що похований був без голови, і що череп украли під час перепоховання... То що тут реальність, а що міф?

Можливо, поштовхом до містифікацій стала перша глава «Вибраних місць із листування з друзями»: «Находясь в полном присутствии памяти и здравого рассудка, излагаю здесь мою последнюю волю. Завещаю тела мого не погребать до тех пор, пока не покажутся явные признаки разложения... Упоминаю об этом потому, что уже во время самой болезни находили на меня минуты жизненного онемения, сердце и пульс переставали биться...».

Ці рядки та страшні оповідки, що з’явилися після перепоховання праху Гоголя в 1931 році (і про подряпану зсередини кришку труни, і про те, що нібито скелет «лежав» на боці, і що черепа не було), й породили свого часу жахливі чутки, що письменника поховали живцем.

Легенда ця не підтверджується жодними доказами. Однак вона вперто живе й донині. Втім, одна загадкова історія таки трапилася. Коли влітку 1931 року Данилов монастир у Москві радянська влада «приватизувала» й вирішила передати під школу-­інтернат для неповнолітніх злочинців, ліквідували і монастирське кладовище. З нього перенесли прах лише трьох людей — самого Гоголя, поетів Олексія Хомякова та Миколи Язикова.

Так виглядала могила Гоголя до революції

Ось тоді і з’ясувалося, що в труні Гоголя нема... черепа! Це засвідчують і деякі учасники перепоховання (для цього було створено спеціальну комісію Спілки письменників). Професор Літінституту Володимир Лідін у спогадах «Перенесення праху Гоголя» писав: «Коли могилу розкопали, з’ясувалося, що труна перебуває в цегляному склепі, який виявився доволі міцним. Роботи затягнулись, і вже почало сутеніти, коли добралися нарешті до труни. Верхні її дошки прогнили, але бокові з металічними кутами і ручками та частково вцілілим голубувато­ліловим позументом були цілі. Черепа в труні не виявилося, і останки Гоголя починалися з шийних хребців. Скелет був під сюртуком, уціліла навіть нижня білизна з ґудзиками, на ногах були черевики на дуже високих підборах, що дало змогу зробити висновок про невисокий зріст Гоголя. Коли і за яких обставин щез череп Гоголя, залишається загадкою. На жаль, сфотографувати я не зміг, бо вже сутеніло, а вранці останки перевезли на кладовище Новодівичого монастиря, де їх і було віддано землі».

Посмертна маска Гоголя

Лідін пише, що взяв собі маленький шматочок сюртука Гоголя, який було вплетено потім у футляр видання «Мертвих душ» для професорської бібліотеки. Дещо прихопили «на пам’ять» й інші письменники, а Всеволод Іванов нібито – ціле ребро... Чи міг хтось у цій ситуації «заникати» й череп? Навряд. Хоча дослідники й цю версію також припускають.

А за іншою, череп міг пропасти ще 1909­го, коли на честь 100­річчя від дня народження письменника проводили реставрацію його могили. Дехто з дослідників (зокрема, Лідін) стверджує, що його тоді «приватизував» московський колекціонер Олексій Бахрушин – засновник Театрального музею в Москві. Він, мовляв, і підговорив працівників кладовища під час реставрації могили таємно розкопати її та викрасти череп... Лідін стверджує, що череп Гоголя зберігався­таки у Бахрушинському музеї, де, до речі, був і череп іще одного відомого полтавця – актора Миколи Щепкіна.

Класик і Берліоз

Дехто каже, що все могло трапитися ще під час... похорону письменника. Цю версію називають «булгаковською». Адже в романі «Майстер і Маргарита» Михайло Булгаков пише про літератора Берліоза, в якого на похороні крадуть голову. А роман писався саме в ті роки, коли відбулося й перепоховання Гоголя.

Варто згадати й таку дивину. Виявляється, камінь із могили Гоголя (у 1931 році там поставили надгробний пам’ятник) з часом викупила... вдова Булгакова Олена Сергіївна. І теж містика! Якось Булгаков розповів дружині, що йому наснився Гоголь, який лаяв Булгакова за його твори. Той почав виправдовуватися й сказав Гоголю незрозумілу фразу: укрити його своєю... гранітною шинеллю. Сам Булгаков так і не зміг розгадати смисл цієї фрази. Це стало зрозумілим його вдові лише через багато років після смерті письменника! Довго на могилі Булгакова не було пам’ятника. Якось Олена Сергіївна зайшла до кладовищенської майстерні й побачила оригінальний гранітний надгробок. Їй сказали, що це надгробок з могили Гоголя... Його колись зняли, поставили пам’ятник, а камінь лишився. Олена Сергіївна викупила його й невдовзі «гранітна шинель» справді вкрила Булгакова.

Сучасний вигляд могили

До 200­річчя Гоголя російський уряд вирішив повернути його могилі первісний вигляд. 2009 року чудовий надгробний пам’ятник роботи Миколи Томського з написом «Великому художнику слова від уряду Радянського Союзу» замінили на камінь з хрестом. Могилу Булгакова не чіпали, знайшли інший, схожий камінь. А загалом вийшло гірше, ніж було.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ