Оксана Коваленко:доля першого кохання Тараса Шевченка

У дитинстві Тарас погано сходився з хлопцями-однолітками. Навіть з власними братиками йому не дуже подобалось гратися. А от з чужими сестричками бавитись полюбляв.

Старша сестра Катерина була для нього Берегинею, а молодшу Ярину він любив більше за всіх. Ярина товаришувала з трохи молодшою сусідською Оксанкою. От і грався малий Тарасик з ними обома.

А потім була смерть матері, відьмочка-мачуха, яка гнала Оксану з двору. Смерть батька і життя у дяка, пошуки вчителя-маляра і повернення в домівку, де вже хазяйнував одружений Микита.

Була праця пастухом біля громадської череди. І були безсмертні вірші.

"Ми в купочці колись росли..",
"Мені тринадцятий минало...",
"Мар'яна-черниця" (вступ),
"Катерина" (10 частина).
"Слепая" ("Кого ридая призову я. - И злое серце человека ее любви не пощадит",
"Не кидай матері"

У 1828 році доля розлучила Тараса з Оксаною. Кріпак-козачок змушений був мандрувати зі своїм паном у Вільно.

Даремно вона казала йому:
Поїдеш з панами.
Знайдеш собі шляхтяночку
Забудеш Оксану!

Поїхав. Таки знайшов собі шляхтяночку. Та Оксану таки не забув. Навіть в останньому вірші Оксанкою з його дитинства світяться рядки:

Поставлю хаточку, садок.
Кругом хатини насаджу:
Прилинеш ти у холодочок.
Тебе, мов кралю, посаджу.

Перше кохання, мабуть, найсильніше, обірвав пан Енгельгард, забравши з собою Тараса-козачка у далекі мандри світом, а його кохану - Оксану Коваленко - у січні 1840 року видав заміж за кріпака К.М.Сороку. Так що коли Шевченко отримав нарешті волю і повернувся в свою Кирилівку, вона вже була заміжньою жінкою. Шевченко ж зберіг її образ на все життя і не раз відтворював у поезіях.