Таємниця списа Лонгина Сотника

Його ім’я згадується євангелістами під час розповіді про Хресну Жертву Спасителя. Його зброя отримала назву «Спис долі» та стала не лише визначною реліквією, а й одним із сакральних символів християнства. Його ім’я – Лонгин Сотник, і пам’ять його звершується 29 жовтня.

У ніч з 11 на 12 березня 1938 року німецькі війська, заздалегідь зосереджені на кордоні, згідно з планом «Отто» увійшли на територію Австрії. Так відбувся аншлюс – захоплення Гітлером перед початком Другої Світової лояльної до Німеччини Австрії.

Тоді мало хто міг собі уявити, що однією з таємних цілей Гітлера був музей у Хофбурзі. З’явившись там особисто, фюрер підійде до одного з експонатів і, нервово зірвавши рукавичку, тремтячою рукою доторкнеться до стародавнього наконечника від спису.

Спис Долі – так називав його Гітлер, вважаючи артефактом, що подарує йому владу над світом.

Спис Лонгина Сотника – під такою назвою увійшов він у християнську свідомість, назавжди закарбувавшись, як знаряддя Страстей Христових.

Копіє – так цей спис віддзеркалився у Православні Літургіці, адже саме зменшеною подобою цього списа православний священик виймає частку з Агнця – богослужбового хліба, який під час Літургії стає Тілом Христовим… 

Лонгин Сотник – один із перших святих Християнства. Він один із не багатьох, про кого розповідають нам Євангелісти – Матфей, Марк і, більш детально, Іоанн. Водночас відомості про нього досить скупі.

Ймення «Лонгин» походить від латинського терміну «Спис» – воно вказує на вправне володіння цією зброєю та на те, що доля поєднала в єдине ціле життя римського центуріона і спис, яким, за свідченням Іоанна Богослова, було пробито серце Господа Іісуса Христа на Голгофському пагорбі.

Дивовижно, але цей удар списом став надзвичайно важливим свідченням.

По-перше, свідченням про те, що Христос дійсно помер на Голгофі – не впав у якийсь містичний транс, як вчать деякі любителі східних релігій, а саме перетнув межу людського існування, увірвавшись у царину смерті, аби зруйнувати її всеосяжну владу.

По-друге, сама рана Христа стала свідченням: нанесена з правого боку, вона не вписувалася у стереотип звичайної людської поведінки, адже зазвичай удар у серце мусить бути нанесений із лівого боку. І тим не менше, Плащаниця, а разом із нею – найдревніші зображення Розп’яття, залишили свідоцтво удару саме з правого боку. І саме так мусив вдарити списом вишколений римський легіонер, який на рівні підсвідомості звик наносити супротивнику смертельний удар у серце саме з правого боку, зазвичай не захищеного залізним щитом. Уже потім, через дві тисячі років, експерти російського ФСБ підтвердять: саме кров і вода мусили витекти з рани за подібних обставин смерті і нанесення удару. Але хіба міг знати про це апостол Іоанн, коли побачив і записав: «…і витекли кров і вода; і той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве…»?

Спостерігаючи смерть Спасителя, центуріон Гай Кассій Лонгин явив справжнє диво: військовий, для котрого проливати кров і скорочувати людське життя було все одно, що для іншого робити щоденну рутинну роботу; римський легіонер, для якого релігія ненависних євреїв не мала ніякої цінності, несподівано вигукнув слова: «Воістину Чоловік Цей був Син Божий…». Таким чином Лонгин, який фактично отримав хрещення Кров’ю і водою з рани на тілі Господа, став першим з язичників, хто сповідав його Христом і Богом!

***

А далі була нічна варта біля Гробової печери, біля якої чергували римські легіонери. Лонгин не міг не бути там – і не лише за наказом прокуратора Понтія Пілата, а й за покликом власного серця… Третьої ночі сталося те, що, відкрило Лонгину очі духовні та надало подальшому існуванню справжнього змісту – він відмовився мовчати про те, свідком чого став – Воскресіння Христового.

Ані підкуп та погрози юдейських старійшин, ані накази Понтія Пілата – ніщо не могло затулити вуста, які проповідували від повноти серця. Все його попереднє життя – з його нагородами, кар’єрою, планами та сподіваннями – усе здавалося надто незначним поруч з усвідомленням про те, що Розіп’ятий – Воскрес, і подарував надію на життя Вічне усім, в тому числі – і йому!

За переданням, Лонгин попрямував до рідної Каппадокії, і не було людини, котра б не увірувала, почувши слова його проповіді. Припинити її можливо було лише за єдиної умови – голову центуріона було відтято мечем вбивці.

Ті, хто наказали вбити непокірного Гая Кассія Лонгина, сподівались цим припинити розповсюдження головної новини в історії людства – новини про те, що Христос Воістину Воскрес. Але незважаючи на фізичну загибель, святий Лонгин Сотник своїм свідченням і по сьогодні приводить до Христа людські душі, а священик у вівтарі, тримаючи в руці Копіє – символ того самого списа римського центуріона, промовляє: «На спогад про Господа, Бога та Спаса нашого, Іісуса Христа…»